01 грудня 2014 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про встановлення факту; за зустрічним позовом комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_2 про визнання договорів укладеними,
У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом про встановлення факту того, що договір від 15 квітня 2002 року втратив чинність з 01 січня 2006 року. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 15 квітня 2002 року між ним та КП «Житло-сервіс» укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Проте, у порушення вимог п. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за яким договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року, договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність, ні до 01 січня 2006 року ні до теперішнього часу відповідач так і не уклав з позивачем договору нового зразка, який би відповідав приписам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», і тим самим відповідач, на думку позивача, висловив своє небажання щодо обслуговування будинку АДРЕСА_2, у якому проживає позивач.
ОСОБА_2 неодноразово змінював вимоги позову і остаточно просив суд: визнати, що договір від 15 квітня 2002 року укладений між КП «Житло-сервіс» та власником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 втратив чинність з 01 січня 2006 року, на підставі набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги»; встановити, що з 01 січня 2006 року по день подання вказаного позову до суду договірні відносини між позивачем та КП «Житло-сервіс» відсутні; встановити, що з дня подання вказаного позову укладення договорів між КП «Житло-сервіс» та ОСОБА_2 не відбулось; визнати, що з 01 січня 2006 року договірні відносини між КП «Житло-сервіс» та ОСОБА_2 відсутні; стягнути з відповідача сплачені судові витрати.
У серпні 2013 року КП «Житло-сервіс» звернулось до суду із зустрічним позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просило вважати укладеним договір між КП «Житло-сервіс» та ОСОБА_2 «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 20 червня 2013 року, який відповідає Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та відповідає по формі та змістом Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630; вважати укладеним договір між КП «Житло-сервіс» та ОСОБА_2 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» № 100 від 20 червня 2013 року, який відповідає Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і по формі та за змістом відповідає Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року.
В обґрунтування КП «Житло-сервіс» посилалось на те, що підприємство утримує та проводить обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2. Квартира № 100 у вказаному будинку, що складається з трьох кімнат, загальною площею 83,00 кв.м, належить ОСОБА_2 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 лютого 2002 року. Власникам квартир, які знаходяться на обслуговуванні у КП «Житло-сервіс» було офіційно через консьєржа або вкинуто у поштову скриньку підписані з боку КП «Житло-сервіс» два оригінали договорів: про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення і про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з метою підписання договорів іншою стороною (споживачем). Одночасно, власникам квартир, які не уклали (підписали) згадані договори після роздачі їх через консьєржа та поштову скриньку, разом з квитанціями на оплату житлово-комунальних послуг, які надходять на адресу споживача (власника квартири) було прикріплено запрошення, щоб власник квартири прийшов за адресою відділення КП «Житло-сервіс» для переукладення договору.
У червні 2013 року КП «Житло-сервіс» на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» знову ініціювало укладення з ОСОБА_2 двох заначених договорів, у зв'язку з чим за місцем реєстрації позивача було повторно направлено рекомендованою кореспонденцією два примірники вказаних договорів, які запропоновано до укладення, однак ці поштові відправлення повернулись без вручення адресату за закінченням терміну зберігання, що підтверджується поштовими відмітками на конверті.
ОСОБА_2 не з'явився до КП «Житло-сервіс» для переукладання договорів, які б відповідали по формі та за змістом як Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення так і Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що затверджені постановами Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року та № 630 від 21 липня 2005 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2014 року, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.
Визнано укладеним договір між КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» та ОСОБА_2 «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 20 червня 2013 року, який відповідає Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та відповідає по формі та змістом Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630; визнано укладеним договір між КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» та ОСОБА_2 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» № 100 від 20 червня 2013 року, який відповідає Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і по формі та за змістом відповідає Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та задовольняючи вимоги зустрічного позову КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про встановлення факту; за зустрічним позовом комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_2 про визнання договорів укладеними, за касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2014 року.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ О.В. Ступак