Справа № 22-Ц-5459/2006 року
Категорія: позбавлення
батьківських прав
Головуючий 1 ін. - Грищенко І.А. Доповідач - Котелевець А.В.
25 грудня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Кокоші В.В., Кіпенко І.С., при секретарі - Полубан С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_1, третьої особи - органу опіки та піклування Дзержинського РВК м. Харкова, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, -
В січні 2006 року ОСОБА_2 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_1, органу опіки та піклування Дзержинського РВК м. Харкова про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
Позивачка вказала, що з відповідачем перебувала в шлюбі з 1994 року по липень 1996 року, від якого народила доньку - ОСОБА_3. Після розлучення відповідач протягом десяти років не проявляє інтересу до життя дитини, не спілкується з нею, обов'язку щодо її виховання та утримання не здійснює. Посилаючись на вказані обставини, просила задовольнити позов, позбавити ОСОБА_1 батьківських прав та стягнути аліменти у повному обсязі за три попередні роки.
В уточнених позовних вимогах позивачка просила позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, призначити суму аліментів на її утримання та стягнути аліменти за один попередній рік.
Відповідач позов не визнав в частині позбавлення його батьківських прав, посилаючись на відсутність для цього законних підстав.
Представник органу опіки та піклування Дзержинського РВК м. Харкова вважав за доцільне позбавити відповідача батьківських прав в інтересах дитини.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 травня 2006 року ОСОБА_1 позбавлений батьківських прав у відношенні неповнолітньої ОСОБА_3, зі стягненням аліментів на утримання останньої в розмірі 400 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 14 грудня 2005 року і до повноліття дитини.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на ОСОБА_3, за один попередній рік.
Рішення в межах суми платежу за один місяць допущене до негайного виконання.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині позбавлення його батьківських прав і відмовити ОСОБА_2 в задоволенні даної вимоги.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
ОСОБА_2 звернулась у суді з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів і позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що останній на протязі десяти років не спілкується з дитиною і не надає матеріальної допомоги відповідно до чинного законодавства.
Задовольняючи позов в частині стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що сторони перебували у юридичному шлюбі, від якого мають одну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 /а.с. 5-6, 11/, яка проживає з матір'ю. Відповідач має постійне місце роботи, однак матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Рішення в цій частині є законним, обґрунтованим і не оспорюється сторонами.
Однак з рішенням суду про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав погодитись не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не доведені; суд неправильно застосував норми матеріального права.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Отже позбавлення батьківських прав можливе у випадках винної поведінки батьків.
Пред'являючи позов, ОСОБА_2 на його обґрунтування послалася на те, що протягом десяти років відповідач не проявляє інтересу до життя доньки, не спілкується з нею, обов'язку щодо її виховання не здійснює.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що між ним і позивачкою була домовленість, відповідно до якої він не повинен спілкуватись з дитиною до досягнення нею повноліття, оскільки ОСОБА_2 утворила нову сім'ю. Тому спілкування з ним може психологічно травмувати дитину.
Встановлено, що відповідач працює на посаді заступника прокурора м. Первомайська Миколаївської області, створив іншу сім'ю, має на утриманні двох дітей: ОСОБА_4, і ОСОБА_5 /а.с. 66/. При цьому, доказів щодо негативної характеристики відповідача матеріали справи також не містять.
У справі відсутні також докази щодо навмисного невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків по вихованню неповнолітньої доньки ОСОБА_3.
За таких обставин підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 у суду першої інстанції не було.
Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_2 в позові.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 1, 2, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 травня 2006 року в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_3, скасувати.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи - органу опіки і піклування Дзержинського РВК м. Харкова, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий
Судді