№ К-6593/06
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
12 жовтня 2006 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А.
при секретарі
судового засідання
Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 р.
у справі№ 25/112 господарського суду м. Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Легрус»
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.04.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.08.2004 р. № 0000842308 про зменшення в картці особового рахунку ТОВ «Легрус» суми бюджетного відшкодування за жовтень 2003 року на 1294765,00 грн. та за листопад 2003 року на 1650683,00 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що позивач правомірно у відповідності з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформував в податкових деклараціях за жовтень та листопад 2003 року податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість , нарахованих у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ «Комтек» та ТОВ «Вектор».
В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ «Легрус» просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору № Кт-Т/К-03-10 від 29.09.2003 р. та податкової накладної № 248 від 01.10.2003 р. позивач придбав у ТОВ «Комтек» на умовах товарного кредиту комплекс для вимірювання ИПДЦ-89018+0,06% шк.25;40;63 кгс/см кв у кількості 30 одиниць вартістю 2034504,00 грн., в тому числі ПДВ 339084,00 грн.03.10.2003 р. вказаний товар був проданий позивачем ТОВ «Мінол» за 2036888,00 грн., в тому числі ПДВ 339480,00 грн.
Протоколом-угодою №1 від 31.10.2003 р. сторони вищезазначеного договору визначили, що за відстрочку платежу за придбаний товар за цим договором позивач сплачує продавцю 1770018,48 грн., в тому числі ПДВ 295003,08 грн., на суму якого продавцем була видана податкова накладна№249 від 31.10.2003 р.
Згідно договору № Кт-03/10/23-01 від 23.10.2003 р. та податкової накладної № 220 від 23.10.2003 р. позивач придбав у ТОВ «Комтек» товари /елемент кристалічний прямокутний ЕКП 001.02, ЕКП 003, ЕКП 003.01/ загальною вартістю 60 095 400,00 грн., в тому числі ПДВ 1 001 590,00 грн.
Цього ж дня, 23.10.2003 р., позивач на підставі договору комісії № 23/10-03-Л ДК та акту прийому-передачі №1 передав вказані товари ПП «Ексім-Д» для комісійного продажу на експорт по ціні 5024700,00 грн. Актом виконаних робіт від 29.10.2003 р. комісіонер звітував про продаж товарів на експорт за 5 010 653,03 грн. із зобов'язанням повернути комітенту різницю між ціною, по якій товари були передані на комісію, та ціною реалізації, а саме 14 046,97 грн.
Розрахунок між позивачем та ТОВ «Комтек» був здійснений на суму 60095400,00 грн., в тому числі ПДВ 100159,00 грн. 12.11.2003 р.
Вказані суми ПДВ, нараховані позивачем у зв'язку з придбанням у ТОВ «Комтек» товарів, були включені позивачем до суми податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003 року.
На підставі договору №32-МС від 08.11.2003 р. та податкової накладної № 13 від 17.11.2003 р. позивач придбав у ТОВ «Вектор» установку мікросварочну автоматизовану технологічну ТУ У 29.5- 31756962-004-2003 вартістю 9903900,00 грн., в тому числі ПДВ 1650650,00 грн.
12.11.2003 р. позивач уклав з ПП «Технопроект» договір комісії №12МС-2 щодо продажу на експорт вказаної установки по ціні 8303250,00 грн.
Згідно звіту комісіонера №1 до договору комісії та акту виконаних робіт від 28.11.2003 р .витрати комісіонера склали 6914,54 грн., в тому числі ПДВ 92,77 грн., а винагорода - 3000,00 грн.
Платіжними дорученнями від 22.12.2003 р. на загальну суму 8306363,66 грн. комісіонер здійснив оплату на виконання договору комісії.
Податок на додану вартість в сумі 1650650,00 грн., нарахований у зв'язку з придбанням вищевказаного товару у ТОВ «Вектор», був включений позивачем до податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2003 року.
Задовольняючи позов та визнаючи правомірним формування позивачем податкового кредиту за рахунок зазначених сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ «Комтек» та у ТОВ «Вектор», суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого /нарахованого/ у зв'язку з придбанням у податковому звітному періоді товарів /робіт, послуг/, є віднесення згідно встановлених законом правил податкового обліку вартості цих товарів /робіт, послуг/ до валових витрат, а в разі придбання основних фондів чи нематеріальних активів - до витрат, що підлягають амортизації.
Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.
Виходячи із змісту пункту 1.32 ст.1 цього Закону неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.
За визначенням підпункту 1.11.2 пункту 1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. З цього випливає, що продаж товару на умовах товарного кредиту визначає умови оплати цього товару, в тому числі сплату процентів, як складової ціни товару в разі, коли покупець скористається правом на відстрочення кінцевого розрахунку.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо заниження позивачем на значні суми цін продажу придбаних у ТОВ «Комтек» та у ТОВ «Вектор» товарів порівняно з цінами їх придбання при тому, що продаж здійснювався позивачем в день придбання чи через кілька днів після цього, що виключає зміну якісних характеристик товарів або зміну кон'юктури ринку, свідчать про відсутність зв'язку витрат позивача на придбання цих товарів з його господарською діяльністю з точки зору вимог податкового законодавства. А відтак у позивача не було передбачених підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з придбанням зазначених товарів.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права-це панування права в суспільстві.
Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.
Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Визначаючи права та обов'язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.
Встановивши повно і правильно обставини справи, суди попередніх інстанцій разом з тим внаслідок порушення норм матеріального права дали невірну юридичну оцінку цим обставинам, що спричинило помилковість висновку суду щодо прав і обов'язків сторін у справі та призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
З огляду на зазначене та відповідно до ст. 229 КАС України постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову з вище викладених підстав.
Керуючись ст. 220, 223, 229, 230,232 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити.
Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 року, рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2005 р. та прийняте нове рішення, яким в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Карась О.В.
Шипуліна Т.М.
Маринчак Н.Є.
Сергейчук О.А.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.