Справа № 22-Ц-6430/2006 р. Головуючий 1 інстанції Бурлака І.В.
Категорія.поновлення порушеного Доповідач Борова С.А.
права землекористування
21 грудня 2006 року Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду
Харківської області у складі:
головуючого- судді Борової С.А.
суддів Пшенічної Л.В., Даниленко В.М.
при секретарі Гребенщиковій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Лигівська сільська рада Сахновщинського району Харківської області про поновлення порушеного права землекористування,-
в становила: 22.08. 2006 року до суду звернулася ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Лигівська сільська рада з зазначеним вище позовом та просила поновити її порушене право користування земельною ділянкою, відновити межу між її домоволодінням, та домоволодінням відповідачки відповідно до рішення ХУ сесії XXI11 скликання Лигівської сільської ради від 10. 07. 2001 року, зобов*язавши ОСОБА_1 повернути межовий знак на місце.
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_1. За її будинком була закріплена земельна ділянка розміром 0, 55 га. Рішенням НОМЕР_1 Лигівської сільської ради від 30.01. 1995 р. їй додатково виділено ще 0, 45 га землі у зв*язку з чим їй належить земельна ділянка розміром 1 га. В 1988 році її сусідкою стала ОСОБА_3, а після її смерті у 1998 році в порядку спадкування власницею домоволодіння стала ОСОБА_1. За домоволодінням ОСОБА_1 зареєстрована земельна ділянка розміром 0, 15 га.
Оскільки між сторонами виникали конфлікти щодо межі земельних ділянок, так як було построено сарай самовільно, який виходив на 70 см на земельну ділянку позивачки, про що складено акт 30.06. 2001 р. та рішенням ХУ сесії XXI11 скликання Лигівської сільської ради від 10.07. 2001 р. встановлено межу між їхніми земельними ділянками. Відповідачка за самовільно збудованим сараєм, порушивши межу, 29.04. 2006 р..змінила межовий знак і поставила його на 2 метри вглиб земельної ділянки позивачки. Таким чином порушила її право землекористування.
В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідачки проти позову заперечувала з тих підстав, що їм належить земельна ділянка більш ніж 0, 15 га, а тому вони поставили межовий знак на місце де він був раніше,
Представник третьої особи підтримала позовні вимоги ОСОБА_2.
Рішенням суду від 24 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2
задоволено.
Поновлено її порушене право на користування земельною ділянкою АДРЕСА_1, визначене рішенням НОМЕР_1 Лигівської сільської ради від 30.01. 1995 p., відновлено межовий знак, встановлений рішенням ХУ сесії XXІІІ скликання Лигівської сільської ради від 10.07. 2001 року. Зобов*язано ОСОБА_1 повернути межовий знак на місце зазначене вказаним рішенням
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та направити справу на новий розгляд. В обгрунтування своїх доводів посилається на те, що суд не взяв до уваги, що сільська рада невірно встановила межу між земельними ділянками, порушивши при цьому будівельні та санітарні норми. Встановленням даної межі порушені її права власника, оскільки вона позбавлена можливості підходити до своїх забудов, ширина їх земельної ділянки була зменшена та її площа продовжена в бік неродючої землі - на леваду. Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_3 не узаконили у свій час розмір земельної ділянки 0, 25 га. їй видано свідоцтво про право власності на домоволодіння, куди увійшов і сарай "Б", про який позивачка зазначає, що він самовільно збудований та знаходиться на 70 см. на її земельній ділянці. Рішення сільською радою у 2001 році приймалося без неї, акт вона не підписувала.
Судова колегія, вислухавши пояснення осіб, які з*явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що права позивача були порушені відповідачкою, оскільки та самовільно порушила межу земельних ділянок яка була визначена рішенням сільської ради та відведена в натурі та самовільно встановила межовий знак на 2 метри в сторону земельної ділянки позивачки.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками домоволодінь розташованих АДРЕСА_1 та сусідами.ОСОБА_2 належить земельна ділянкою площею 1 га, ОСОБА_1- 0, 15 га., що підтверджено довідками сільської ради, рішенням Лигівської сільської ради від 30.01. 1995 р.
Рішенням Лигівської сільської ради від 10.07. 2001 р. встановлено межу між сусідами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 забито металевий стовп, натянутий шнур, межі ними були погоджені.
У квітні 2006 року ОСОБА_1 самовільно змінила межу та встановила межовий знак за сараєм літ "Б" на 2 метри на земельну ділянку позивачки, що нею не заперечувалось як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді.
Зазначені обставини підтверджені також актами від 15.05. 2006 p., 16.06. 2006 p., наданою відповідачкою загальною схемою розміщення будівель ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відносно якої ОСОБА_4 пояснила, що на день розгляду справи фактично межа проходить на 2 метри від встановленого межевого знаку сільською радою та знаходиться на позиції 19 схеми.
Також представник відповідачки, сама відповідачка визнали, що розмір земельної ділянки на законних підставах не змінювався, за ними зареєстровано 0, 15 га.
Таким чином судом достовірно встановлено, що відповідачка самовільно перемістила межевий знак в бік земельної ділянки позивачки, чим порушила її право користування земельною ділянкою.
Рішення суду відповідає вимогам ст. 152, 158, 211 ЗК України, які передбачають що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. У разі незгоди землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Судова колегія вважає безпідставним посилання апелянта на те, що рішенням сільської ради прийняте з порушенням будівельних, санітарних, протипожежних норм, оскільки про вказане рішення їм було відомо з дня його прийняття, що вони самі визнали. З моменту його прийняття зазначене рішення ніким не оскаржене та не скасоване. Крім того, предметом даного спору є порушення межі земельної ділянки на її частині починаючи від межевого знаку встановленого за сараєм "Б". Щодо межі на іншій частині земельної ділянки то це питання не є предметом спору. Посилання відповідачки на те, що суд безпідставно відхилив зауваження на протокол судового засідання судова колегія не приймає, оскільки у судовому засіданні представник відповідачки визнала, що межевий знак перенесено у зв*язку з тим, що їм належить більша земельна ділянка ніж 0, 15 га, але правових підстав для його перенесеня не було, документально земельна ділянка більшим розміром за ними не закріплена.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права які привели або могли привести до неправильного вирішення спору.
Керуючись ст. 301, 303, 304, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення
Головуючий
Судді