Рішення від 21.12.2006 по справі 22-ц-5586/2006р

Справа № 22- ц - 5586/2006 р. Головуючий 1 інст. Козирєва Г.М. Доповідач: Шаповал Н.М. Категорія: житлові

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2006 p., судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого - Шаповал Н.М..

Суддів - Хребтова В.П., Цвірюка В.О.,

за участю секретаря - Дмитренко A.M.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апе­ляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Хар­ківської області від 22 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю й виселення з житлового будинку, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування житловим будинком, встановлення сервітуту,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору найму жилого приміщення та виселення із житлового будинку.

Посилалась на те, що вона успадкувала після смерті дідуся, ОСОБА_2, жилий буди­нок АДРЕСА_1.

Разом із тим, користуватись спірним будинком їй перешкоджає її дядько, відповідач по справі, який не сплачує квартирну плату за утримання жилого будинку, не проводить ремонту жилих приміщень та не доглядає за земельною ділянкою і відмовляється звільнити спірний жилий будинок.

В судовому засіданні в уточнюючих позовних вимогах позивачка просила виселити від­повідача із вказаного будинку на підставі вимог ст.. 317, 319, 391 ЦК України, оскільки пору­шуються її права як власника будинку.

Відповідач позов не визнав та звернувся з зустрічним позовом про визнання права кори­стування житлом і усунення перешкод у користуванні домоволодінням. В уточнюючих позов них вимогах просив встановити сервітут на право його проживання у спірному будинку та на користування земельною ділянкою, оскільки він тривалий час мешкає у цьому будинку, як ко­лишній член сім»ї власника будинку.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 серпня 2006 року поновлено право ОСОБА_1 на користування житловим будинком АДРЕСА_1 та зобов»язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні її власністю.

Встановлено сервітут на проживання ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1, довіку.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рі­шення яким задовольнити її позовні вимоги.

Посилається на порушення судом норм матеріального права, оскільки суд першої інстан­ції не взяв до уваги, що будинок належить їй на праві особистої власності та вона має право розпоряджатись ним на свій розсуд. Крім того, її дядько - ОСОБА_2 зареєстрований у кв. АДРЕСА_2, та суд цим обставинам не дав належної оцінки.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задово­ленню, а рішення суду зміненню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 301 ЦПК УКРАЇНИ, при розгляді справи в апеляційній інстанції суд переві­ряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Так, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині виселення ОСОБА_2 із спірного жилого будинку, суд виходив із того, що останній є колишнім членом сім»ї власника будинку, а тому, припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє права ОСОБА_2 користуватись займаним ним приміщенням.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають на­даним доказам і вимогам ст.ст. 9, 156 ЖК УКРАЇНИ.

Відповідно до вимог ч.З ст. 9 ЖК УКРАЇНИ, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення, або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Таким чином, зі змісту положень Житлового Кодексу України вбачається, що в разі при­пинення сімейних відносин із власником будинку, колишні члени його сім»ї не втрачають права користуватися займаним ним приміщенням. Якщо власник будинку не згоден, щоб колишні члени сім»і користувалися жилим приміщенням безоплатно, останні забов»язані пла­тити за нього і за комунальні послуги на рівні з наймачами.

Матеріали справи свідчать про те, що будинок АДРЕСА_1, належав на праві власності ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкоємцем після його смерті за заповітом є його онучка - ОСОБА_1 - позивачка по справі. За нею визнано право власності на спірний будинок рі­шенням Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2005 року. ( а.с. 6)

Між тим, у спірному будинку з моменту його забудови і все життя окрім строкової служ­би в армії, проживав з батьками як член сім»ї ОСОБА_2

Вказане підтверджується довідкою голови Кулінічівської селищної ради від 26 квітня 2004 року, поясненнями свідків ОСОБА_4. та ОСОБА_5, відомостями про виписку поштової кореспонденції за 1994, 1999, 2000, 2001, 2002 роки, квітанціями про сплату послуг « Укртеле-кому » за 1999 - 2006 рік та за електроенергію.

З урахуванням обставин по справі, судова колегія погоджується з висновками суду про відмову позивачці у задоволенні позову про виселення ОСОБА_2

Та обставина, що особа є власником жилого приміщення, а отже, охоронюване законом право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, сама по собі не може бути підставою для виселення інших осіб, які там правомірно проживають.

Крім того, ОСОБА_1, посилається на норми матеріального права, а саме ст. ст. 317, 319, 391 ЦПК України, ст. 48 ЗУ « Про власність», які не передбачають виселення.

Судова колегія вважає, що рішення суду у частині встановлення сервітуту між сторонами на право проживання ОСОБА_2 у спірному будинку підлягає скасуванню, оскільки судом допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, яка відповідно до вимог ч.1 п.4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду у цій частині з відмовою позивачу у задоволенні цих вимог.

Так, за змістом ч.1 ст. 405 ЦК України, члени сім»ї власника житла, які проживають ра­зом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, у даному випадку, відповідно до вимог ст. 156 ЖК України, а не встановлення сервітуту на право проживання у спірному жилому будинку.

Керуючись ст. ст. 301, 306, ч.1 п. З ст. 307, ч.1 п.4 ст. 309, 313, 315, 317 ЦПК України судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 серпня 2006 року змі­нити.

У частині встановлення сервітуту на право проживання ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1, рішення суду скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду України

Головуючий

Судді: