Справа № 192/2189/14
Провадження № 1-кп/192/179/14
Іменем України
"10" грудня 2014 р.
смт.Солоне
СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ в особі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
захисника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12014040570000113 відносно
ОСОБА_9 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , громадянина України, що має середню освіту, непрацюючого, холостого, військовозобов'язаного, мешканця АДРЕСА_2 , несудимого,
ОСОБА_10 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_3 , громадянина України, що має середню освіту, непрацюючого, холостого, військовозобов'язаного, мешканця АДРЕСА_4 , несудимого,
обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
25 лютого 2014 року близько 19-ї години ОСОБА_4 з телефонної розмови зі своєю матір'ю ОСОБА_11 дізнався, що її образив чоловік - його вітчим ОСОБА_7 .
ОСОБА_4 разом зі своїм товаришем ОСОБА_5 приїхав на мопеді додому за адресою: АДРЕСА_2 з метою розібратися з вітчимом.
Обидва обвинувачені, знаходячись у кімнаті вказаного будинку, з ініціативи ОСОБА_4 , маючи спільний умисел на заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, побили ОСОБА_7 .
ОСОБА_4 наніс потерпілому, який сидів на дивані, удар правим кулаком в ліву скроню, від чого ОСОБА_7 втратив свідомість.
ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 , взявши потерпілого під руки, перетягли його до спальної кімнати, де ОСОБА_4 утримував руками потерпілого, а ОСОБА_5 умисно наніс йому не менше трьох ударів кулаками в грудну клітину, після чого обвинувачені вийшли з будинку.
Свої умисні дії, спрямовані на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжили на подвір'ї. ОСОБА_4 умисно наніс потерпілому удар ногою в ліву ногу, від чого останній впав на землю, після чого обвинувачені сумісно нанесли ОСОБА_7 не менше п'яти ударів по тулубу.
Своїми умисними сукупними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_12 спричинили ОСОБА_7 тілесні ушкодження у виді забою м'яких тканин обличчя, підшкірної гематоми, які згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та закритого перелому 9-10 ребер, підшкірної емфіземи, що за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я понад 21 добу.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину по суті обвинувачення не визнали та від дачі показань відмовились.
Однак, вина обвинувачених підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Потерпілий ОСОБА_7 при допиті у судовому засіданні показав, що 25 лютого 2014 року близько 18-ї години він разом із 15-річним сином ОСОБА_13 повернулися додому. Він впорався по господарству, зайшов у будинок. Біля 19-ї години з роботи повернулася його дружина ОСОБА_14 , вони посварилися на побутовому грунті і він сів на диван, дивився телевізор.
До кімнати забіг його пасинок ОСОБА_4 з раніше невідомим йому хлопцем ( ОСОБА_5 ). Без пояснень ОСОБА_4 вдарив його кулаком по голові, від чого він втратив свідомість. До тями він прийшов вже у спальній кімнаті, відчув сильний біль у грудях. Фрагментарно пам'ятає, що ОСОБА_4 завів його руки за спину і держав у такому положенні, а ОСОБА_5 бив кулаками по тулубу спереду, наніс не менше трьох ударів.
Він вийшов на подвір'я, де стояв ОСОБА_4 з хлопцем. На його запитання, в чому справа, ОСОБА_4 вдарив його ногою по нозі, від удару він впав на землю, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 били його ногами по ребрах, кожен вдарив не менше трьох разів. Голову від ударів він закривав руками. На його прохання син ОСОБА_13 зателефонував його брату ОСОБА_15 та сестрі ОСОБА_16 , які прибули та та доправили його до Солонянської ЦРЛ. Обвинувачені зламали йому 2 ребра, на обличчі були синці, набряки, гематоми. Він втратив працездатність, був на лікарняному, пережив сильний біль та стрес, що негативно вплинуло на його стан здоров'я, чим йому заподіяно моральну шкоду. Обвинувачені перед ним навіть не вибачилися. ОСОБА_4 , з яким у нього були неприязні стосунки і до подій 25 лютого 2014 року, погрожував йому розправою. Після 25 лютого 2014 року він, дружина, іхній син ОСОБА_13 та син дружини ОСОБА_17 проживають спільно, але дружина і пасинок стали негативно відноситися не лише до нього, а й до ОСОБА_13 , який змушений піти навчатися до м.Дніпропетровська.
Свої показання потерпілий підтвердив під час двох слідчих експериментів, в тому числі, і за участю судово-медичного експерта, в присутності понятих, що відображено у протоколах даної слідчої дії.
Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. підтримує у повному обсязі.
Малолітній свідок ОСОБА_18 , син потерпілого, допитаний у судовому засіданні у присутності батька та педагога, показав, що увечері 25 лютого 2014 року він зустрів батька з роботи, вони разом по дорозі додому заходили у гості до знайомих батька та прийшли додому. Ніяких побоїв на батькові не було, ніхто його не бив до побиття Тараном та Роротом. Вдома батько впорався по господарству, зайшов до будинку. Коли з роботи прийшла і мати, батьки посварилися, але вже заспокоїлися, і вони разом з батьком дивилися телевізор.
Раптом до кімнати забіг його брат ОСОБА_17 з ОСОБА_19 . Таран скинув куртку і одразу ж вдарив батька кулаком по голові, від чого батько впав на підлогу. Потім хлопці затягли батька до спальної кімнати, де ОСОБА_4 тримав батька, а ОСОБА_5 наніс множинні удари кулаком в груди. На його крики хлопці не реагували. Мати кричала, щоб хлопці тягли батька надвір. Побивши батька, залишивши його на підлозі, брат і його приятель вийшли на подвір'я. Батько, отямившись, вийшов слідом за ними, він теж вийшов. Біля хвіртки стояв ОСОБА_20 . На подвір'ї ОСОБА_17 і ОСОБА_21 побили батька, коли той лежав на землі, ногами, після чого батько не міг самостійно пересуватися, з носу в нього текла кров, і він затягнув батька до хати. Батько зателефонував своєму брату, щоб він приїхав, а потім дядькові ОСОБА_22 подзвонив і він, повідомивши, що батька побив ОСОБА_17 із своїм знайомим. Сестрі батька ОСОБА_16 він зателефонував, щоб вона викликала швидку.
ОСОБА_17 та двоє його знайомих зникли з місця події на двох мопедах.
Свої показання ОСОБА_18 підтвердив під час слідчого експерименту, що відображено у протоколі даної слідчої дії.
У протоколі пред'явлення особи для впізнання від 13.05.2014 року зафіксовано, що малолітній свідок ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_5 , як особу, яка разом з його братом ОСОБА_4 25 лютого 2014 року побили його батька.
Свідок ОСОБА_16 - сестра потерпілого, при допиті в судовому засіданні показала, що 25 лютого 2014 року їй подзвонив племінник ОСОБА_18 та сказав, що ОСОБА_4 разом з невідомим хлопцем б'ють його батька - її брата. Просив викликати швидку допомогу. Вона живе неподалік і одразу побігла до брата, але поверталася додому за телефоном. Вона бачила, як від двору ОСОБА_7 на двох мопедах від'їжджали троє хлопців. Коли вона вдруге йшла до брата, назустріч машиною їхав їхній брата ОСОБА_23 з братом ОСОБА_24 . Вона сіла до них у машину і вони разом поїхали до Солонянської лікарні, де братові надали першу медичну допомогу. Щоб уникнути можливого подальшого конфлікту, вони відвезли ОСОБА_25 лікуватися до батьків, а не до нього додому. Брат був дуже побитий, були сліди побоїв на обличчі та грудній клітині, він жалівся на болі в голові і грудях.
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні показав, що увечері 25 лютого 2014 року він разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були на стадіоні смт.Солоне. На мобільний телефон ОСОБА_4 зателефонувала його мати, яка сказала йому, що її образив її чоловік ОСОБА_7 - вітчим ОСОБА_4 . З метою розібратись з вітчимом, ОСОБА_4 попросив їх поїхати разом з ним додому. На двох мопедах вони поїхали додому до ОСОБА_27 . ОСОБА_5 зайшов з ОСОБА_4 у дім, а він залишився чекати надворі. Невдовзі хлопці вийшли з дому, і сказали, що вони побилися з ОСОБА_28 . Коли останній вийшов надвір, між ним та хлопцями почалася бійка. Він бачив, як ОСОБА_28 бив ОСОБА_29 , чи наносив ОСОБА_5 у дворі удари ОСОБА_7 , він не бачив.
Вони втрьох поїхали від двору ОСОБА_28 на двох мопедах.
Свідок ОСОБА_11 , дружина потерпілого та мати обвинуваченого ОСОБА_4 , при допиті у судовому засіданні показала, що з чоловіком у неї склалися неприязні стосунки, такі ж стосунки з чоловіком існують тривалий час і у її сина ОСОБА_30 . Після подій 25 лютого 2014 року у неї неприязні стосунки і з сином ОСОБА_13 , який став на сторону батька. ОСОБА_31 зловживає спиртними напоями, неодноразово приходив додому побитим, його міг хтось побити і 25 лютого. ОСОБА_32 та ОСОБА_33 його не били. Він не міг пересуватися, говорити через те, що був п'яним.
Згідно висновку судово-медичного експерта від 09.04.2014 року №27Е, у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обличчя, підшкірної гематоми, закритого перелому 9-10 ребер, підшкірної емфіземи, які виникли від дії тупих твердих предметів або при ударах об такі, в термін та, можливо, при обставинах, які вказані в постанові слідчого.
Тілесні ушкодження у виді закритого перелому 9-10 ребер, підшкірної емфіземи за своїм характером тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки термін зростання кісткової тканини - понад 21 добу.
Проаналізувавши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, оцінивши їх з позиції належності та допустимості, достовірності , достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, їх дії кваліфікуються за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Про спрямованість умислу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості свідчить і характер взаємовідносин між потерпілим та його пасинком - обвинуваченим у справі ОСОБА_4 , конфлікт, який стався між його матір'ю та вітчимом, що були мотивом вчиненого злочину.
Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про недоведеність вини обвинувачених спростовані дослідженими у судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою. Позицію обвинувачених, які не визнали своєї вини, доводи захисника, зводяться до їх суб'єктивної оцінки подій та спрямовані на уникнення відповідальності обвинуваних за вчинене.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання кожному з обвинувачених, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, особу кожного з обвинувачених, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
За місцем проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 характеризуются позитивно, до кримінальної відповідальності притягуються уперше.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено та органом досудового розслідування не інкриміновано.
Суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можуть бути виправлені без ізоляції від суспільства, перебуваючи під контролем органів, що відають виконанням вироку, тому, призначаючи обвинуваченим, які є працездатними особами, покарання у виді обмеження волі, суд вважає за доцільне звільнити їх від покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України, вважаючи, що дане покарання буде необхідним і достатнім для їх виправлення, а також попередження нових злочинів.
Обвинувачені у судовому засіданні позов ОСОБА_7 про відшкодування шкоди не визнали, оскільки не визнають своєї вини в заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Вважають, що ОСОБА_7 бажає таким чином відшкодувати свої витрати, які він поніс, проходячи лікування у медичній установі.
Розв'язуючи питання цивільного позову, суд приходить до наступного.
Обов'язок відшкодування моральної шкоди, відповідно до ст.1167 ЦК України, покладається на особу, яка заподіяла шкоду неправомірними діями.
При визначенні розміру шкоди суд враховує те, що потерпілому дійсно спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку з пошкодженням здоров'я, порушенням звичного стану життя, у незручностях, які він переносить, у зв'язку з відвідуванням правоохоронних та судових органів, певний час лікувався, та вважає за необхідне, керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, стягнути солідарно з цивільних відповідачів на користь потерпілого у рахунок відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди у розмірі 6000 гривень, що буде необхідною та достатньою, адекватною компенсацією моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
До позовної заяви потерпілого додано документ, який підтверджує сплату цивільним позивачем судового збору у розмірі 243,60 грн., отже, саме ця сума підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 визнати винуватими за ч. 1 ст. 122 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки кожному.
На підставі ст.75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки кожному.
Відповідно до ст.76 КК України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зобов”язати у період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, куди періодично з'являтися на реєстрацію.
Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути солідарно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з на користь ОСОБА_7 на відшкодування шкоди 6000 гривень, відмовивши у решті позову, та 243 гривні 60 коп. на відшкодування судових витрат.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.
Головуючий