Ухвала
іменем україни
3 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконною і недійсною підвищення відсоткової ставки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 28 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 серпня 2014 року,
встановила:
У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 січня 2008 року між нею та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) укладено кредитно-заставний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 63 151,35 грн зі сплатою 9,6% за користування кредитом на строк по 22 січня 2015 року. Сума щомісячного платежу становила
1 355,47 грн. Зазначала, що з 1 лютого 2009 року Банк, не повідомивши її, збільшив проценту ставку за користування кредитом до 21% річних, про що остання дізналася лише в жовтні 2013 року, що є порушенням ст. 1056-1 ЦК України та пункту 6.3.1 кредитно-заставного договору, яка є істотною умовою договору.
Ураховуючи викладене, просила визнати незаконними дії Банка по збільшенню процентної ставки за кредитним договором від 23 січня
2008 року з 1 лютого 2009 року з 9,6% до 21%.
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від
28 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 7 серпня 2014 року, позов задоволено.
Визнано незаконною і недійсною підвищення відсоткової ставки із
9,6 % до 21 %річних за кредитним договором від 23 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк».
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач, не повідомивши належним чином позивача, збільшив процентну ставку за користування кредитом до 21% річних, про що остання дізналася у 2012 році.
Проте повністю з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.
Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
9 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (далі-Закон), яким Цивільний кодекс України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що: фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Цей Закон не скасовує й не пом'якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.
З матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2008 року між
ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» укладено кредитний договір, відповідно до якого, позивач отримала кредит у сумі 63 151,35 грн на строк по 22 січня 2015 року. Розмір відсотків за користування кредитом становить 9,6 %, сума щомісячного платежу - 1 355,47 грн.
Установлено, що з 25 лютого 2008 року та 26 вересня 2011 року ОСОБА_3 сплачувала щомісячні платежі в розмірі 1 400 грн на загальну суму 64 57,64 грн (а.с. 26-37, справа №2-457/11).
У п. 6.3.1 кредитного договору сторони погодили, що Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі зміни кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення цього договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки (а.с. 8).
На підтвердження виконання п. 6.3.1 вказаного договору, Банк надав реєстр рекомендованих письмових відправлень від 7 січня 2009 року (а.с. 23)
За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.
Виходячи з аналізу ст. ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України слід дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов із додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом.
Проте, у порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України суд на вказане уваги не звернув, не врахував, що укладаючи 23 січня 2008 року кредитний договір, ОСОБА_3 погодилася з правом Банку підвищити за певних умов процентну ставку й таким чином умови договору були визначені (п. 6.3.1). Рішення про збільшення розміру процентів прийнято Банком 25 грудня
2008 року, тобто до набрання чинності Законом, датою зміни розміру процентів за кредитним договором Банком визначено 1 лютого 2009 року. Позичальника було повідомлено про зміну умов договору у передбаченому кредитним договором порядку, шляхом відправлення 7 січня 2009 року на його адресу рекомендованого письмового повідомлення, тобто до дати зміни розміру процентів.
Посилаючись на відсутність доказів про одержання зазначеного повідомлення боржником, суд не врахував норми частин 2, 3 ст. 205, ч. 2
ст. 642 ЦК України згідно яких, якщо боржник сплачує проценти за новою ставкою, то пропозицію слід вважати прийнятою і правочин вчиненим, (навіть за відсутності доказів про належне повідомлення боржника), оскільки фактичні дії свідчать про прийняття пропозиції. Проте судами не було перевірено, як сплачував позивач кошти за кредитним договором після збільшення процентної ставки. Встановлення вказаної обставини має суттєве значення для правильного вирішення спору та застосування положень частин 3,4 ст. 267 ЦК України.
Таким чином, повідомлення боржника про зміну процентної ставки за кредитом, поведінка сторін після зміни процентної ставки мають враховуватись судом у сукупності, але визначальним при вирішенні питання щодо правомірності такої зміни у контексті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року є саме дата рішення про зміну ставки банком - до 10 січня 2009 року.
Викладене свідчить про те, що при вирішенні спору судами не встановлені та не перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 28 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 серпня
2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді:В.С. Висоцька
М.К. Гримич
О.В. Умнова
І.М. Фаловська