30 вересня 2014 рокусправа № П/811/212/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)
суддів: Чередниченко В.Є. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. у справі №П/811/212/14
за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до: про:Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
21.01.2014р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Новоукраїнська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 3-9/.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2014р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №П/811/212/14 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1/.
Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем позапланової невиїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) щодо здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Кроун ЛТД» та з ТОВ «Альфа-Інкс» за період з 01.06.2013р. по 31.07.2013р. та з 01.09.2013р. по 30.09.2013р., податковим органом було зроблено висновок про не підтвердження господарських відносин між позивачем та контрагентами - ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Альфа-Інкс», господарські договори укладені між позивачем та зазначеними контрагентами суперечать вимогам ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215,216,228 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, ці договори, на думку відповідача, були укладені з метою заниження об'єкту оподаткування та з метою несплати податків, зазначені порушення призвели до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 44534,67 грн., що було відображено у акті перевірки №299/1700/НОМЕР_1 від 19.12.2013р., та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 31.12.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000692240, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 55668,34 грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що контрагенти позивача - ПП «Кроун ЛТД», ТОВ «Альфа-Інкс», на момент укладення господарських договорів та виконання сторонами за договорами своїх зобов'язань були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, придбані позивачем товари та послуги у цих контрагентів були використані ним у подальшому у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов'язань за договорами, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит, тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Новоукраїнської ОДПІ №0000692240 від 31.12.2013р.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. у справі №П/811/212/14 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської ОДПІ №0000692240 від 31.12.2013р., зобов'язано Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати в сумі 182 грн. 70 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Добровеличківського відділення Новоукраїнської ОДПІ. (суддя Жук Р.В.) / а.с. 173-176/.
Відповідач, не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 177-180/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 19.03.2014р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Представники осіб, які беруть участь у розгляді справи, у судове засідання не з'явився. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлений належним чином / а.с. 189-194/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представників осіб, які беруть участь у розгляді справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно змінити з наступних підстав.
Позивача у справі зареєстровано як фізичну особу-підприємця 05.08.2011р. , позивач є платником ПДВ, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, та як платник податків перебуває на обліку у відповідача у справі / а.с. 13/.
Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 06.12.2013р. по 12.12.2013р. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) щодо здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Кроун ЛТД» та з ТОВ «Альфа-Інкс» за період з 01.06.2013р. по 31.07.2013р. та з 01.09.2013р. по 30.09.2013р., за результатами якої було складено акт №299/1700/НОМЕР_1 від 19.12.2013р.. (далі - акт перевірки) / а.с. 14-19/.
Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 14-19/ податковим органом було зроблено висновок про те, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Кроун ЛТД» та ТОВ «Альфа-Інкс», які мають ознаки «фіктивності», правочини укладені між позивачем та його контрагентами протягом перевіряємого періоду є нікчемними, оскільки вони не були спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними, господарські операції, відображені у податковій звітності щодо придбання товарів (послуг) у ПП «Кроун ЛТД» та з ТОВ «Альфа-Інкс», не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке необхідне для здійснення таких господарських операції, а тому, внаслідок порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, ним безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціям з ПП «Кроун ЛТД» та з ТОВ «Альфа-Інкс» у червні, липні, вересні 2013р. на загальну суму 44534,67 грн.
За результатами перевірки на підставі акту №299/1700/НОМЕР_1 від 19.12.2013р., податковим органом 31.12.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000692240, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 55668,34 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) -44534,67 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 11133,67 грн. / а.с. 20/.
При цьому, крім вищезазначеного з акту перевірки / а.с. 14-19/ вбачається, що висновки за результатами перевірки позивача податковим органом було зроблено з урахуванням актів перевірок контрагентів позивача - ПП «Кроун ЛТД» та ТОВ «Альфа-Інкс», які були складені податковими органами за місцем податкового обліку вищезазначених контрагентів позивача у даній адміністративній справі.
Але під час розгляду даної адміністративної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що позивачем (покупець) у справі протягом перевіряємого періоду, а саме 22.07.2013р. було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей №22/07-13 з ТОВ «Альфа Інкс» (продавець), та 30.04.2013р. позивачем (покупець) було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей №31 з ПП «Кроун ЛТД» (постачальник), контрагенти позивача за цими договорами під час укладення договорів з позивачем, та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та зареєстровані платниками ПДВ, сторонами за договорами свої зобов'язання виконано у повному обсязі - постачальниками (ПП «Кроун ЛТД» та ТОВ «Альфа-Інкс») поставлено визначений умовами договорів товар, а покупцем - позивачем у справі, сплачена вартість поставлено постачальниками товару, який у свою чергу у подальшому використано позивачем у власній господарській діяльності, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами, та подальше використання отриманих позивачем за цими договорами товарів та послуг у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов'язання та податковий кредит, копії цих документів також були надані позивачем суду під час розгляду даної справи, ним досліджені у судовому засіданні під час розгляду справи та долучені до матеріалів даної адміністративної справи / а.с. 24-99,114-125,141-143,149-162/.
Щодо визнання податковим органом правочинів позивача з ПП «Кроун ЛТД» та ТОВ «Альфа-Інкс» протягом перевіряємого періоду фіктивними та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.
Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.
Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язують недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентом, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.
Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення п. 198.3,198.6, 198.2 ст. 198, п. 201.1, п. 01.4, 201.6, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів ПП «Кроун ЛТД» та ТОВ «Альфа-Інкс» товарів та послуг, , оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від його контрагентів, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ не відповідають вимогам Податкового кодексу України , які регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, і висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту протягом перевіряємого періоду з урахуванням сум ПДВ, які сплачені по операціям з ПП «Кроун ЛТД» та ТОВ «Альфа-Інкс» є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо збільшення податкових зобов'язань позивача з ПДВ податковим повідомлення-рішенням №0000692240 від 31.12.2013р., яке є предметом оскарження у даній справі, та постановив законне рішення про визнання протиправними та скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень та задовольнив заявлені позивачем у справі позовні вимоги.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами та обґрунтовано без порушень норм чинного матеріального та процесуального законодавства постановив у даній рішення щодо задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.
Але колегія суддів, враховуючи зміст резолютивної частини постанови суду першої інстанції від 19.03.2014р. в частині розподілу судових витрат понесених позивачем у справі, та приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 94 КАС України, вважає за необхідне, відповідно до ст. 201 КАС України, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. у справі №П/811/212/14 змінити та викласти частину 3 резолютивної частини постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. у справі №П/811/212/14 в наступній редакції : «Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70коп..»., в решті постанову суду першої інстанції від 19.03.2014р. у справі №П/811/212/14 - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. у справі №П/811/212/14 - змінити.
Частину 3 резолютивної частини постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. у справі №П/811/212/14 викласти в наступній редакції «Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70коп..».
В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. у справі №П/811/212/14 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено - 24.11.2014р.
Головуючий: А.О. Коршун
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: О.М. Панченко