Провадження №22-ц/791/3620/2014 Головуючий в І інстанції Черниш О.Л.
Категорія 52 Доповідач: Стародубець М.П.
2014 року грудня місяця « 04» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Стародубця М.П.
Суддів:Воронцової Л.П.,
Ігнатенко П.Я.
при секретарі:Калюжному О.О.,
за участю адвоката:ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний» на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 07 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним вище позовом, зазначаючи, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючі на посаді касира відділення №21-05 регіонального відділення Акціонерного банку «Південний» в м. Херсоні.
Згідно наказу № 627-к-ро від 26 вересня 2014 року її було звільнено з займаної посади на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.
Посилаючись на те, що звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства, оскільки будь-яких винних дій, що свідчили б про її халатне відношення до своїх посадових обов'язків, вона не вчиняла, просила суд визнати незаконним і скасувати зазначений вище наказ, вирішити питання щодо її поновлення на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням суду від 07 листопада 2014 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано п.2 наказу ПАТ АБ «Південний» від 26 вересня 2014 року № 627-к-ро про звільнення ОСОБА_6, поновлено вказану фізичну особу на посаді касира відділення №21-05 регіонального відділення АБ «Південний» з 30 вересня 2014 року та стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4 570,83 грн., вирішено питання щодо судових витрат.
В частині поновлення на роботі рішення суду допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне тлумачення норм трудового законодавства, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в повному обсязі.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача й осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в період з 26 травня 2008 року по 30 вересня 2014 року ОСОБА_6 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, зокрема, з 23 червня 2014 року вона працювала на посаді касира відділення №21-05 регіонального відділення Акціонерного банку «Південний» в м. Херсоні.
Наказом по особовому складу № 627-к-ро «Про звільнення за недовірою внаслідок халатного відношення до своїх обов'язків» від 26 вересня 2014 року ОСОБА_6 звільнена з посади касира відділення №21-05 регіонального відділення Акціонерний банк «Південний» в м. Херсоні з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.
Вирішуючи спір, місцевий суд виходив з того, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем порушення, з яким законодавець пов'язує право роботодавця висловити недовіру працівнику, і, відповідно, й вини ОСОБА_6 у вчиненні такого порушення.
Проте колегія суддів з висновком суду погодитися не може з огляду на таке.
Статтею 41 КЗпП України законодавець визначив додаткові підстави, крім тих, що встановлені ст.40 цього Кодексу, для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, в тому числі, у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку роботодавця.
З аналізу зазначеної норми матеріального права вбачається, що її застосування можливе за наявності одночасно трьох умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т.ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
При цьому, втрата довіри може бути не тільки результатом скоєння певних дій, а й такого проступку, який дає підстави зробити висновок про те, що подальше залишення такого працівника на роботі з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей може призвести до утрати цих цінностей.
Зі змісту оскаржуваного наказу про звільнення вбачається, що підставою для звільнення ОСОБА_6 стало вчинення нею винних дій, внаслідок ознак халатного ставлення до своїх посадових обов'язків, які були виявлені за результатами службової перевірки від 25 вересня 2014 року, про що складено відповідний акт.
Так, в ході службової перевірки було встановлено, що ОСОБА_6 допустила передачу по незахищеним каналам зв'язку інформації про логін та пароль для входу в міжнародні платіжні системи Unistream i Western Union, чим порушила режим зберігання інформації з обмеженим доступом, що свідчить про вчинення нею винних дії, а саме: про безвідповідальне ставлення до своїх посадових обов'язків при їх виконанні.
Згідно пояснювальної записки, складеної 28 серпня 2014 року ОСОБА_6 особисто на ім'я голови правління АБ «Південний», остання визнала, що 27 серпня 2014 року, перебуваючи у відпустці, вона в телефонному режимі передала свій пароль входу до платіжної системи «Юністрім» начальнику відділення №21-05.
За умовами договору про нерозголошення банківської таємниці, комерційної таємниці та іншої конфіденційної інформації банку, укладеному 23 червня 2014 року між сторонами по справі, позивач прийняла на себе зобов'язання по зберіганню та нерозголошенню певної інформації, яка стала відома їй у зв'язку з виконанням трудових обов'язків у банку, в тому числі, шляхом не передавання такої інформації не уповноваженим особам в усній, письмовій, електронній або іншій формі.
Таким чином, оскільки позивач працювала на посаді касира, тобто належала до категорії працівників, які безпосередньо обслуговують грошові цінності, й вчинила дії, що містять ознаки халатного відношення нею до своїх посадових обов'язків, на підтвердження чого відповідачем надано належний та допустимий письмовий доказ у вигляді особистих пояснень ОСОБА_6, який останньою у встановленому законом порядку не спростовано, колегія суддів приходить до висновку, про те, що АБ «Південний», як роботодавець, за наявності виявленого ним факту вчинення невстановленими особами несанкціонованих переказів грошових коштів в міжнародних платіжних системах Unistream i Western Union в регіональному відділені банку м. Херсона й заподіяння у зв'язку з цим фінансовій установі шкоди в розмірі 735 855,31 грн., мав підстави для втрати довіри до вказаної фізичної особи, а відтак звільнення останньої за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
Твердження ОСОБА_7 про те, що означена пояснювальна записка була написана нею під психологічним тиском, не знайшли своїх підтверджень при розгляді справи судом як першої, так і апеляційної інстанції.
Посилання суду в оскарженому рішенні на відсутність доказів, які б підтверджували наявність вини ОСОБА_6 в здійсненні несанкціонованих грошових переказів, є передчасними і такими, що на правильність вирішення спору по суті не впливають, враховуючи, що, передбачаючи таку додаткову підставу для звільнення певної категорії працівників з ініціативи роботодавця, як втрата довіри, законодавець визначив, що настання негативних наслідків у зв'язку з вчиненням працівником винного порушення не є обов'язковим для можливості застосування п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.
Суд першої інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув і, правильно визначивши правовідносини, що виникли між сторонами, хибно витлумачив норми трудового права, які підлягають застосуванню у даному випадку, в зв'язку з чим ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення по даній справі, яке за правилами ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
На підставі викладеного, п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, керуючись ст.ст.303,307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний» задовольнити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 07 листопада 2014 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: