Справа № 22-ц/793/2478/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19,27 Савенко В.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М. І.
17 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоСкіця М. І.
суддівОхріменко Н. І. , Фетісової Т. Л.
при секретаріЖуравель Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк) до ОСОБА_8 про стягнення боргу, -
В квітні 2012 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 3 вересня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_6 отримала кредит на суму 60000 доларів США строком до 2 вересня 2012 року зі сплатою 14,5% річних.
В забезпечення виконання позичальником ОСОБА_6 умов кредитного договору ОСОБА_8 4 вересня 2007 року уклав з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» договір іпотеки, за яким надав в іпотеку належну йому на праві приватної власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1
Оскільки позичальник свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків у відповідності з умовами договору належним чином не виконувала, то станом на 4 вересня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 77202,12 доларів США, що згідно курсу Національного банку України відповідає 616072 грн. 92 коп.
З врахуванням вказаних обставин Банк просив суд в рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та встановити порядок реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною реалізації 131032 грн., а також виселити всіх осіб зареєстрованих у цій квартирі.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 ерпня 2014 року позовні вимоги задоволені повністю.
Вирішено в рахунок погашення кредиту ОСОБА_6 за кредитним договором в сумі 77 202,12 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 28.03.2012 року становить 616072,92 грн. - звернути стягнення на предмет іпотеки а саме: 1-кімнатна квартира, загальною площею 36,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві приватної власності в порядку передбаченому ст.. 39 Закон України «Про іпотеку».
Встановлено порядок реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною реалізації - 131032,00 грн., що дорівнює заставній вартості предмета іпотеки визначеній в п.1.5 договору іпотеки.
Виселено всіх осіб зареєстрованих у квартирі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в сумі 3219,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення норма матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити повністю.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляцій скарги по наступних підставах:
Так згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Крім того, за змістом рішення суду повинно бути мотивовано із зазначенням встановлених судом обставин, які мають значення для справи, їх юридичної оцінки, а також визначених відповідно до них правовідносин.
Рішення суду першої інстанції в частині про виселення всіх зареєстрованих у квартирі осіб не відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 03 вересня 2007 року було укладено кредитний договір № 014/02-31/1230-07 , згідно умов якого третій особі було надано кредит в сумі 60 000 доларів США строком до 02 вересня 2012 року із ставкою 14.5 % річних.
Відповідно до п. 6.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 7.1 у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту, прострочення сплати відсотків по ньому , кредитор має право стягувати пеню відповідно до умов передбачених п. 6.5 договору.
Пунктом 7.4 передбачено, що у разі невиконання позичальником кредитного договору банк має право дострокового вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції.
У ч. 1 ст. 589 ЦКУ встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.
У ч.ч. 2 і 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» законодавець установлює певний порядок дії банку після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення. У цьому разі всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.
Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.
Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 9 , ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом.
При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.
Як вбачається із наданих у справі доказів, а саме: листа начальника ССГІФО Золотоніського МВ УМВС України в Черкаській області № 4236 від 24.04.2012 року (а/с 28), довідки Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області № 10/3/8-5913 від 26.12.2012 року (а/с 72), що відповідач ОСОБА_8 не використовує квартиру АДРЕСА_1, на яке звернено стягнення, як місце постійного проживання.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення правомірно не застосовано Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і посилання в апеляційній скарзі на дану обставину ґрунтується на неправильному тлумаченні приписів даного закону.
Таким чином посилання в апеляційній скарзі апелянта на порушенням норм матеріального права в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не знайшло свого підтвердження.
Щодо висновку суду про необхідність виселення всіх осіб зареєстрованих у квартирі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на думку колегії суддів він є передчасним і не ґрунтується на встановлених обставинах по справі оскільки судом не перевірявся факт як реєстрації так і проживання громадян у спірній квартирі, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, оскільки повинно бути спрямоване на настання реальних наслідків при умові дотримання приписів чинного законодавства.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що на час ухвалення рішення суду в квартирі АДРЕСА_1 ніхто не був зареєстрований, а відповідач ОСОБА_8 був знятий з реєстрації за даною адресою 03.08.2010 року у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 21.10.2014 року, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції, в квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 і статус їх невизначений.
Тобто процедура їх виселення з із спірної квартири також повинна відповідати приписам чинного законодавства.
Згідно вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, постановлення рішення із порушенням вимог матеріального або процесуального права.
За таких обставин, ухвалене у справі судове рішення підлягає до зміни, а саме скасування рішення в частині виселення всіх осіб зареєстрованих у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
При ухваленні рішення щодо стягнення боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки колегією суддів порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 218 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволити частково.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_8 про стягнення боргу змінити.
В частині виселення всіх осіб зареєстрованих у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати і в задоволенні даної вимоги відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :