24 жовтня 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративногосудуУкраїниускладі:
головуючого: Костенка М. І.
суддів: Ланченко Л. В.,
Пилипчук Н. Г.,
Шипуліної Т. М.,
Карася О. В.
при секретарі судового засідання: Ткачук Н. В.
за участю:
представників позивачаСиротенка С. Є., Козак І. З.,
представника відповідача Кляшторного С. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу з позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою ДПІ у Святошинському районі м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 18 липня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року, -
У квітні 2005 року позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 8 квітня 2005 року №0001262360/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати 1517851,80грн. штрафних санкцій за порушення у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що операції з застосуванням пластикових карток для відпуску пального не є розрахунковими операціями, оскільки по цих картках фактично відбувається не продаж, а відпуск нафтопродуктів, які знаходяться у позивача на зберіганні, власниками цих нафтопродуктів.
Іншою підставою позовних вимог позивачем було визначено те, що санкцію було застосовано до відокремленого підрозділу юридичної особи (РПУ «Київавтогаз»).
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що перевіркою, встановлено порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - проведення розрахунків за реалізацію палива з використанням платіжних карток без застосування РРО.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року позовні вимоги було задоволено.
Суди дійшли висновку про те, що придбання особами за безготівковим розрахунком карток, якої використовувалися при оплаті пального, не звільняє позивача від обов'язку застосування реєстратора розрахункових операцій.
В основу зазначених судових рішень про задоволення позову та визнання недійсним оспорюваного рішення покладено висновки про те, що відповідальність за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» має застосовуватися до суб'єктів підприємницької діяльності, однак оспорюваним рішенням штрафні санкції було застосовано до відокремленого виробничого підрозділу філії.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 18 липня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року скасувати та прийняти рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що згідно з частиною 1 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єктами підприємницької діяльності є також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб.
Розглянувши зазначену касаційну скаргу та вивчивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення виходячи з нижчевикладеного.
У відповідності до статті 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Отже вищевикладеною правовою нормою прямо встановлено значення терміну «суб'єкти підприємницької діяльності» який вживається у даному Законі, та до таких суб'єктів віднесено філії, відділення, інші відокремлені підрозділи юридичних осіб.
З огляду на викладене колегія суддів вбачає обґрунтованими, та такими що відповідають чинному законодавству посилання касатора.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 227 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року та рішення господарського суду м. Києва від 18 липня 2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М. І. Костенко
судді: Л. В. Ланченко
Н. Г. Пилипчук
Т. М. Шипуліна
О. В. Карась
З оригіналом вірно
Суддя
Вищого адміністративного суду
України М. І. Костенко