Номер провадження 22ц/791/3475/14 Головуючий в суді І інстанції: Мусулевський Я.А.
Категорія: 30 Доповідач: Чиркова К.Г.
2014 року грудня місяця 02 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Чиркової К.Г.
Суддів: Пузанової Л.В.
Фурман Т.Г.
при секретарі: Бараш Ю. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 01 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до державної податкової служби у м. Херсоні, правонаступником якої є державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що після звільнення з 24 вересня 2012 року з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України він звернувся до Херсонського міського центру зайнятості для реєстрації, як безробітного, однак отримав відмову у взятті на облік, у зв'язку із тим, що за своїм ідентифікаційним номером проходив, як фізична особа - підприємець.
Він ніколи не займався підприємницькою діяльністю і не був зареєстрований приватним підприємцем, однак доводити це змушений шляхом звернення до різних інстанцій, у тому числі і до суду.
Враховуючи, що з вини працівників державної податкової інспекції у м. Херсоні він не міг стати на облік до обласного центру зайнятості на протязі чотирьох місяців та отримати допомогу по безробіттю, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд стягнути на його користь матеріальну шкоду в сумі 10608,37 грн., що складається із не отриманої протягом чотирьох місяців допомоги по безробіттю та моральну шкоду в сумі 5300 грн., яку пов'язує із тим, що він і його багатодітна родина знаходилася у скрутному матеріальному становищі.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.10.2014 року позов задоволено частково.
Судом стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області матеріальну шкоду на користь ОСОБА_3 в розмірі 10608,37 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному розмірі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, суд першої інстанції не врахував того, що податкові органи не вчиняють дій, пов'язаних з реєстрацією суб'єкта господарювання, а також того, що податкова інспекція не надавала будь - якої інформації до Херсонського центру зайнятості відносно позивача.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 з 08.11.2006 року зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, до 08.11.2006 року був зареєстрований у с. Первомайське, Комінтернівського району, Одеської області.
Після звільнення з роботи 24.09.2012 року за п.1 ст.36 КЗпП України, звернувся до Херсонського міського центру зайнятості для реєстрації його в установленому порядку як безробітного, однак отримав усну відмову у взятті на облік із тих підстав, що за своїм ідентифікаційним кодом значиться фізичною особою - підприємцем.
Так, під час вирішення у 2008 році питання про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 працівник податкової служби не перевірив належним чином документи, у тому числі щодо його місця проживання та зазначив ідентифікаційний номер не фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, а ідентифікаційний номер позивача, який є однофамільцем фізичної особи - підприємця і зареєстрований за іншою адресою.
Даний факт встановлений постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 року та відповідно до положень ст.61 ЦПК України не потребує доказування.
Враховуючи, що відповідно до положень ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, державний реєстратор проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями, у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, підставою для постановлення, якого є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що був наданий в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що державна реєстрація фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, проживаючого у АДРЕСА_2, здійснена 21.06.1994 року, реєстрація судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проведена 19.03.2008 року.
Проте, лише з 22.11.2012 року розпочато процес проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, а 29.12.2012 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за спрощеною процедурою.
Згідно довідки Херсонського міського центру зайнятості ОСОБА_3 перебував на обліку в центрі зайнятості, як безробітний в період з 30.01.2013 року по 07.05.2013 року та отримував виплати допомоги по безробіттю з 06.02.2013 року по 06.05.2013 року.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що внаслідок неправомірних дій працівників податкової інспекції позивач був позбавлений можливості отримати допомогу по безробіттю з жовтня 2012 року по лютий 2013 року та змушений був витрачати свої сили і час для підтвердження того факту, що він не був зареєстрованим фізичною особою - підприємцем і не займався та не займається підприємницькою діяльністю.
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, при цьому допущена судом описка в частині періоду стягнення грошових коштів, а саме з 02.10.2013 року замість правильного 02.10.2012 року, не впливає на правильність висновку суду щодо позовних вимог і може бути усунена в порядку передбаченому ст. 219 ЦПК України.
Доводи апелянта про те, що податкова служба не повинна нести відповідальності за даним позовом у зв'язку із тим, що не надавала інформації до центру зайнятості відносно ОСОБА_3 і не здійснювала дій щодо реєстрації фізичної особи - підприємця та припинення підприємницької діяльності, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки інформація відносно ОСОБА_3 - позивача у справі внесена до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 29.01.2008 року, ухваленого у справі за позовом державної податкової інспекції у м. Херсоні про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 і саме при розгляді цієї справи працівниками податкової служби зазначено ідентифікаційний номер не приватного підприємця ОСОБА_3, а його однофамільця позивача у справі, що стало причиною відмови центру зайнятості у реєстрації ОСОБА_3, як такого що шукає роботу та надання статусу безробітного в період із вересня 2012 року по січень 2013 року, що є наслідком неотримання ним допомоги по безробіттю.
Відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 року (із послідуючими змінами) для одержання статусу безробітного, громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований, як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення».
Колегія суддів вважає, що довідка Херсонського міського центру зайнятості надана в ході розгляду справи в апеляційному порядку щодо причин зняття ОСОБА_3 з обліку у центрі зайнятості, підтверджує доводи позивача відносно зазначених ним обставин неотримання допомоги по безробіттю в період з 02.10.2012 року по 06.02.2013 року, оскільки отримавши інформацію про те, що він зареєстрований, як фізична особа - приватний підприємець, що не дає йому права на одержання статусу безробітного, позивач змушений був спростовувати зазначені відомості, шляхом звернення до правоохоронних органів та безпосередньо до органів податкової служби, які не вчинили жодних дій для усунення допущених порушень, внаслідок чого позивач змушений спростовувати надану податковою службою інформацію, шляхом звернення до суду та надавати відповідні документи до державного реєстратора, що слугували підставою для здійснення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності і підставою для Херсонського центру зайнятості для взяття на облік.
Посилання апелянта на те, що відшкодування шкоди, завданої працівниками податкової інспекції повинно здійснюватися за рахунок держави, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновок суду про стягнення з державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на користь ОСОБА_3 витребуваних ним сум, оскільки за змістом п.21.3 ст.21 Податкового кодексу України шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органом.
Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що органи казначейства здійснюють списання коштів бюджету на відшкодування шкоди, шляхом їх безспірного списання на підставі рішення суду відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року (зі змінами від 30.01.2013 року).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 01 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: