Ухвала іменем україни Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:головуючогоОСОБА_11, суддів:ОСОБА_12, ОСОБА_13, за участю прокурораОСОБА_14, розглянула у відкритому судовому засіданні 04 грудня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 01 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2014 року щодо останнього, Зазначеним вироком засуджено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що немає судимостей, за ст. 291 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 2 (два) роки та з покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 - 137 грн. 71 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 625 грн. в рахунок відшкодування втраченого заробітку, 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_7 - 18157 грн. 67 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вироком суду вирішено долю речових доказів та судових витрат по справі. ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.Так, ОСОБА_5 23 травня 2009 року, приблизно о 12 годині, у стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним мопедом «Хонда», на якому також знаходився пасажир ОСОБА_6, рухаючись по автодорозі Харків - Зміїв - Балаклея у напрямку м. Зміїва зі швидкістю 60 км/год. В цей час попереду в попутному йому напрямку, з такою ж швидкістю, рухався невстановлений мікроавтобус, а попереду мікроавтобуса рухався автомобіль Опель Аскона д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9, зі швидкістю 20 км/год. В напрямку руху, при наближенні до автомобіля Опель, мікроавтобус змістився вліво, об'їжджаючи його, а ОСОБА_5, порушуючи п.п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких повинен був дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу і у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, не справився з керуванням мопеда і скоїв зіткнення з автомобілем Опель Аксона. Порушення вищенаведених пунктів ПДР ОСОБА_5 знаходились в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди та її наслідками. В результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажиру мопеда ОСОБА_6 були спричинені, згідно висновку експерта, легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, а також тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2014 року вирок районного суду залишений без змін.
У касаційній скарзі захисник просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає їх незаконними та необґрунтованими. Стверджує, що на досудовому слідстві було порушено право її підзахисного на захист оскільки: в порушення вимог ст. 98-2 КПК України, постанова слідчого про порушення кримінальної справи за ст. 128 КК України та про перекваліфікацію підстав порушення кримінальної справи ОСОБА_5 не вручалась; був позбавлений права ставити питання експерту; ОСОБА_5 знайомився з матеріалами справи лише 15 хвилин; постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по факту ДТП від 01.06.2009 року не скасована; обвинувачення пред'явлено не конкретно; обвинувальний висновок, як і постанова про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 не відповідають вимогам ст.ст. 132, 223 КПК України; безпідставно стягнуто з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди.
Також, захисник посилається, що вирок суду постановлений з порушенням вимог ст. 323 КПК України, оскільки, залишилась не перевіреною версія ОСОБА_5 про його невинуватість у вчиненні ДТП; у вироку відсутні докази того, що ОСОБА_5 на момент вчинення ДТП був у стані алкогольного сп'яніння; у вироку, всупереч встановленим обставинам справи, вирішив питання про відшкодування шкоди ОСОБА_7; порушені судом вимоги ч. 7 ст. 374 КПК України, оскільки вказівки апеляційного суду не були виконані при новому судовому розгляді справи.
Крім того, захисник вважає необґрунтованим рішення суду про стягнення з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_6 625 грн. в рахунок відшкодування втраченого заробітку, оскільки матеріали справи не містять даних, що на момент вчинення ДТП останній працював і дійсно втратив заробіток у вказаному розмірі.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що судові рішення в частині стягнення з засудженого на користь потерпілого 625 грн. у рахунок відшкодування втраченого заробітку слід скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, в решті судові рішення залишити без зміни, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами із дотримання вимог ст. ст. 323, 334 КПК України.
Зокрема, винність засудженого підтверджується: показаннями потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7; свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10; протоколом огляду місця події від 23.05.2009 року, протоколами відтворення обстановки та обставин події від 20.10.2010 року, висновками судово - медичної експертизи, висновками судово - автотехнічної експертизи, згідно якої дорожньо - транспортна пригода, що мала місце 23.05.2009 року на автодорозі Харків - Зміїв - Балаклея, сталася в наслідок порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 12.3, 13.1 ПДР України і ці порушення знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням наслідків дорожньо - транспортної пригоди.
