22 жовтня 2014 року
справа № 808/7583/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року по справі за позовом Дочірнього підприємства "Запорізький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України " до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Дочірньє підприємство "Запорізький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось з адміністративним позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001451702/1475/10/172-16 від 12.06.2013 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0001451702/1475/10/172-16 від 12.06.2013 року про визначення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 20 848,82 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 20 848,82 грн.
Вирішено питання про судові витрати по справі.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Запорізькій області було проведено перевірку та складено акт від 30.05.2013 року № 486/2201/26249694 “Про результати планової виїзної перевірки Філії Михайлівський райавтодор” ДП “Запорізький облавтодор” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року”.
Згідно висновків акту від 30.05.2013 року № 486/2201/26249694 “Про результати планової виїзної перевірки Філії “Михайлівський райавтодор” ДП “Запорізький облавтодор” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.201 року по 31.12.2012 року” (в спірній частині) перевіркою встановлені порушення: п.п.168.1.2, пп.168.1.4., пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб у 2012 році в розмірі 83395,28грн.
На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 року № 0001451702/1475/10/172-16, яким, згідно пп.54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та пп.168.1.2, пп.168.1.4., пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п.176 .2 “а”, ст.176 Податкового кодексу України, та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 20 848,82грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 20848,82грн.
Відповідно до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Підпунктом 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно абз.1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, відповідно до вимог чинного законодавства подає до органів ДПІ податковий розрахунок сум доходу за формою 1 ДФ.
Форма № 1ДФ є податковою декларацією (п. 46.1 ПКУ), яка згідно з пп. “б” п. 176.2 Податкового кодексу України подається до органу державної податкової служби у строки, встановлені Податкового кодексу України для податкового кварталу. Відповідно до пп. 49.18.2 ПКУ така податкова декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Пункт 2.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020, встановлює, що форма № 1ДФ подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, тобто за 1 квартал поточного року - до 10 травня, за 2 квартал - 10 серпня, за З квартал - 10 листопада, за 4 квартал - 10 лютого.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення відповідачем застосовано штраф у розмірі 20 848,82 грн. згідно ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, в той час, актом перевірки від 30.05.2013р. № 486/2201/26249694 встановлено по суті порушення у вигляді несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб, а саме: за п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом ГУ цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Згідно п. 18.2 ст. 18 Податкового кодексу України податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Відповідно до ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Позивачем за перевіряємий період не допущено порушень податкового законодавства (відповідно до ст. 127.1 ПКУ) щодо: не нарахування податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується розрахунково-платіжними відомостями по заробітній платі за 2012р.; неутримання податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується тими ж розрахунково- платіжними відомостями по заробітній платі та платіжними дорученнями або виписками банку за період 2012р.; несплата (неперерахування) податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується тими ж виписками банку, де зазначено не тільки перерахування зарплати на карткові рахунки працівникам, але в той же час податку з доходів, також наданими звітами про дебетові та кредитові операції по рахункам за 2012 рік. Також, додатково, підтверджуємо, що на час закінчення податкової перевірки (період перевірки 01.01.2012р. по 31.12.2012р.) податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за 2012 рік, був сплачений в повному обсязі, що зазначено в акті.
Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як вбачається з акту перевірки від 30.05.2013р. №486/2201/26249694, перевіряючими встановлено порушення позивачем податкового законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, що відповідає передбаченому ст. 126 Податкового кодексу України складу порушення, однак податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2012 року №0000911702 відповідач застосував штраф на підставі ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, тобто за несплату узгодженого грошового зобов'язання взагалі.
Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми, беручи до уваги те, що відповідачем змінено підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій та визначено грошове зобов'язання платника податків, на підставі ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, що не відповідає складу правопорушення встановленого ДПІ під час перевірки.
Враховуючи вищенаведене слід дійти висновку, що відповідачем не доведена правомірність винесення спірного податкового повідомлення - рішення від 12.06.2013 року № 0001451702/1475/10/172-16 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 20 848,82 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 20 848,82 грн.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в особі Михайлівського відділення - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року по справі за позовом Дочірнього підприємства "Запорізький Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України " до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін. Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай