20 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Співака В.І.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
при секретарі Проценко О.О
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції (далі МДПІ) м. Маріуполя на рішення господарського суду Донецької області від 09.03.05.р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.05.р. у справі № 31/3 за позовом приватного підприємства (далі ПП) «Трансресурс» до управління державного казначейства (УДК) в Донецькій області та ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя про відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість у сумі 11450 грн. та процентів нарахованих на суму бюджетної заборгованості у розмірі 106 грн., -
встановила:
У січні 2005 року ПП «Трансресурс» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до УДК в Донецькій області та ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя про відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість у сумі 11450 грн. та процентів нарахованих на суму бюджетної заборгованості у розмірі 106 грн.
Відповідача ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя замінено на Жовтневу МДПІ м. Маріуполя, як правонаступника.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.03.05.р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.05.р. позов ПП «Трансресурс» задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2001 року у сумі 11344 грн.
У касаційній скарзі Жовтнева МДПІ м. Маріуполя просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким у задоволені позову ПП «Трансресурс» відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Перевіривши наведені доводи касаційної скарги, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя була здійснена перевірка щодо обґрунтованості заявлених позивачем до відшкодування сум ПДВ по деклараціям за жовтень та листопад 2001 року. В ході перевірки встановлено, що позивач неправомірно відобразив обсяг здійснених операцій у листопаді, як експортні операції, про що складено акт № 23-111-1-67 від 27.03.2002 року. За результатами цієї перевірки 28.03.2002 року податковою інспекцією прийнято розпорядження №3 стосовно внесення змін в зазначену платником суму, а саме - сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлена до відшкодування по декларації за листопад 2001 року зменшена на суму 14 258,00 грн.
Зазначене розпорядження було оскаржене ПП "Трансресурс" в судовому порядку. Рішенням господарського суду Донецької області по справі №31/159а від 13.07.2004 року, залишеним без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2004 року, розпорядження податкової інспекції від 28.03.2002 року №3 визнано недійсним.
У відповідності до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Наявність бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 11344 грн. підтверджується двостороннім актом звірення.
Оскільки розпорядження ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя №3, стосовно внесення змін в заявлених позивачем до відшкодування сум ПДВ, яким сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлена до відшкодування по декларації за листопад 2001 року зменшена на суму 14 258,00 грн. рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, визнано недійсним, тому відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішеннями, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, в зв'язку з чим ПП "Трансресурс" має право на відшкодування з Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2001 року у сумі 11344 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення необхідно залишити без змін, так як вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 09.03.05.р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.05.р. у справі № 31/3 за позовом приватного підприємства «Трансресурс» до управління державного казначейства в Донецькій області та ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя про відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість у сумі 11450 грн. та процентів нарахованих на суму бюджетної заборгованості у розмірі 106 грн. -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) В.І. Співак
Судді (підписи) С.В. Білуга
О.І. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній
Згідно з оригіналом суддя М.М. Заїка