Справа №22-ц/791/3272/2014 Головуючий в І інстанції Булах Є.М.
Категорія Доповідач: Воронцова Л.П.
2014 року грудня місяця 04 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Стародубця М.П.
Суддів:Воронцової Л.П.
Ігнатенко П.Я.
При секретарі:Калюжному О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 09 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення суми вкладу, -
В червні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнила, посилаючись на те, що 10 березня 2009 року та 12 жовтня 2009 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» було укладено договори банківського вкладу на вимогу «Активні гроші», відповідно до умов яких банк прийняв на зберігання від неї грошові кошти (вклад), зобов'язавшись виплачувати їй суму вкладу та проценти на умовах і в порядку, встановлених договорами та відкрив вкладні рахунки у гривні та у доларах США. Позивачка зазначала, що нею вносилися грошові кошти на вкладні рахунки банку, що підтверджується виписками з особового рахунку та банківськими квитанціями на зарахування коштів і видачу готівки, однак не давала банку розпорядження на видачу готівкових коштів згідно певних заявок та видачу готівки на суму 19261 доларів США і 73710 грн. Вказані заяви не підписувала та грошові кошти, вказані у заявах не отримувала, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи. Посилаючись на відмову банку видати їй вказані грошові кошти та з урахуванням збільшених позовних вимог просила суд стягнути з відповідача на її користь 73 710 грн. депозитного вкладу з нарахованими відсотками та 19 261 доларів США з нарахованими відсотками.
Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 09 жовтня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_5 73710 грн. депозитного вкладу за договором №26205151277605 UAH; 19261 доларів США депозитного вкладу за договором НОМЕР_2 USD, вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі на рішення суду ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 посилаючись на безпідставність її доводів, просить її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає її не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 10 березня 2009 року та 12 жовтня 2009 року між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» було укладено договір банківського вкладу на вимогу «Активні гроші» НОМЕР_1 UAH і НОМЕР_2 USD відповідно, за умовами яких банк приймає на зберігання від вкладника грошові кошти (вклад) та зобов'язується виплачувати останньому таку суму вкладу та проценти на нього на умовах і в порядку, встановлених договором; для зарахування грошових коштів вкладника банк відкриває йому вкладний рахунок (п.п.1.1, 1.2 Договорів) /а.с.9-12/.
Квитанціями про здійснення касових операцій (зарахування грошових коштів) та виписками з особових рахунків ОСОБА_5 по вказаним договорам вкладів вбачається внесення останньою на вкладні рахунки банку грошових коштів у гривневому еквіваленті та у доларах США, згідно яких залишок грошових коштів на вкладних рахунках складає 241,58 грн. по гривневому вкладному рахунку та 205, 72 доларів США на доларовому вкладному рахунку /а.с.28-32; 173-179, 220-232/.
У провадженні Дніпровського СВ РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області перебуває кримінальна справа відносно працівника Херсонської філії ПАТ «УкрСиббанк», яка вчинила привласнення грошових коштів з депозитних рахунків вкладників банку.
У рамках вказаної кримінальної справи проведено почеркознавчу експертизу підпису ОСОБА_5 у заявах на видачу та отримання готівки на суму 73 710 грн. та 19261 дол.США, згідно висновку якої підписи на них виконані не ОСОБА_5, а іншою особою /а.с.101-163/.
Представником відповідача визнається факт укладення між позивачкою і банком договорів банківського вкладу у гривневому та доларовому еквіваленті , існування договірних відносин, внесення на рахунки банку ОСОБА_5 грошових коштів, що відповідно до положень ч.1 ст.61 ЦПК України, не підлягає доказуванню при розгляді даної справи, однак стверджується факт зняття позивачкою грошових коштів та відсутності на її вкладних рахунках витребовуваних нею грошових коштів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з неотримання позивачкою з належних їй вкладних рахунків грошових коштів в сумі 73 710 грн. та 19261 дол. США, а отримання іншою особою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин і вирішив спір у відповідності до норм матеріального права, що їх регулюють та з дотриманням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо задоволення позовних вимог на підставі неналежних та недопустимих доказів - висновку почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінальної справи, підлягають відхиленню, як юридично неспроможні.
Так, відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь -які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно приписів ч.1 ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до роз'яснень з даного питання, що містяться у ч.2 п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» зазначено, що у разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то
такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який
підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.
Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні
виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового
спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі
такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь
у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.
Тобто, наданий позивачкою висновок почеркознавчої експертизи є письмовим доказом у даній цивільній справі, який стосується предмета спору та спростовує факт отримання ОСОБА_5 грошових коштів з її депозитних банківських вкладів у сумі 73 710 грн. та 19 261 дол. США, і який вона надала суду у підтвердження своїх позовних вимог.
Відповідно до принципу змагальності сторін та виходячи з характеру матеріально - правового спору, колегія суддів роз'яснила представнику відповідача положення ч.4 ст.10 ЦПК України, зокрема, права заявити клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи підпису особи у заявах на видачу та отримання готівки для спростування наданого позивачкою письмового доказу, який ним заперечується, від чого представник банку категорично відмовився.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього
Кодексу.
Оскільки відповідач не спростовував обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції про невиконання банком своїх зобов'язань по поверненню ОСОБА_5 вкладу.
Посилання апелянта на те, що позивач визнана потерпілою на суму 70 000 грн. та вона ж у своїх заявах до банку підтвердила розмір заборгованості по вкладах у сумі значно меншій, ніж ту, на яку пред'явлено нею позов, підлягає відхиленню, як таке, що не ґрунтується на законі, оскільки на момент ухвалення даного судового рішення відсутній вирок суду, яким встановлено обсяг відповідальності та розмір заподіяної шкоди позивачці, що мав би преюдиційне значення у даній справі.
Заяви та пояснення позивачки на адресу банку щодо залишку вкладів на її депозитних рахунках не можуть бути оцінені за правилами ч.1 ст.61 ЦПК України, як обставини, визнані стороною, які не підлягають доказуванню.
Слід зазначити, що позивачка у законний спосіб, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.2 ст.31 ЦПК України, збільшила розмір позовних вимог, після проведеної з ініціативи банку звірки її підпису на всіх, починаючи з моменту відкриття вкладів (2009 р.) заявах на видачу готівки, внаслідок чого нею було виявлено не її підписи у заявах на видачу і отримання готівки за період з 2009 - 2012 р.р., тоді як у первинному позові, як зазначила позивачка, вона володіла інформацією щодо операцій по зарахуванню - зняттю грошових коштів лише за 2014 р.
Колегія суддів вважає безпідставними і такими, що підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги банку про те, що суд належним чином не встановив характер спірних правовідносин та не обґрунтував висновку про обов'язок банку виплатити позивачці грошові кошти, що свідчить про необґрунтоване покладення на відповідача цивільно - правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Так, з обставин, на які посилається позивачка в обґрунтування позовних вимог та підстав, на які вона вказувала вбачаються правовідносини між нею та відповідачем, що випливають із договору вкладу та обов'язку банку, відповідно до приписів ч.2 ст.1060 ЦК України по видачі вкладу на вимогу.
Такого ж висновку дійшов і суд І інстанції, ухвалюючи рішення у справі, пославшись в обґрунтування на норми матеріального права, що регулюють зобов'язання по банківському вкладу.
Позивачка в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердила підстави позову, як зобов'язання по поверненню її вкладів. Представник банку не заперечував факту відкриття позивачкою депозитних вкладів, надходження на рахунки сум в об'ємі, вказаному позивачкою та існування між ними договірних відносин.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу, закріпленого у ст.11 ЦПК України, суд розглянув спір у межах заявлених позивачкою вимог.
З огляду на зазначене, суд І інстанції обґрунтовано не посилався на ст.1172 ЦК України, як підставу задоволення позову та підставно не поклав на банк цивільно - правову відповідальність у вигляді відшкодування збитків.
Доводи апеляційної скарги банку про порушення правил підсудності судом І інстанції щодо розгляду спору Суворовським районним судом м. Херсона, підлягають відхиленню, як такі, що не спростовують факту підсудності даної справи саме цьому суду, та відповідно до приписів процесуального закону не впливають на правильність висновків суду І інстанції і не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги Банку не ґрунтуються на законі, не містять нові засоби доказування, висновки суду не спростовуються і підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - відхилити.
Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 09 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: