Справа № 148/1133/14-ц Провадження № 22-ц/772/3449/2014Головуючий в суді першої інстанції Робак С. О.
Категорія 43Доповідач Якименко М. М.
"02" грудня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого судді: Якименко М.М., суддів: Іващука В.А., Колоса С.С.
при секретарі: Пантелеймоновій А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Вінницької області у м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком, який належить на праві власності та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2014 року,-
У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2014 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просила його скасувати та ухвалити нове , яким позов задовольнити в повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог,заявлених в суді першої інстанції, прийшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору дарування від 15 жовтня 1985 року, посвідченого державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори 15.10.1985 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1939 ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар 47/100 частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Своє право власності ОСОБА_2 зареєструвала в установленому законом порядку 21.08.2007 року, що підтверджується оглянутим судом першої інстанції витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи № 591.
Іншим співвласником вказаного будинку є відповідач ОСОБА_3
Вказане житлове приміщення йому належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 23 грудня 2008 року державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-4633. Відповідно, ОСОБА_3 належить 53/100 частини житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Своє право власності ОСОБА_3 також зареєстрував в установленому законом порядку 05.01.2009 року.
Таким чином, вказаний будинок, як правильно зазначив суд першої інстанції, належить сторонам на праві спільної часткової власності.
Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Ст. 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.Договір про виділ у натурі частки з нерухомого укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Судом першої інстанції встановлено, що договір про виділ в натурі належних сторонам часток в домоволодінні не укладався, з таким позовом жодна із сторін до суду не зверталась. Спірне приміщення «тамбур» позивачу в натурі не виділялось.
Відтак висновок суду, що спірне приміщення, яке позначено в експлікації до плану житлового будинку під літерою « А» під №1-1 «тамбур» площею 11,6 кв.м., не належить саме позивачу на праві власності, як вважає остання, є правильним.
Ст.391 ЦК України передбачено, що лише власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Виходячи з норм зазначених статей Закону, приймаючи до уваги те, що вказане приміщення в натурі позивачу виділено не було, у ОСОБА_2 немає правової підстави вимагати в судовому порядку усунення перешкод у його користуванні шляхом виселення з нього відповідача.
З таким висновком погоджується і судова колегія.
Так, дійсно, в матеріалах справи, які надійшли до апеляційної інстанції була відсутня ухвала, якою було відмовлено в задоволенні відводу головуючому в справі.
Однак, перед судовим засіданням 02.12.2014 року Тульчинським районним судом Вінницької області було направлено до Апеляційного суду Вінницької області оригінал ухвали суду від 23.10.2014 року про відмову заявленого відводу головуючому Робак С.О. для приєднання до матеріалів справи.
Однак, як вважає судова колегія, даний факт не впливає на суть і правильність прийнятого судом рішення.
Ухвалюючи рішення, районний суд правильно застосував норми цивільного законодавства до правовідносин, що склались між сторонами, дав їм належну правову оцінку, а відтак доводи апеляційної скарги безпідставні і до уваги не приймаються, оскільки не спростовують висновків суду, які ґрунтуються на Законі.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, справедливим, постановленим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно:
Головуючий: