Провадження №11кп/791/950/14 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст.81 КК України Доповідач: ОСОБА_2
08 грудня 2014 року дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
при секретарі - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Суворовського районного суду м.Херсона від 02 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Новомосковськ Дніпропетровської області, українець, громадянин України, освіта неповна середня, не працює, одружений, мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 19.06.2006 року Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186, 69 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі. строком на 3 роки;
- 24.11.2006 року Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 186, 69, ч.4 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі. строком на 3 роки. Звільнений 17.01.2008 року постановою Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 09.01.2008 року, згідно ст.107 КК України умовно - достроково на термін 04 місяці 17 днів.
Засуджений: 20.05.2010 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська за ст.ст 257,187 ч.4, 69, 70 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією особистого майна. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.08.2010 року дії ОСОБА_7 перекваліфіковано з ч.4 ст.187 КК України на ч.2 ст.187 КК України та згідно ч.1 ст.70 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років, з конфіскацією всього особистого майна. Вирок набрав законної сили 30.08.2010 року.
Початок строку 29.05.2009 року, кінець строку 29.05.2016 року,-
Ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 02 жовтня 2014 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від невідбутої частини покарання .
В апеляційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки існує невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам справи, містять істотні суперечності, висновки суду не підтверджуються доказами.
Зазначає, що в матеріалах кримінального провадження немає доказів висновків суду щодо відсутності підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від невідбутої частини покарання засудженому ОСОБА_7 . Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що стягнення ОСОБА_7 були погашені, на даний час він не працевлаштований, оскільки навчається в 11 класі та залишились поза увагою суду характеризуючи дані ОСОБА_7 .
Вказує на те, що адміністрація Північної ВК №90 формально відмовила ОСОБА_7 в поданні до суду про його умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання.
На думку захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , вказані обставини є підставами для скасування оскаржуваної ухвали та повернення кримінального провадження до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника засудженого та вважає її безпідставною, просив залишити ухвалу суду без зміни, в дебатах залишився на тій же думці, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд, відмовляючи в задоволенні заяви захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання засудженого ОСОБА_7 , врахував всі необхідні обставини та належним чином мотивував своє рішення відповідно до ст.81 КК України, де умовно-достроково звільнення засудженого від відбуття покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання засудженого ОСОБА_7 , суд дотримався наведених вимог закону і дав належну оцінку особі засудженого та зібраним кримінальному провадженні матеріалам, з яких вбачається, що ОСОБА_7 відбуває покарання в Північній виправній колонії УДПтСУ в Херсонській області (№90) з 25.11.2010 року, за цей час допустив 15 порушень вимог установленого режиму утримання, за що мав 11 дисциплінарних стягнень, чотири рази застосовувався крайній захід дисциплінарного впливу у вигляді поміщення до карцеру, накладені дисциплінарні стягнення на даний час погашено у встановленому законом порядку, має два заохочення, проте вказані заохочення не мають системного характеру.
Відповідно характеристиці ОСОБА_7 на заходи виховного впливу реагує не завжди своєчасно, до представників адміністрації не завжди тактовний, участі в суспільному житті установи не приймає, не працевлаштований, що свідчить про те, що ставлення до праці засудженого не є сумлінним.
Такий висновок суду є правильним. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання засудженого ОСОБА_7 , оскільки засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів виправлення.
За таких обставин, доводи захисника щодо невідповідності висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам справи, наявності істотних суперечностей, відсутності посилань на докази,- безпідставні, оскільки свій висновок суд підтвердив в ухвалі доказами та послався на дані характеристики (а.п.14-15), довідки про заохочення та стягнення (а.п.16-17), відповідно якій ОСОБА_7 мав лише 2 заохочення за 2014 рік та 15 стягнень з 2009 по 2013 рік протягом відбування строку відбування покарання з 2009 року.
Що стосується доводів апелянта щодо залишення без уваги того факту, що ОСОБА_7 не був присутнім 29.08.2014 року на засіданні комісії, рішенням якої було
відмовлено в направленні до суду подання про його умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання, то зазначені обставини не впливають на винесення рішення суду першої інстанції, оскільки ухвала суду винесена за результатами розгляду клопотання захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , а не за поданням установи, де відбуває покарання засуджений ОСОБА_7 .
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення від не відбутої частини покарання ОСОБА_7 , оскільки засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів виправлення та підстав, передбачених кримінально-процесуальним законом, для скасування ухвали суду з направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд немає.
Тому апеляційні доводи захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 слід залишити без задоволення.
Вимоги адвоката ОСОБА_8 , викладені в резолютивній частині апеляційної скарги про забезпечення присутності ОСОБА_7 в судовому засіданні Апеляційного суду Херсонської області не є слушними, оскільки від засудженого ОСОБА_7 заяви про його участь при розгляді апеляційної скарги захисника не надійшло.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, ухвалу Суворовського районного суду м.Херсона від 02 жовтня 2014 року про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання засудженого ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: (три підписи)
Згідно з оригіналом. Суддя ОСОБА_2