01 жовтня 2014 року
справа № 203/1115/14-а (2-а/0203/93/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Запорізької міської ради на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Запорізької міської ради до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про врегулювання розбіжностей при укладенні договору, -
Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі - позивач або УСЗН ЗМР) звернулось з адміністративним позовом до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі - відповідач або ДП «Придніпровська залізниця») про врегулювання розбіжностей при укладенні договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.03.2013 року позивач направив відповідачу лист-пропозицію № 01-09/120 від 14.03.2013 року про укладення договору про надання послуг з пільгового проїзду у приміському сполученні окремих категорій громадян на залізничному транспорті та компенсацію пільгового проїзду за надані послуги, а також проект вказаного договору. Листом від 29.03.2013 року відповідач повернув позивачу підписаний зі свого боку вказаний договір з протоколом розбіжностей від 25.03.2013 року. Вказаний договір було зареєстровано позивачем за № 02-24/25-1 від 25.03.2013 року. Після розгляду позивачем протоколу розбіжностей до договору, позивач прийняв пропозиції відповідача відносно викладення в його редакції деяких розділів та пунктів договору, про що між сторонами було складено протокол узгодження розбіжностей від 22.04.2013 року, однак у договорі залишилися непогодженими розбіжності щодо змісту деяких пунктів та доповнень до розділів, внаслідок чого, позивач звернувся до суду та просив суд врегулювати розбіжності виниклі між сторонами при укладенні договору від 25.03.2013 року, шляхом викладення спірних пунктів 2.1,4.2.1,8.1, розділу 9, 10 договору в редакції Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, а саме: - п. 2.1. Компенсація пільгового проїзду Залізниці провадиться Управлінням після надходження коштів на рахунок Управляння шляхом перерахування коштів на рахунок Залізниці на підставі наданих залізницею розрахунків за відповідний місяць та актів звірянь в межах виділених асигнувань (ст. 48 Бюджетного кодексу України), для компенсації проїзду у приміському сполученні окремих пільгових категорій громадян, не пізніше 5-ти днів після отримання фінансування; - п. 4.2.1. Здійснювати розрахунки, в межах виділених асигнувань (ст. 48 Бюджетного кодексу України) з Залізницею на підставі отриманих від них щомісячних розрахунків щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги після надходження коштів на рахунок Управління; - п. 8.1. Відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України сторони встановили, що
умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме: Даний договір набирає чинності з 01 січня 2013 року і діє до 31 грудня 2013 року; - Розділ 9 Викласти юридичні адреси та банківські реквізити сторін; - Розділ 10 Викласти юридичні адреси та банківські реквізити сторін для клірингових розрахунків. Крім того, не включати до умов договору від 25.03.2013 року пункт 2.4 та підпункт 4.2.3., які запропоновані ДП «Придніпровська залізниця» в протоколі розбіжностей до договору від 25.03.2013 року.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правові підстави для врегулювання розбіжностей між сторонами при укладанні договору № 02-24/25/-1 від 25.03.2013 року про надання послуг з пільгового проїзду у приміському сполученні окремих категорій громадян на залізничному транспорті та компенсацію пільгового проїзду за надані послуги, шляхом викладення спірних пунктів в редакції запропонованій Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради відсутні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 14 березня 2013 року листом № 01-09/120 управління соціального захисту населення Запорізької міської ради на адресу начальника відокремленого структурного підрозділу «Запорізької дирекції залізничних перевезень» державного підприємства «Придніпровська залізниця» був направлений договір про надання пільгового проїзду державним підприємством «Придніпровська залізниця» окремим категоріям громадян, та компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд № 02-24/25-1 від 25.03.2013 року, що підтверджується копією листа від 14.03.2013 року та копією договору № б/н від б/н, наявними в матеріалах справи. (а.с. 16-17).
29 березня 2013 року листом № 13-04/176 начальник дирекції ДП «Придніпровська залізниця» вказаний оригінал договору № 02-24/25-1 від 25.03.2013 року повернув позивачу з протоколом розбіжностей та просив позивача у терміни, що встановлені чинним законодавством розглянути прокол розбіжностей та вжити заходи для врегулювання розбіжностей, що підтверджується копією листа від 29.03.2013 року та копією протоколу розбіжностей від 25.03.2013 року, наявними в матеріалах справи (а.с. 18-19).
Встановлено, що позивач розглянув протокол розбіжностей до договору та прийняв пропозиції лише в частині пунктів, надіславши відповідачу протокол узгодження розбіжностей по договору від 22.04.2013 року, а в іншій частині, що стосується позовних вимог позивача, розбіжності до договору залишилися не узгодженими, що підтверджується копією листа від 22.04.2013 року та копією протоколу узгодження розбіжностей по договору від 22.04.2013 року, наявними в матеріалах справи (а.с. 22-25).
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Крім того п. 8 ст. 181 ГК України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Встановлено, що 22.04.2013 року відповідачем було отримано лист супровід № 01-09/120 від 22.04.2013 року з протоколом узгодження розбіжностей від 22.04.2013 року, внаслідок його розгляду відповідач підписав протокол узгодження з приміткою, що "сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору" та листом супроводом від 23.04.2013 року № 1-04/227 повідомив позивача про викладене, однак позивач в встановлений законодавством двадцятиденний термін не передав до суду вимоги щодо зобов'язання відповідача укласти договір № 02-24/25-1 від 25.03.2013 року в редакції позивача, а розбіжності, які виникли при укладанні договору, щодо пропозицій відповідача, викладені в протоколі розбіжностей, не були передані на розгляд суду, а тому такі пропозиції відповідача відповідно до ч. 7 ст. 181 ГК України вважаються прийнятими позивачем, а відповідно позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що відмовляючи в задоволенні позову на підставі ст. 99 КАС України, тобто у зв'язку з пропуском позивачем процесуального строку для звернення до суду, останній не звернув увагу на приписи ст. 100 цього Кодексу, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала, відповідно за даною підставою не може бути відмовлено в задоволенні позову.
З підстав того, що предметом розгляду даної справи є договір на 2013 рік, бюджетний період за яким відповідно відсутній предмет позову, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на зазначене, та враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради - задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління соціального захисту населення Запорізької міської ради до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про врегулювання розбіжностей при укладенні договору - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай