03 грудня 2014 р. Справа № 876/4413/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк» до Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,
встановив:
Публічне акціонерне товариство «ВіЕсБанк» ( далі - ПАТ «ВіЕсБанк» ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просить визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у неперерахуванні йому, як стягувачу у виконавчому провадженні, грошових коштів з депозитного рахунку відділу Державної виконавчої служби на рахунок ПАТ «ВіЕсБанк». Просить також зобов'язати відповідача вчинити перерахування коштів на підставі поданих банком платіжних доручень і стягнути з управління казначейської служби 8373,56 гривень збитків за безпідставне користування відповідачем грошовими коштами банку за період з 04.11.2013 року по день подання позову - 06.02.2014 року.
Вважає бездіяльність відповідача неправомірною, оскільки відповідно до Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших актів бюджетних установ, Положення про єдиний казначейський рахунок та Інструкції з організації примусового виконання рішень кошти, отримані від реалізації майна за виконавчим провадженням, що знаходяться на депозитному рахунку відділу ДВС є власністю ПАТ «ВіЕсБанк» і за першою його вимогою повинні бути йому перераховані. Ці кошти не мають жодного відношення до виконання казначейством захищених статтей видатків бюджету і знаходяться на депозитному рахунку з метою виконання вимог закону без права користування відповідачем цими коштами. Також вважає, що згідно ст.ст.1089, 625 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити йому кошти за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 року в задоволенні позову відмовлено.
ПАТ «ВіЕсБанк» оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин, які мають значення для справи і з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що депозитний рахунок управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області не є рахунком для зарахування коштів Державного бюджету і кошти, які призначені стягувачу не мають жодного відношення до виконання казначейством захищених статтей видатків бюджету і є власністю ПАТ «ВіЕсБанк».
Просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову, якою позов задовольнити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу відповідно до ст. 196 КАС України.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання ухвали Сихівського районного суду м. Львова №2-1223/10, виданої 13.11.2012 року про стягнення із ОСОБА_1 4965545,58 гривень на користь ПАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк»), ГУЮ у Львівській області після проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), видано розпорядження №37590719/В-5 про перерахування на користь ПАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк») 435710,58 гривень. 04 листопада 2013 року ГУЮ у Львівській області направлено до ГУДКС у Львівській області платіжне доручення №5100 від 04.11.2013 року про перерахування на користь ПАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк») 435710,58 гривень.
На виконання виконавчого листа Франківського районного суду м. Львова №2-442/2011, виданого 04.07.2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк») 235898,66 гривень заборгованості, ГУЮ у Львівській області після проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, видано розпорядження №38025025/В-5 про перерахування на користь на користь ПАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк») 72410,95 гривень. 04 листопада 2013 року ГУЮ у Львівській області направлено до ГУДКС у Львівській області платіжне доручення №5097 від 04.11.2013 року про перерахування на користь ПАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк») 72410,95 гривень.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач звернувся з позовом не до того відповідача, оскільки розпорядження коштами на єдиному казначейському рахунку здійснюється Державною казначейською службою і виплата коштів можлива лише за наявності підкріплення на єдиному казначейському рахунку платіжних документів на перерахунок коштів в порядку черговості їх надходження. Крім того, між сторонами не було укладено договору про банківське обслуговування.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до Положення про державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011 Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.
Згідно із пунктом 7 Положення про державну казначейську службу України Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).
Відповідно до Положення про Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, затвердженого наказом Державної казначейської служби від 21.11.2011 року №114, Головне управління є територіальним органом Державної казначейської служби України та підпорядковане Державній казначейській службі України.
Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 року N 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно зі ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства. В органах Державної казначейської служби України бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року №122, єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП).
ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Для відображення операцій, проведених через СЕП протягом банківського дня, у центрі оброблення СЕП Державному казначейству України та Головним управлінням Державного казначейства України відкрито технічні рахунки.
ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України. На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Державне казначейство України управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у Головних управліннях Державного казначейства України, і проводяться через СЕП, шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у СЕП та підкріплень субрахунків ЄКР з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається Державним казначейством України.
Таким чином, виплата коштів відповідачем можлива лише за наявності підкріплення на єдиному казначейському рахунку на платіжні документи щодо перерахування коштів у порядку черговості їх надходження - у межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань, наданого саме Державним казначейством України. Тобто, розпорядження коштами на єдиному казначейському рахунку здійснюється центральним органом виконавчої влади - Державною казначейською службою України, а не Головним управлінням Державної казначейської служби у Львівській області у справі.
Тому не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання саме ГУДКС у Львівській області перерахувати зазначені кошти на користь ПАТ «ВіЕсБанк».
Відповідно до п. 2.6 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України №122 від 26.06.2002 року, для прийняття управлінських рішень та проведення операцій органи Державного казначейства України формують щоденний оборотно-сальдовий баланс рахунків.
Яв вбачається з матеріалів справи, ГУДКС у Львівській області надавало інформацію Державній казначейській службі України щодо платіжних доручень за незахищеними статтями видатків та платіжних доручень інших клієнтів, в тому числі №5097 від 04.11.2013 року та №5100 від 04.11.2013 року, що підтверджується листами №9.1-07/12505 від 05.11.2013 року та №9.1-07/15763 від 30.12.2013 року, що, відповідно, спростовує твердження апелянта про бездіяльність відповідача щодо невиконання зазначених вище платіжних доручень ГУЮ у Львівській області від 04.11.2013 року №5097 та №5100.
Таким чином, ГУДКС у Львівській області діяло відповідно до норм Бюджетного кодексу України, Положення про Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, тому відсутні підстави для визнання його бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо перерахування коштів.
Також правомірною є відмова суду першої інстанції у стягненні коштів з відповідача, як збитків, оскільки відносини між позивачем та відповідачем нормами ЦК не регулюються, оскільки відносини не носять зобов'язального характеру.
Доводи апеляційної скарги суперечать вищещенаведеним нормам законодавства і спростовуються встановленими судом обставинами.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні адміністративного позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі № 813/1184/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді В.П. Дякович
Т.В. Онишкевич