Справа 213/2506/14-ц Головуючий в першій інстанції
Провадження 22ц/774/2301 /К/14 Мазуренко В.В.
Категорія 48 (І) Доповідач - Остапенко В.О.
03 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Митрофанової Л.В., Чорнобука В.І.
при секретарі - Трофименко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 30 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, -
Особи, які беруть участь при розгляді справи:
позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3;
відповідач - ОСОБА_4
У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів посилаючись на те, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21.01.1998 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини зі всіх видів заробітку, відповідно до рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26.09.2013 року з позивача стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ? частини зі всіх видів заробітку.
Таким чином на утримання двох дітей з позивача стягуються аліменти у розмірі ? частини його заробітку, в зв'язку з чим після неодноразового уточнення позовних вимог позивач просив суд, зменшити розмір стягнутих аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 з ? частини до 1/6 частини його заробітку,.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 30 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, судом не взято до уваги два акта про спільне проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_10 та ОСОБА_11.
Крім того, відповідно до вимог ст. 180 СК України, обов'язок батьків утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, відповідач ОСОБА_4 також працює, має аналогічний заробіток, інших дітей не має.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21.01.1998 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини зі всіх видів заробітку.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26.09.2013 року з позивача стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ? частини зі всіх видів заробітку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь її матері ОСОБА_4
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом
Так, в розумінні даної норми СК України підставою для зменшення розміру аліментів в тому числі може стати наявність у платника аліментів непрацездатних членів сім'ї, яких за законом він мусить утримувати. Крім того, в розумінні вказаної норми СК України на погіршення матеріального стану платника аліментів може вплинути укладання іншого шлюбу, у зв'язку з чим він буде зобов'язаний утримувати спільних дітей, народжених у шлюбі та дружину до трьох років.
У даному випадку закон виходить з того, аби діти, на користь яких стягуються аліменти, знаходились в однаковому матеріальному стані з дітьми платника аліментів, які проживають у його сім'ї.
Аналогічне роз'яснення надане і Пленумом Верховного Суду України в п. 23 Постанови "Про застосування судами окремим норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року № 3.
Так, відповідно до ч.4 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року зі змінами та допоненнями, абз. 4 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року, передбачено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21.01.1998 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини зі всіх видів заробітку.
Відповідно до рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26.09.2013 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ? частини зі всіх видів заробітку.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дозволений розмір утримань за виконавчими документами у відповідності до ч. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» не перевищено.
Відповідно до довідки ПАТ «Південний гірник-збагачувальний комбінат» ОСОБА_2 працює водієм автотранспортних засобів його заробітна плата за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року становила 43 109, 29 грн. (а.с.10)
Посилання в апеляційній скарзі на акт про спільне проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_10, та ОСОБА_11 колегія суддів до уваги не бере, оскільки акт від 26.05.2014 року складений мешканцями будинку № 38, не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 57-60 ЦПК України, про спільне проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_10, та ОСОБА_11 однією сім'єю як чоловіка та жінки.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач працює та має аналогічний заробіток не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом в мотивувальній частині рішення суду не наведено встановлені судом обставини, що мають значення для справи, не надана оцінка всіх доказів не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 30 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/