Справа № 128/2286/13-ц Провадження № 22-ц/772/3168/2014Головуючий в суді першої інстанції Бондаренко О. І.
Категорія 10 Доповідач Оніщук В. В.
"05" грудня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Чуприни В.О., Медвецького С.К.,
при секретарі: Богацькій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10.10.2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельним сервітутом, -
В травні 2013 року позивачі звернулись в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 09.07.2010 року, яке набуло законної сили, для облаштування проїзду до належних позивачам земельних ділянок, встановлено постійний безоплатний земельний сервітут у вигляді права проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 (по наявному проїзду, площею 82 кв. м) шириною 3 м між будинковолодіннями № 35 і № 37 по АДРЕСА_1 (згідно схематичного плану ПП «Земельно-кадастрове бюро» від 05 червня 2009 року). Вказаний земельний сервітут визначено схематично на кадастровому схематичному плані земельної ділянки 0520655900:02:004:0074 ПП «Земельно-кадастрове бюро», зареєстровано належним чином, винесено межі земельного сервітуту в натурі (на місцевості) та внесено відомості до бази даних АС ДЗК, що відображено безпосередньо в кадастрових планах усієї земельної ділянки, на якій розташований сервітут. Позивачі зазначають, що в даний час відповідач ОСОБА_2, шляхом встановлення огорожі, а саме: металевої сітки на бетонній основі, створює їм перешкоди у використанні земельного сервітуту, чим порушено їх права, а тому з урахуванням уточнених позовних вимог, просили усунути створені їм перешкоди в користуванні постійним безоплатним земельним сервітутом, встановленим на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 09.07.2010 року та зобов'язати відповідача за власний рахунок знести огорожу, а саме: металеву сітку та бетонну основу під сітку довжиною 3,96 м в зоні земельного сервітуту згідно схематичного плану ПП «Земельно-кадастрове бюро» від 05.06.2009 року та додатку 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 95 від 15.07.2014 року Подільського центру судових експертиз, на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_2 (по наявному проїзду, площею 82 кв.м) шириною 3 м між будинковолодіннями № 35 і № 37 по АДРЕСА_1 та звільнити дану земельну ділянку для проїзду на транспортному засобі, а також стягнути судові витрати.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 10.10.2014 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користуванні постійним безоплатним земельним сервітутом у вигляді права проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 (по наявному проїзду, площею 82 кв. м) шириною 3 м між будинковолодіннями № 35 і № 37 по АДРЕСА_1 (згідно схематичного плану ПП «Земельно-кадастрове бюро» від 05.06.2009 року), встановленим на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 09.07. 2010 року по справі № 2- 122/10.
Зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок знести огорожу, а саме: металеву сітку та бетонну основу під сітку довжиною 3,96 м в зоні земельного сервітуту згідно схематичного плану ПП «Земельно-кадастрове бюро» від 05.06.2009 року та додатку 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 95 від 15.07.2014 року Подільського центру судових експертиз, на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_2 (по наявному проїзду, площею 82 кв. м) шириною 3 м між будинковолодіннями № 35 і № 37 по АДРЕСА_1 та звільнити дану земельну ділянку для проїзду на транспортному засобі.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні представники ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини.
ОСОБА_3, яка одночасно є представником ОСОБА_4, її представник, а також ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що позивачі мають речове право на чуже майно, а саме право користування земельним сервітутом у вигляді права проїзду на транспортному засобі через належну відповідачу земельну ділянку, що свідчить про обґрунтованість позову.
Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 09.07.2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення земельного сервітуту, для облаштування проїзду до земельних ділянок, належних позивачам, встановлено постійний безоплатний земельний сервітут у вигляді права проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 (по наявному проїзду площею 82 кв. м) шириною 3 м між будинковолодіннями №35 і №37 по АДРЕСА_1 (згідно схематичного плану ПП «Земельно-кадастрове бюро» від 05.06.2009 року). Вказане рішення суду першої інстанції набрало законної сили.
Із кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що зазначений постійний безоплатний земельний сервітут у вигляді права проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_2, визначено схематично, зареєстровано належним чином та винесено межі земельного сервітуту в натурі (на місцевості), а також внесено відомості до бази даних АС ДЗК.
Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заявлено вимогу про усунення створених їм перешкод в користуванні земельним сервітутом та зобов'язанні відповідача знести встановлену ним огорожу, а саме: металеву сітку та бетонну основу під сітку.
Положеннями ст. 100 Земельного Кодексу України та ст. 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Вимогами ст. 395 ЦК України передбачено види речових прав на чуже майно, зокрема право користування (сервітут).
