Провадження № 2/712/2147/14
Справа № 712/9342/14-ц
20 жовтня 2014 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ТІТОВА О.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання заповіту нікчемним,
Позивач звернулась до суду з позовом про визнання заповіту нікчемним, посилаючись на те, що в червні 2014 року помер її батько ОСОБА_4, що підтверджено Свідоцтвом про смерть. При житті, а саме 30 квітня 2014 року батько склав заповіт, відповідно до якого заповідав відповідачці все майно, яке буде належати йому на день смерті.
В визначений законом шестимісячний строк, позивач подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, а відповідач повідомила, що мається заповіт від батька на її ім'я.
Позивач вважає, що даний заповіт має бути визнано недійсним, так як вона мала добрі стосунки зі своїм померлим батько, і останній не мав ніякого наміру робити заповіт.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та просила їх задоволити.
Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали та просили в задоволенні позову відмовити.
Третя особа до судового засідання направив свої заперечення та просив в задоволенні позову відмовити, та розглядати справу в його відсутність.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини які регулюються нормами цивільного законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що в червні 2014 року помер ОСОБА_4 (Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 від 17 червня 2014 року, актовий запис про смерть № 1522), який відповідно до Свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 13 червня 1985 року являється батьком позивача ОСОБА_1
17 червня 2014 року приватним нотаріусом зареєстрована спадкова справа № 56201637, спадкодавець ОСОБА_4
З матеріалів спадкової справи вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Крім того мається нотаріально посвідчена заява про прийняття спадщини батьками померлого ОСОБА_7 та ОСОБА_8
30 квітня 2014 року померлий ОСОБА_4, склав заповіт, по якому заповідав все своє майно ОСОБА_6
Відповідно до вимог ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Крім того, відповідно до вимог ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь- яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Таким чином, померлий ОСОБА_4, використав своє особисте право на розпорядження належним йому майном на випадок своєї смерті і це право не залежить від волі чи бажання інших осіб, а також від того, з ким спілкується заповідач та від стану здоров'я.
Оскільки заповітом є особисте розпорядження, то відповідно й наміри померлого ОСОБА_4, щодо складання такого заповіту, могли бути відомі лише йому самому або ж особам, яким він бажав повідомити про своє бажання скласти заповіт.
Згідно з вимогами ст. 45 Закону України "Про нотаріат", при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
Нотаріально посвідчуванні правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса.
З матеріалів справи вбачається, що заповідач ОСОБА_4 приходив до нотаріуса на прийом двічі: 29 квітня 2014 року - для отримання юридичної консультації і 30 квітня 2014 року - для складання заповіту.
Заповіт було складено і підписано при особистій присутності ОСОБА_4, який власноручно поставив свій підпис на примірнику заповіту, що зберігається у справах приватного нотаріуса, на примірнику заповіту викладеному на нотаріальному бланку, який отримав сам ОСОБА_4, а також в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Оскільки нотаріусові Законом надано право і обов'язок перевіряти справжність підпису, нотаріусом було встановлено, що підпис, який поставлено особисто ОСОБА_4 на примірниках заповіту та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, відповідає підпису, який двічі поставлений ОСОБА_4 в своєму паспорті (під час отримання паспорта та під час вклеювання фотографії в паспорт після досягнення ним 45 років). Прослідковується, що обидва підписи в паспорті поставлені однією особою, хоча останній підпис дещо видозмінено протягом часового проміжку, між датою отримання паспорта - 15 липня 1998 року і датою вклеювання фотографії - 18 січня 2008 року. Фотокопія вказаного паспорта ОСОБА_4 з його підписом і фотографіями та картки фізичної особи - платника податків ДПІ у місті Черкаси нотаріусом було засвідчено в службовому порядку під час посвідчення заповіту і приєднано до першого (архівного) примірника заповіту.
Крім того, відповідно ст. 1248 ЦК України, підпункту 1.7 пункту 1 Глави 3 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.
У зв'язку з цим, ОСОБА_4, на першому примірнику заповіту, що зберігається у справах нотаріуса та на примірнику, що викладено на нотаріальному бланку, особисто і власноручно було зроблено наступний запис: "Заповіт записаний з моїх слів, прочитаний вголос та власноручно підписаний мною".
Отже, особисте і переконливе складення ОСОБА_4 заповіту стверджується не тільки його особистим підписом, а й особистим записом на двох примірниках заповіту.
Позивач в своєму позові та наданих до суду суперечливих між собою фотокопій доказів - зразки почерку ОСОБА_4, викладених на новорічній листівці та конверті, а також на паспорті під час його видачі 15 липня 1998 року.
В судовому засіданні достовірно встановлено, та сторонами підтверджено, що почерк на листівці та конверті належить відповідачу.
Позивач в судовому засіданні посилається на ті обставини, що ОСОБА_4 не мав права на складання заповіту, що заповіт було складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, але доказів суду не надала.
Відповідно до вимог ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі.
Приватним нотаріусом, згідно з ст. 1248 ЦК України, записано заповіт на прохання ОСОБА_4 за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Тобто, заповіт складено в письмовій формі, посвідчено за місцем реєстрації робочого місця приватного нотаріуса (АДРЕСА_1) та зазначено час його складання: 9 год. 50 хв., згідно з вимогами ст. 1247 ЦК України; час його підписання заповідачем: 10 год. 00 хв., згідно з вимогами Правил ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22.10.2010 (форма посвідчувального напису на заповіті, записаному зі слів заповідача № 45); час реєстрації заповіту у Спадковому реєстрі: 10 год. 08 хв., згідно з вимогами Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1810/5 від 07.07.2011, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданого мною у зв'язку з посвідченням заповіту 30.04.2014 за № 37276653.
Статтею 41 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що місцем вчинення нотаріальних дій є робоче місце приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням (про що зазначається в посвідчувальному написі нотаріуса згідно з вказаною вище формою посвідчувального напису Правил ведення нотаріального діловодства).
Померлий ОСОБА_4 міг і бажав з'явитися до нотаріуса для нотаріального оформлення заповіту, про що свідчать його особисті підписи на двох примірниках заповіту та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а також особистий та власноручний запис: "Заповіт записаний з моїх слів прочитаний вголос та власноручно підписаний мною".
Згідно з вимогами ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Померлий ОСОБА_4 не був визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним, чітко усвідомлював і розумів значення своїх дій та міг керувати ними. Своє волевиявлення і власноручне особисте підписання заповіту та написання на заповіті слів "Заповіт записаний з моїх слів, прочитаний вголос та власноручно підписаний мною" здійснював особисто, без представника та без присутності спадкоємця - відповідача по справі, ОСОБА_6. Отже, заповіт складено особою ОСОБА_4, який мав на це право, з дотриманням форми та порядку посвідчення, з вільним волевиявленням, а наміри і бажання скласти заповіт відповідали його особистій волі.
У зв'язку з цим, посилання позивача на вимоги ст. 1257 ЦК України, щодо нікчемності заповіту, є безпідставними та такими що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст. 207, 1233-1235, 1247-1248, 1257 ЦК України, суд -
ОСОБА_1 в задоволенні позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.