25 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 483/470/14-а
Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Рак Л.М.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.,
суддів - Бойка А.В.,
- Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївського військового комісаріату на постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївського військового комісаріату про стягнення заборгованості по витратах на службове відрядження,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості по витратах на службове відрядження за період з 20 березня 2012 року по 23 травня 2013 року у розмірі 1998 грн.
Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 червня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 1998 грн. в рахунок заборгованості по витратах на службове відрядження за період з 06 квітня 2012 року по 09 квітня 2013 року.
В апеляційній скарзі Миколаївського військового комісаріату ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Одеського міського центру зайнятості, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ОСОБА_1 з 01 грудня 2006 року по 30 травня 2013 року працював в Очаківському районному військовому комісаріаті Миколаївської області.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач неодноразово протягом 2012-2013 років направлявся у службові відрядження, але кошти за перебування у відрядженнях йому не надавалися.
Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу витрати на службові відрядження у сумі 1998 грн., а тому позовні вимоги обґрунтовані, та такі, що підлягають задоволенню.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно ст. 16 Закону України «Про Збройні сили України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.
Положеннями п.1.1 «Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України», затвердженої наказом Міністра оборони України №530 від 29 серпня 2011 року службовим відрядженням (далі - відрядження) вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.
Отже, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції апелянтом не надано доказів на спростування факту наявності заборгованості по сплаті витрат на службові відрядження .
Натомість, факт заборгованості підтверджений належним чином, зокрема, довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 №5977/4 від 20 грудня 2013 року, якою заборгованість ІНФОРМАЦІЯ_1 по витратам на службове відрядження за період 2012-2013 роки ОСОБА_1 1998 грн.
Таким чином, враховуючи вищевказані норми законодавства судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про бездіяльність щодо невиплати витрат на службові відрядження ОСОБА_1 відповідача є неправомірною, оскільки законом прямо визначено, що позивач має право на відшкодування витрат на службові відрядження в межах України.
Основним доводом апелянта є посилання на пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом встановленого ст. 99 КАС України.
Проте, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ґрунтуються на невірному тлумаченні норм процесуального права, виходячи із наступного.
Зважаючи на те, що позовна заява містить вимоги про стягнення витрат на відрядження , то необхідно звернути увагу на положення ст. 233 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України), яка визначає строки звернення до суду за вирішенням трудового спору. Згідно ч.2 цієї норми у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України в Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов'язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.
Так, ст. 121 КЗпП України визначені гарантії і компенсації при службових відрядженнях.
Відтак, судова колегія вважає, що оскільки витрати у зв'язку із відрядженням входять до складу заробітної плати, тому у даному випадку вказаний позов не обмежується будь-яким строком звернення до суду.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Разом з тим, виходячи із відсоткової ставки, встановленої Законом України "Про судовий збір", розмір судового збору, що має бути сплачений особою, яка подає апеляційну скаргу в межах даної справи, 36,54 грн.
Відтак, з апелянта підлягає стягненню судовий збір у розмірі 36,54 грн.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 червня 2014 року залишити без змін.
Стягнути з Миколаївського військового комісаріату несплачений при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 36 грн. 54 коп. на користь Державного бюджету України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Т.М. Танасогло
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Яковлєв