Справа № 148/2696/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Карнаух А. П.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
03 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними та зобов'язання вчинити певні дії ,
В жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом доуправління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2014 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі відповідач порушує питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" по наданих позивачем довідках провести немає підстав, адже виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань державним службовцям не можна віднести до надбавок, передбачених статтею 33 Закону України "Про державну службу", до заробітної плати, оскільки дані виплати носять нерегулярний, та одноразовий характер.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Сторони в судове засідання не з'явились,хоча подали клопотання про розгляд справи без їх участі,що у відповідності до вимог частини 4 статті 196 КАС України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того чи входять вони до структури заробітної плати.
Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
За змістом ст. 37 Закону № 3723-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 % від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, оскільки на час призначення пенсії позивачці її розмір був визначений відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", яка діяла на той час, у розмірі 88 % від заробітку, то подальше її зменшення до 80 % є протиправним.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95 ВР визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 ст. 33 Закону № 3723-ХІІ передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 212 є складовою заробітної плати. На суми виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань і індексацію нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч. 1 зазначеної статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Така ж правова позиція зі спірного питання вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 20.02.2012 року у справі № 21-430а11, від 28.05.2013 року №21-97а13 та від 03.06.2014 № 21-134а14.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог у спосіб та межах передбачених законодавством.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Мельник-Томенко Ж. М.
Совгира Д. І.