Відповідно до вимог ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Актом обстеження матеріально-побутових умов від 11.11.2013 року будинковолодіння АДРЕСА_1, яке належить відповідачу ОСОБА_2, встановлено, що проїзд відкритий, ворота не закриваються на замок (відсутнє кріплення для замка) більше 3-х років, вільний доступ для заїзду на територію, сусіди мають власний проїзд між будинками (а.с. 64).
Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов від 23.12.2013 року будинковолодіння № 8 по АДРЕСА_1, де проживає позивач ОСОБА_3, видно, що на встановлених воротах і хвіртці ОСОБА_2 замків не виявлено, між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 встановлено огорожу, а саме: металеву сітку на бетонній основі (а.с. 101).
Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 95 від 15.07.2014 року, проведеної Подільським центром судових експертиз, проїзд до земельних ділянок позивачів, шириною 3 м, знаходиться на відстані 8,34 м від межі земельної ділянки АДРЕСА_1 та починається від межового знаку границі земельної ділянки АДРЕСА_2 (бетонного стовпчику).
Станом на час проведення дослідження встановлено, що на земельній ділянці №35 в зоні дії сервітуту, на місці проїзду до земельних ділянок позивачів шириною 3 м в наявності є бетонна основа під сітку. Станом на час проведення дослідження проїзд шириною 3 м був не огороджений (частина сітки знята). Графічно бетонна основа під паркан із металевої сітки в зоні земельного сервітуту відображена на додатку 1 до даного висновку (лінія синього кольору), довжина бетонної основи під сітку в зоні земельного сервітуту становить 3,96 м= 12,3 м - 8,34 м. Також, на земельній ділянці, визначеній як земельний сервітут влаштовано вимощення із кам'яної бруківки.
На додатку 1 зображено конфігурацію, межі, зовнішні розміри земельного сервітуту та місце розташування проїзду шириною 3 м до земельних ділянок позивачів по земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1.
Земельна ділянка домоволодіння № 35 та земельна ділянка, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 мають різні позначки землі, орієнтовно до 10 см. Для в'їзду через проїзд шириною 3 м на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 необхідно здійснити заходи для вирівнювання позначок землі. Також необхідно зазначити, що бетонна основа під сітку відповідно до Закону України «Про землеустрій» є межовим знаком в натурі (на місцевості).
Зі змісту рішення суду першої інстанції, яким усунуто перешкоди в користуванні земельним сервітутом, видно що фактично було підтверджено лише сам факт існування земельного сервітуту, а не наявність перешкод у його використанні, що безпосередньо було предметом даного спору.
Так, з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 95 від 15.07.2014 року видно, що металева сітка в зоні дії земельного сервітуту, відсутня, що позивачами не заперечується, при цьому їх твердження про періодичне встановлення та зняття даної сітки, належними доказами не підтверджено.
Щодо бетонної основи, то висновком проведеної у справі експертизи встановлено, що позначки земельних ділянок, належних відповідно позивачу ОСОБА_3 та відповідачу, мають різницю орієнтовно до 10 см, тобто висота бетонної основи є незначною і не створює перешкод в проїзді, а також експертом вказано на необхідність здійснення заходів для вирівнювання позначок землі, що не є обов'язковою умовою знесення бетонної основи, оскільки вирівнювання землі може бути проведено у будь-який інший спосіб.
Крім того, позивачами не надано належних доказів щодо часу встановлення даної бетонної основи, тобто не доведено, що вона була встановлена відповідачем з метою створення перешкод в користуванні сервітутом, при цьому слід зазначити, що вказана бетонна основа відповідно до Закону України «Про землеустрій» є межовим знаком в натурі (на місцевості).
Таким чином, судова колегія вважає, що позивачами не надано належних доказів, які б свідчили, що відповідачем створено перешкоди у використанні встановленого земельного сервітуту, тобто не доведено факт порушення їх речового права на чуже майно, тоді як згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
На підставі наведеного, судова колегія приходить до висновку, що заявлений позов є недоведеним, а тому рішення суду першої інстанції, яке не ґрунтується на вимогах закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, а також, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на користь відповідача з позивачів мають бути стягнуті солідарно понесені ним і документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 121,80 грн. та понесені при розгляді справи в суді апеляційної інстанції витрати за надання правової допомоги, розмір яких згідно наданих квитанції та акту здачі-прийняття виконаних робіт, становить 1461 грн..
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10.10.2014 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельним сервітутом - відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 121,80 грн. та витрати за надання правової допомоги в сумі 1461 грн..
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук
Судді: /підпис/ В.О. Чуприна
/підпис/ С.К. Медвецький
З оригіналом вірно: