Справа №668/13245/14-ц
Пров. №2/668/3036/14
02.12.2014 року Суворовський районний суд м. Херсона в складі:
головуючого Булах Є.М.
при секретарі Яворській Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_1 про стягнення збитків в порядку регресу, -
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про відшкодування шкоди в порядку регресу, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю автомобіля марки Great Wall Voleex, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ», д/н49732 ХО під куруванням ОСОБА_1, автомобілю марки Great Wall Voleex, д/н НОМЕР_1 завдано механічні пошкодження, а його власнику ОСОБА_2 матеріальні збитки. Оскільки відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПРАТ «СК «Арсенал Страхування», а застрахований автомобіль було пошкоджено, страхова компанія виплатила ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданих збитків 1445,00 грн.
Посилаючись на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1, відповідальність якого також застрахована ПрАТ «УОСК», які у добровільному порядку заподіяну шкоду не відшкодували, позивач просив суд стягнути в порядку регресу з відповідача ПрАТ «УОСК» суму виплаченого ОСОБА_2 відшкодування у розмірі 445,00 грн. та стягнути з ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 1000,00 грн. Витрати по сплаті судового збору просили стягнути з відповідачів пропорційно у розмірі 243,60 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку. Надав суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи. Просив судове засідання провести без його участі.
Відповідач ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку. Заяв, клопотань, заперечень до суду не надсилав.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку. Надав суду заяву, у якій просив справу розглядати без його участі, при вирішенні спору поклався на розсуд суду.
За таких обставин, суд вважав за можливе слухати справу у відсутності учасників судового процесу та вирішити спір на підставі наявних у справі даних та доказів(ст.ст. 158, 169 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №771/13-Тз/Хр, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», останнє взяло на себе зобов'язання з відшкодування ОСОБА_2 будь-яких пошкоджень або знищення транспортного засобу Great Wall Voleex, д/н НОМЕР_1, його окремих частин чи додаткового обладнання, завданих внаслідок ДТП.
14.02.2014 року на вул. Привокзальній у м.Херсоні внаслідок ДТП автомобілю Great Wall Voleex, д/н НОМЕР_1, належному ОСОБА_2 завдано ушкодження заднього бамперу, про що свідчать довідка від 14.02.2014 року, складена старшим інспектором ДПСВЗСРДПСУДМ ст. лейтенантом Бобрик В.О., відомості № 9350084 про ДТП, сформовані АІПС ДТП УДАІ у м.Херсоні, акт огляду транспортного засобу від 17.02.2014 року.
Відповідно до постанови Суворовського районного суду м.Херсона від 25.03.2014 року, яка набула законної сили, у скоєнні ДТП, що сталася 14.02.2014 року на вул. Привокзальній у м.Херсоні та внаслідок якої завдано шкоди автомобілю Great Wall Voleex, д/н НОМЕР_1, належному ОСОБА_2, визнано винним ОСОБА_1
Згідно рахунку ТОВ «Автопланета Плюс» від 19.02.2014 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Great Wall Voleex, д/н НОМЕР_1, належного ОСОБА_2, становить 2544,00 грн.
За заявою ОСОБА_2 за № 170214-01428/1/к від 17.02.2014 року до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», останнє сплатило на користь вигодонабувача за договором страхування автомобілю Great Wall Voleex, д/н НОМЕР_1, належному ОСОБА_2, суму страхового відшкодування за мінусом суми франшизи(1099,00 грн) відповідно до п.12.1 договору №771/13-Тз/Хр, в сумі 1445,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4626 від 07.03.2014 року.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована відповідно до полісу № АС/2070477 у ПАТ «УОСК», позивач вважає, що на підставі ст. 993,1166,1188,1191,1194 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» має право регресної вимоги до ПрАТ «УОСК» в частині відшкодованої суми збитків в розмірі 445,00 грн., та до ОСОБА_1 в частині суми франшизи, встановленої полісом № АС/2070477, в розмірі 1000,00 грн.
Позивач в позовній заяві посилався на надіслану відповідачу ПАТ «УОСК» претензію щодо сплати відшкодування, та відсутності відповіді від ПАТ «УОСК» на час звернення до суду із позовом, в той час як матеріали справи доказів на підтвердження зазначеного не містять.
До того ж, позивач, скориставшись правом, наданим йому відповідно до ст.158 ЦПК України, надав суду заяву, якою просив розглядати справу за наявними у ній документами та доказами, які, вважав достатніми для об'єктивного вирішення спору по суті.
Стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.
Згідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за збитки.
Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги(регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Матеріалами справи підтверджено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 за шкоду заподіяну майну чи здоров'ю третій особі, була застрахована ПрАТ «УОСК» по полісу обов'язкового страхування від 21.03.2013 року в період дії якого і сталася страхова подія, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу, належного ОСОБА_2
Згідно ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застраховано по полісу, то за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14.02.104 року з вини ОСОБА_1, має відповідати страховик, тобто ПрАТ «УОСК», що передбачено ст. 22 вищевказаного Закону, з огляду на що позовні вимоги в частині заявленого позову до відповідача ПрАТ «УОСК» є законними та обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цивільно-процесуального кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд задовольняє позовні вимоги до ПрАТ «УОСК» в межах заявленої суми у розмірі 445,00 грн.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення суми франшизи у розмірі 1000,00 грн. з ОСОБА_1 на користь позивача, суд встановив наступне.
Заявляючи позовну вимогу до ОСОБА_1 позивач вказав, що їх правовідносини регулюються ст. 1194 ЦК України.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається що ОСОБА_2, автомобіль якого постраждав в результаті вищевказаного ДТП, у встановлений Законом та договором добровільного страхування наземного транспорту №771/13-Тз/Хр від 19.12.2013 р. спосіб, звернувся із заявою до страховика про відшкодування спричиненої шкоди, яка за рахунком ТОВ «Автопланета Плюс», становить 2544,00 грн.
Відповідно до наявного в матеріалах розрахунку страховика, страхове відшкодування ОСОБА_2 становить 1 455,00(2544*1,00-1099,00), де 2544,00 грн.-сума, що підлягає відшкодуванню, 1,00-коефіцієнт пропорційності страхових виплат, 1099,00 грн.- безумовна франшиза(п.12.1 Договору страхування).
П. 27.11. договору страхування №771/13-Тз/Хр від 19.12.2013 р. визначається, що при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в Кошторисі, збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 12 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми.
Платіжним дорученням № 4626 від 07.03.2014 року Страховик перерахував на розрахунковий рахунок зазначений ОСОБА_2, а останній погодив суму відшкодування за мінусом франшизи у розмірі 1445,00 грн., з чого суд встановлює про відсутність суперечок між страховиком та страхувальником про причини та розмір збитків.
Таким чином, враховуючи, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком страхувальнику згідно з договором страхування, та з матеріалів справи та договору№771/13-Тз/Хр від 19.12.2013 р. вбачається що її розмір є 1099,00 грн., і вона не була сплачена страховиком на користь ОСОБА_2 при виплаті страхового відшкодування, то суд вважає, що вимоги заявлені позивачем до ОСОБА_1 про стягнення з нього на його користь 1000,00 грн. в рахунок відшкодування розміру франшизи є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на норму ст. 1194 ЦК України при стягненні суми франшизи, суд вважає безпідставними, оскільки вказана норма закону не регулює правовідносини між страховою компанією, яка сплатила відшкодування потерпілій особі та особою, яка відповідальна за заподіяний збиток.
Крім того, як встановлено договором, до страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яке страхувальник(або інша особа, що одержала страхове відшкодування) мають до особи, відповідальної за завдані збитки. За виключенням -Примітка: право вимоги не пред'являється до осіб, які керували застрахованим ТЗ на законних підставах(п.27.21 договору страхування №771/13-Тз/Хр від 19.12.2013 р.).
Отже, з викладеного вбачається, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача ПрАТ «УОСК» на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі сплаченого судового збору у сумі 243,60 грн..
Керуючись ст.ст. 993, 1191 ЦК України, Законом України «Про страхування», ст.ст.10,11,60,88,212,215-218 ЦПК України, суд, -
Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_1 про стягнення збитків в порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в порядку регресу суму збитків у розмірі 445,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 243,60 грн. в рахунок відшкодування судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Суворовський районний суд м. Херсона. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяБулах Є. М.