Справа № 214/3688/14-ц
2/214/2695/14
Іменем України
24 листопада 2014 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Ан О.В.,
при секретареві - Рімашевській В.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, при заочному розгляді справи, в залі суду, в м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за письмовою розпискою, суд, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за письмовою розпискою. З позовної заяви вбачається, що 05.03.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 було надано грошові кошти у сумі 131760 гривень, строком повернення до 15.04.2014 року.
ОСОБА_3 зобов'язання за договорами не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позивач та представник позивача, в судовому засіданні, кожен окремо, пояснили що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та наполягають на їх задоволенні, проти заочного розгляду справи не заперечують. Проти відкладення розгляду справи заперечують, вважають, що представником не надано документів підтверджуючих поважність припини неявки.
Відповідач та представник відповідача до судового засідання не з'явилися, про дату, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином, що підтверджено розписками, наявними в матеріалах справи. Про причини неявки відповідача суд не має відомостей. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з її хворобою. На думку суду, дна заява не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів поважності причини неявки в судове засідання.
Свідок ОСОБА_4, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що 15.03.2014 року ОСОБА_3 написав розписку, якою зобов'язався повернути борг в розмірі 131760 грн. до 15.04.2014р. При написанні розписки були також присутні ОСОБА_5 (батько відповідача) та ОСОБА_6. Батько відповідача говорив, що якщо син пообіцяв повернути борг, то поверне. При написанні розписки на відповідача не було вчинено тиску. ОСОБА_3 не заперечував, що передача грошей була 05.03.2014р. в його присутності. Грошові кошти передавалися ОСОБА_3 особисто в руки, які він поклав до внутрішньої кишені. Проте через деякий час ОСОБА_3 вимкнув телефон і для підстраховки попросили написати його розписку про отримання грошей, що він без тиску зробив. Крім позивача, відповідач отримав грошові кошти та не повернув, що у багатьох людей, серед яких: ОСОБА_7, ОСОБА_8.
Керуючись ст.ст.169,224 ЦПК України, суд вважає, що дану справу можливо вирішити на підставі наявних в ній даних та доказів, за відсутності відповідача, та винести заочне рішення.
В судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України.
05.03.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 було надано грошові кошти у сумі 131760 гривень, строком повернення до 15.04.2013 року (а.с.3).
Суд, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу, повно і всебічно з'ясувавши обставини цієї справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дійшов висновку про задоволення позовної заяви за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, є підстави вважати, що боргова розписка, складена між сторонами 05.03.2014р. є формою вираження договору позики, згідно якого позикодавець фактично передає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та проценти, які визначені умовами договору. Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором, суд вважає за можливе стягнути з неї на користь позивача суму боргу за договором позики в розмірі 131760 грн. в рахунок повернення суми грошової позики.
Відповідно до ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, з відповідача належить стягнути також судові витрати по справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1047,1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10,11, 88, 169, 212-215, 224-226, 235, 259 Цивільно-процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за письмовою розпискою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 131760 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1317,60 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.В. Ан