25 січня 2007 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого Косенка В.Й.,
суддів: Данчука В.Г., Охрімчук Л.І.,-
У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання розпорядження недійсним, мотивуючи тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, площею 74,5 кв. м, та частиною підвального приміщення цього ж будинку, площею 22,9 кв. м. З листа заступника начальника управління комунальної власності Херсонської міської ради 29 лютого 2004 року йому стало відомо, що на підставі розпорядження міського голови від 1 липня 2002 року НОМЕР_1 “Про передачу в оренду нежилих приміщень» укладений договір оренди комунального майна міської територіальної громади від 23 липня 2002 року НОМЕР_2 на оплатне використання нежилих приміщень загальною площею 204,4 кв. м. Тобто належна позивачу частина підвального приміщення також надана в оренду ОСОБА_2 Просив суд поновити його право користування підвальним приміщенням у будинку АДРЕСА_1, шляхом визнання недійсним розпорядження Херсонського міського голови НОМЕР_1 від 1 липня 2002 року “Про передачу в оренду нежилих приміщень» у частині надання дозволу на укладення договору оренди на оплатне використання нежилого приміщення загальною площею 200 кв. м у будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2005 року визнано недійсним розпорядження Херсонського міського голови НОМЕР_1 від 1 липня 2002 року про передачу в оренду нежилого приміщення загальною площею 200 кв. м у будинку АДРЕСА_1 приватному підприємцю ОСОБА_2 для розміщення офісу.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 3 серпня 2005 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2005 року змінено - визнано неправомірним п. 1.5 розпорядження Херсонського міського голови НОМЕР_1 від 1 липня 2002 року про передачу в оренду нежилого приміщення загальною площею 200 кв. м у будинку АДРЕСА_1 приватному підприємцю ОСОБА_2 для розміщення офісу.
Не погодившись з вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, не дослідження доказів, які мають суттєве значення для вирішення справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтями 338-341 ЦПК України передбачено випадки, в яких рішення суду скасовується.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального й процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування постановлених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Л.І. Охрімчук