14 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Берднік І.С.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Мельник І.М.,
сторони: не з'явились;
розглянувши касаційну скаргу Донецької залізниці на рішення господарського суду Донецької області від 5 серпня 2005 року у справі за позовом Донецької залізниці до територіального управління Державного комітету з нагляду за охороною праці по Донецькій області про визнання недійсним припису, -
Донецька залізниця звернулась в суд з позовом до територіального управління Державного комітету з нагляду за охороною праці по Донецькій області (далі - Держнаглядохоронпраці) про визнання недійсним припису № 7 від 13 жовтня 2004 року.
В обґрунтування позовних вимог, вказує на те, що оскаржуваний припис було прийнято з порушенням Положення про порядок організації державного нагляду за охороною праці та гірничого нагляду в системі Держнаглядохоронпраці України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 5 серпня 2005 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що Донецька залізниця не виконала вимог суду та не надала доказів про підтвердження того, що припис Держнаглядохоронпраці № 7 від 13 жовтня 2004 року будь-яким чином порушує її права.
Не погоджуючись з даним рішенням, Донецька залізниця звернулась з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд зазначаючи, що воно прийняте з порушенням норм процесуального права, яке полягає в неповному та необ'єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатами перевірки Донецької залізниці, Державним комітетом з нагляду за охороною праці по Донецькій області було прийнято припис, яким скаржника було зобов'язано усунути порушення та недоліки в галузі охорони праці та запропоновано в тридобовий термін розробити план заходів щодо усунення виявлених порушень законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.
Підставою для відмови у задоволенні позову, було ненадання позивачем доказів того, що оскаржуваний припис порушує її права.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвал суду скаржником було надано письмові пояснення щодо поставлених судом питань, проте, суд першої інстанції, не дав належної правової оцінки цим доказам.
Частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, ігнорування судом наданого скаржником письмового пояснення від 11 липня 2005 року є невмотивованим, оскільки суд при розгляді справи по суті та винесенні рішення має встановити всі обставини справи, дослідити всі, без виключення докази та надати їм правову оцінку з посиланням на норми законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до частини 2 пункту 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10 грудня 1996 року визначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Оскільки, судом допущено порушення процесуальних норм, що не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, зазначені обставини відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
Касаційну скаргу Донецької залізниці задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 5 серпня 2005 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до господарського суду Донецької області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий Харченко В.В.
судді Берднік І.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолич С.В.
Копія згідно з оригіналом
Суддя Матолич С.В.