А тому, проаналізувавши всі досліджені у справі докази в їх сукупності, та давши належну їм оцінку, суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину і правильно кваліфікував його дії за ст. 291 КК України.
Так само, є надуманими доводи захисника про те, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по факту ДТП від 01.06.2009 року не скасована, оскільки як вбачається з постанови Зміївського районного суду Харківської області від 08.04.2010 року постанову начальника ДІМ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_15 від 01.06.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи скасовано, а матеріали кримінальної справи повернуто для проведення додаткової перевірки (т. 1 а.с.16-18).
Твердження сторони захисту про те, що постанова слідчого про порушення кримінальної справи ОСОБА_5 не вручалась, є надуманими та спростовуються матеріалами справи з яких вбачається, що останній отримав вказану постанову ( т. 1 а.с. 1).
Водночас, нормами КПК 1960 року не передбачено вручення постанови про перекваліфікацію підстав порушення кримінальної справи.
Разом з тим, відповідно до ст. 141 КПК України якщо під час досудового слідства виникне необхідність змінити пред'явлене обвинувачення або доповнити його, слідчий зобов'язаний заново пред'явити обвинувачення з виконанням вимог, встановлених статтями 131, 132, 133 і 140 цього Кодексу.
Орган досудового слідства не порушив наведені вимоги процесуального закону, оскільки постанова про перекваліфікацію підстав порушення кримінальної справи з ст. 128 КК України на ст. 291 КК України була винесена 26.05.2010 року. У цей же день ОСОБА_5 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 291 КК України, тобто без порушення строків, передбачених у ст. 133 КПК України. Також, у вказаний день ОСОБА_5 було роз'яснено його права, передбачені ст. ст. 43, 46 КПК України, однак останній від захисника відмовився і зазначив, що це не пов'язано з його матеріальним становищем. У подальшому, цього ж дня ОСОБА_5 була оголошена та вручена постанова про притягнення його як обвинуваченого, про що слідчим складено відповідний протокол, з дотриманням вимог ст. 140 КПК України.
А після зазначених процесуальних дій ОСОБА_5 надав показання слідчому щодо пред'явленого йому обвинувачення за ст. 291 КК України (т. 1 а.с. 3, 87-95 ).
Також не підтвердились викладені у касаційній скарзі доводи захисника про те, що ОСОБА_5 був позбавлений можливості активно захищатися від обвинувачення ставлячи питання експерту.
Із матеріалів справи вбачається, що дану кримінальну справу за відповідною постановою слідчого було порушено 17 травня 2010 року по факту необережного спричинення тяжких тілесних ушкоджень, у подальшому цей злочин було перекваліфіковано на ст. 291 КК України, і обвинувачення ОСОБА_5 за цією нормою кримінального Закону було пред'явлено 26 травня 2010 року, з пред'явленням для ознайомлення висновків експертиз, проведених раніше за часом, що не суперечить вимогам КПК України. Крім того, йому було роз'яснено право заявляти відводи експерту, просити ставити перед експертизою додаткові питання, пред'являти додаткові документи, знайомитись з матеріалами експертизи і висновками експерта, заявляти клопотання про призначення нової чи додаткової експертизи тощо (т.1 а.с. 70-82).
Однак, ОСОБА_5 після ознайомлення з висновками експертиз, ніяких питань не ставив, зауважень та заперечень на них не висловлював.
Крім того, як вбачається з постанови про притягнення ОСОБА_5 в якості обвинуваченого, обвинувального висновку, його дії викладено чітко і ясно, з урахуванням доведеності його ролі у скоєному, що відповідає вимогам ст. ст. 132, 223 КПК 1960 року, а тому вважати пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення неконкретним, на що посилається захисник, підстав немає.
Поміж іншого, відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України, у мотивувальній частині обвинувального вироку має бути викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину та наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду.
Зі змісту вироку вбачається, що суд, відповідно до вимог наведеної норми закону, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, дії засудженого, які призвели до виникнення дорожньо - транспортної пригоди, тому доводи касаційної скарги захисника про неконкретність пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення та невідповідність обвинувального висновку і постанови про порушення кримінальної справи вимогами ст. ст. 132, 223 КПК України, на думку колегії, є неспроможними.
Також, матеріали справи не містять даних про обмеження ОСОБА_5 у часі для ознайомленні з матеріалами справи. Більше того, як вбачається з протоколу про пред'явлення обвинуваченому матеріалів справи він ознайомився з ними в повному обсязі (т. 1 а.с. 107).
З огляду на викладене, колегією суддів не встановлено порушення права ОСОБА_5 на захист на досудовому слідстві.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з доводами захисника про необґрунтоване стягнення з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди виходячи з наступного.
Під час досудового слідства ОСОБА_7 визнано потерпілим, оскільки у результаті злочинних дій ОСОБА_5 його автомобілю було спричинено пошкодження (т. 1 а.с. 50). На момент складання обвинувального висновку, затвердження його прокурором та направлення до суду він цивільний позов не заявляв, про що і було зазначено в додатках до обвинувального висновку ( т. 1 а.с. 114).
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 28 КПК України цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства.
Цим правом потерпілий і скористався, до початку судового слідства заявив цивільний позов про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином (т. 1 а.с. 137-139). А тому суд, частково задовольнивши цей позов, обґрунтовано стягнув з ОСОБА_5 вартість спричиненої матеріальної шкоди та моральну шкоду, зазначивши про це у мотивувальній та резолютивній частині вироку. Сума спричиненої матеріальної шкоди підтверджується матеріалами справи ( т. 1а.с.140-141;149-159), тому касаційний підстав для скасування вироку і в цій частині не вбачає.
Міркування захисника про невідповідність вироку суду вимогам ст. 323 КПК України безпідставні, оскільки суд у вироку з достатньою повнотою зазначив чому він не бере до уваги версію обвинуваченого ОСОБА_5 про його невинуватість у вчиненні ДТП ( т. 2 а.с. 49).
Також, в матеріалах справи міститься протокол медичного огляду № 369 від 23.05.2009 року з якого вбачається, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння (т. 1 а.с. 33). Вказаний протокол був досліджений судом під час судового розгляду справи (т. 2 а.с. 40), а тому суд обґрунтовано зазначив у вироку про вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ст. 291 КК України, у стані алкогольного сп'яніння.
В той же час, згідно матеріалів справи, вказівки апеляційного суду, викладені в його ухвалі від 14.03.2013 року (т.1 а.с. 428-435), виконані районним судом в повному обсязі, тому касаційна інстанція не може погодитися з посиланням захисника на порушення судом вимог ч. 7 ст. 374 КПК України.
Разом із тим, на думку колегії суддів, суд передчасно вирішив питання про стягнення з засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 625 грн. в рахунок відшкодування втраченого заробітку, про що слушно зазначає захисник у скарзі.
Так, відповідно до ст. 334 КПК України, суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, зазначивши, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено позов.
Задовольнивши позов потерпілого ОСОБА_6 на суму 625 грн. в рахунок відшкодування втраченого заробітку, суд не взяв до уваги роз'яснення п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" та не дотримався вимог ст. 334 КПК України, переконливих мотивів свого рішення у вироку не навів.
А відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно - курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Однак, матеріали справи не містять даних про те, що на момент вчинення ДТП потерпілий ОСОБА_6 працював і дійсно втратив заробіток у вказаному розмірі. Не містять матеріали справи і будь - яких даних про те, що ОСОБА_6 внаслідок спричинених у результаті ДТП йому травм втратив свою професійну або загальну працездатність, оскільки дані обставини повинні бути встановлені висновком відповідної лікарської експертизи.
На зазначене не звернув уваги і апеляційний суд.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення в частині стягнення із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_6 625 грн. у рахунок відшкодування втраченого заробітку слід скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Істотних порушень норм кримінально - процесуального законодавства по справі, які є безумовною підставою для скасування судових рішень, колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 394-396, 398 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 01 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2014 року щодо засудженого за ст. 291 КК України ОСОБА_5 змінити: скасувати в частині стягнення з нього на користь потерпілого ОСОБА_6 625 грн. в рахунок відшкодування втраченого заробітку, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В решті судові рішення залишити без зміни.
ОСОБА_11 ОСОБА_13 ОСОБА_12