Справа № 344/176/14-ц
Провадження № 2/344/4172/14
08 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Хоростіля Р.В.,
секретаря Басюк С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про повернення страхового відшкодування, -
Позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача, з вимогою про повернення страхового відшкодування, в обґрунтування якого покликався на те, що 02.12.2009р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серія ЕА № 1014626, предметом якого є страхування автомобіля НОМЕР_1.
17.05.2010р. за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 сталась дорожньо-транспортна пригода.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 31.05.2010р. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.
19.05.2010р. до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» звернувся страхувальник - ОСОБА_1 із заявою про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія ЕА № 1014626 від 02.12.2009р.
На підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування 27.07.2010р. здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 10870,65грн., що підтверджується платіжним дорученням.
06.06.2013р. позивачем було подано позовну заяву до Івано-Франківського міського суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (в порядку регресу) з ОСОБА_2 Рішенням суду від 06.11.20132р. у задоволенні позові відмовлено, так як в добровільному порядку ОСОБА_2 відшкодував потерпілому 27500грн., про що в матеріалах справи наявна розписка, відповідно до якої ОСОБА_1 матеріальних претензій до ОСОБА_2 не має.
Тому вважає, що відповідач зобов'язаний повернути страховику суму страхового відшкодування в розмірі 10870,65грн., оскільки він отримав повне відшкодування від особи, винної у їх заподіянні. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 10870,65 грн. та судові витрати по справі, а також поновити строк позовної давності, оскільки причину пропуску вважає поважною, так як не міг подати його в строк.
В судове засідання представник позивача - Лигін В.В. не з'явився, однак подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив справу розглядати у його відсутності.
В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_5 позов заперечив, просив в задоволенні такого відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Представник третьої особи - ОСОБА_6 в судовому засіданні позов заперечив, підтримав думку представник відповідача та просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників відповідача третьої особи, враховуючи думку представника позивача, викладену в його письмовій заяві, дослідивши докази у справі, суд вважає наступне.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.01.2014р. було відкрито провадження у вказаній справі, а ухвалою від 21.05.2014р. позовну заяву залишено без розгляду.
08.08.2014р. ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області апеляційну скаргу ПАТ «Страхова Компанія «ПЗУ Україна» задоволено частково, ухвалу суду від 21.05.2014р. скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 18.08.2014р. дану справу прийнято до провадження суддею Хоростіль Р.В.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
В судовому засіданні встановлено, що 02.12.2009р. між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АЕ № 101626, предметом якого є страхування автомобіля НОМЕР_1. (а.с.9,10,11,12-23).
17.05.2010р. в м. Івано-Франківську трапилась ДТП за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2.(а.с.33,34-35).
Постановою Івано-Франківського міського суду від 31.05.2010р. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення (а.с.36).
Дана подія була визнана позивачем страховим випадком, що підтверджується страховим актом № UA2010051700028/L01/02 від 30.06.2010р. (а.с.72), відповідно до якого розмір страхового відшкодування склав 10870,65грн.
Позивач виплатив власнику даного автомобіля належне страхове відшкодування в розмірі 10870,65грн. (а.с.74). При цьому суд зауважує, що відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_1 (а.с.37-42,43-49) вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля становить 39022,67грн.
Відповідно до п.п. 9.2.15 п.9.2 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, страхувальник в межах цього договору зобов'язаний повернути страховику страхове відшкодування (або відповідну його частину), якщо протягом встановленого законодавством строків позовної давності страховик надасть докази існування обставин, що передбачені розділами IV та XIII цих ЗУС, які повністю або частково звільняють страховика від виплати страхового відшкодування.
Згідно п.п. 9.2.16 п. 9.2 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів страхувальник зобов'язаний передати страховику право вимоги до третьої особи, відповідальної за збитки, заподіяні внаслідок страхового випадку, у розмірі фактично виплаченої суми страхового відшкодування за договором.
П.п. 13.1.4 п. 13.1 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні виплат страхового відшкодування, є випадки, передбачені чинним законодавством України, чинними правилами та цим договором, а також отримання страхувальником (або його довіреними особами/водіями/вигодонабувачем/застрахованими особами) повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні та / або іншої страхової компанії.
Згідно з ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відтак, оцінюючи зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Однак представник відповідача в судовому засіданні заявив про сплив строку давності, і з цього приводу суд вважає наступне.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а згідно до ст. 257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В той же час дорожньо-транспортна пригода сталася 17.05.2010р., 27.07.2010р. здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника, позивач звернувся з позовом до відповідача лише 10.01.2014р., тобто по спливу позовної давності, що в свою чергу на думку суду є підставою для відмови у позові.
Судові витрати суд розподілив відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, -
В задоволенні позову ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про повернення страхового відшкодування - відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Івано-Франківський міський суд.
Головуючий-суддя Хоростіль Р.В.
Повне рішення складено 10 грудня 2010 року.