Ухвала
іменем україни
2 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого-суддіОСОБА_8,
суддів: за участю прокурора захисника засудженогоОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційними скаргами з доповненнями до них засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2013 року.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року,
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що
не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
ОСОБА_6 позбавлено одинадцятого рангу державного службовця.
Також вироком суду вирішені питання щодо судових витрат та речових доказів по справі.
За обставин, установлених судом та наведених у вироку, ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він працюючи з 10 грудня 2008 року виконуючим обов'язків начальника відділу погодження проектів землеустрою та підготовки містобудівних умов, організаційно-правових питань Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради, а з 16 квітня 2009 року до 28 серпня 2009 року на посаді начальника вказаного відділу, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з метою незаконного збагачення, за надання проектів висновків для їх підписання заступнику начальника Головного управління-начальнику управління дозвільної документації Київархітектури, а також надання листів - погоджень щодо відведення земельних ділянок, протягом квітня-серпня 2009 року, вимагав та одержав від ОСОБА_7 хабар у великому розмірі на загальну суму 16 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на час одержання складає 122 тис. 715 грн.
Вироком Апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2013 року вирок місцевого суду в частині визначення ОСОБА_6 покарання скасовано. Призначено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 368 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості. Вказує на порушення судом таємниці нарадчої кімнати, оскільки, вважає, що вирок суду був складений поза її межами. Зазначає про порушення права на захист засудженого, тому що захиснику не було надано права виступити з промовою у судових дебатах. Крім того, апеляційний суд, не перевірив в повному обсязі всіх доводів скарги прокурора щодо доцільності призначення засудженому додаткового покарання, чим порушив вимоги ст. 399 КПК 1960 року.
У касаційних скаргах з доповненнями до них, які є аналогічними за вимогами, засуджений та його захисник порушують питання про перегляд вироку апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що призвело до призначення занадто суворої міри покарання. Захисник ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_6 зазначають, що дії останнього необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 і ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки він в силу своїх функціональних обов'язків не був наділений правом прийняття остаточного рішення щодо надання дозволу на відведення земельних ділянок і підпису відповідних документів, а отримані в якості хабара гроші хотів привласнити. З урахуванням того, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за іншою нормою кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, вважають за можливе звільнити засудженого від кримінальної відповідальності та покарання на підставі ст. 49 КК України .
В запереченнях на касаційну скаргу прокурора, засуджений та захисник, погодившись з доводами щодо порушення судом таємниці наради суддів та порушення права ОСОБА_6 на захист у зв'язку з позбавленням права захисника виступати з промовою у судових дебатах, разом із тим вважають вимогу про призначення останньому більш суворої міри покарання безпідставною, у зв'язку з чим просять задовольнити скаргу частково.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції в частині не призначення ОСОБА_6 додаткового покарання, і яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг засудженого та захисника; пояснення захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на підтримку своїх касаційних скарг з доповненнями до них, і які заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до положень 16-1 КПК 1960 року розгляд справи у судах відбувається на засадах змагальності і диспозитивності. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник. Суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.
За ст. 21 КПК 1960 року підсудному забезпечується право на захист. Реалізація цього права полягає в тому, що підсудному, з-поміж іншого, надається можливість самому чи із захисником захищатися встановленими засобами від пред'явленого обвинувачення та очікувати, що суд забезпечить охорону їх особистих і майнових прав.
Відповідно до ст. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_433804/ed_2011_09_17/pravo1/KD0007.html?pravo=1" \l "433804" \o "Кримінально-процесуальний кодекс України" \t "_blank261 КПК 1960 року сторона обвинувачення (зокрема, прокурор) і сторона захисту користуються рівними правами на подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, на виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду.
Згідно вимог ст. 362 КПК 1960 року http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_433228/ed_2012_01_01/pravo1/KD0007.html?pravo=1" \l "433228" \o "Кримінально-процесуальний кодекс України" \t "_blankсудові дебати в суді апеляційної інстанції проводяться у відповідності з вимогами ст. 318 цього Кодексу і полягають у промовах учасників судового розгляду стосовно тієї частини вироку, яка оскаржена.
Недотримання цих вимог закону є істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
При перевірці матеріалів справи вставлено, що захист засудженого ОСОБА_6 здійснював адвокат ОСОБА_5, який безпосередньо приймав участь в судовому засіданні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Однак, як видно з протоколу судового засідання, після закінчення судового слідства суд перейшов до судових дебатів, у яких надав слово для промови прокурору та підсудному, проте захиснику ОСОБА_5 можливість виступу у судових дебатах не надав, чим істотно порушив право підсудного на захист (т. 10 а.с. 99-100).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що прокурором були подані зауваження на протокол судового засідання, які всупереч вимог ст. 88 КПК 1960 року не були розглянуті апеляційним судом.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними і такими, які перешкодили апеляційному суду повно та всебічно розглянути матеріали справи і постановити законне і обґрунтоване рішення.
За таких обставин вирок апеляційного суду підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, зокрема із неухильним дотриманням права засудженого на захист, необхідно з'ясувати й дати відповідну правову оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, а також твердженням засудженого та захисника з приводу правильності кваліфікації вчиненого ОСОБА_6 діяння і, в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення, перевіривши при цьому й інші доводи касаційних скарг.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2013 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10