27 жовтня 2014 рокусправа № 1170/2а-3360/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства зобмеженою відповідальністю "Круп'яний дім" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Круп'яний дім" (далі по тексту -ТОВ "Круп'яний дім" або позивач) звернулось з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - Кіровоградська ОДПІ або відповідач), в якому просило, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002192330 від 28.12.2011 року.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби № 0002192330 від 28.12.2011 року.
Вирішено питання про судові витрати по справі.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22.11.2011 року по 24.11.2011 року посадовими особами відповідача проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового
кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП "Каїр"за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт № 151/23-30/32892495 від 25.11.2011 (а.с. 10-17).
В ході перевірки були виявлені порушення:
- п. 185. 1 ст. 185, п.п. а) п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року в сумі 16 408 грн.;
- взаємовідносини між позивачем та ПП "Каїр", відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (а.с. 17).
На підставі акту перевірки, 28.12.2011 року Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002192330, яким за порушення п. 185. 1 ст. 185, п.п. а) п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16 408 грн. (а.с. 9).
З акту перевірки вбачається, що в порушення вимог п.198.3, 198.6, ст.198, ПК України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій з ТОВ ПП "Каїр", які відповідно не можуть використовуватись в оподаткованих операціях, в результаті чого за серпень 2011 року завищено дозволений податковий кредит на загальну суму 16408 грн.
Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Встановлено, що між позивачем (виконавцем) та ПП "Каїр"(замовник) укладено договір з переробки давальницької сировини в готову продукцію, а саме крупи в асортименті № 201 від 23.08.2012 (а.с. 41-42).
Відповідно до додаткової угоди № 1 до вищевказаного договору, виконавець зобов'язується переробити просо у кількості 27,888 тон, по 332 грн. за одну тонну, місце передачі - склад виконавця (а.с. 43).
Згідно додаткової угоди № 2 до вищевказаного договору, виконавець зобов'язується переробити просо у кількості 24,941 тон, по 332 грн. за одну тонну, місце передачі -склад виконавця (а.с. 50).
Також між, ПП "Каїр" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 202 від 23.08.2012.
Згідно зазначеного договору позивачем придбано у ПП "Каїр"пшоно та відходи на загальну суму 62 252,16 грн. (а.с. 57)
Крім того між, ПП "Каїр"(продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 204 від 25.08.2012.
Згідно зазначеного договору позивачем придбано у ПП "Каїр"пшоно та відходи на загальну суму 55 672,21 грн. (а.с. 60)
Встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту за серпень 2011 року в сумі 16 408 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Каїр" (а.с. 49,56,59,62).
На дату складання податкових накладних ПП "Каїр" було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість.
Фактичне виконання умов договору підтверджується актами приймання-передачі (а.с.45, 46, 51-52), актами здачі-приймання робіт (а.с. 47,54), товарно-транспортними накладними (а.с. 48, 55), квитанціями (а.с. 44,53), видатковими накладними (а.с. 58,61), випискою з рахунків (а.с. 63,64).
Встановлено, що у позивача наявні будівлі, а також необхідне обладнання для виконання робіт з переробки давальницької сировини в готову продукцію (а.с. 77-105).
Отже, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд першої інстанції вірно вважав, що знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 16 408 грн. за серпень 2011 року.
Щодо визнання договорів між позивачем та ПП «Каїр» нікчемним, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для цього, оскільки при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства зобмеженою відповідальністю "Круп'яний дім" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай