12 жовтня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого-судді: Цуркана М.І.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,
при секретарі : Міненко І.М.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про стягнення одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 січня 2004 року,
У липні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про стягнення одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що проходив службу в органах внутрішніх справ України і у квітні 1997 року був звільнений в зв»язку з інвалідністю та встановленням йому третьої групи інвалідності
При звільненні Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області виплатило йому грошову допомогу в розмірі 812,50 грн.., проте, відповідно до п. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» він має право на отримання п»ятирічного грошового утримання.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 жовтня 2003 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача в користь позивача 6002 гривні одноразової грошової допомоги, виходячи з трирічного грошового утримання позивача та в користь держави 51 гривню держмита. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 15 січня 2004 року апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області було відхилено, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 жовтня 2003 року залишено без змін.
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 січня 2004 року.
Вказуючи на допущені судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлені судами рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримку касаційної скарги, заперечення позивача проти касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ України з 1980 по 1997 рік. Під час проходження служби захворів та згідно висновку МСЕК йому була встановлена 3-тя група інвалідності, яка пов»язана з виконанням службових обов»язків. .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди виходили з того, що згідно ч. 3 і 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» передбачена виплата одноразової допомоги у разі загибелі працівника міліції при виконанні службових обов»язків, а також у разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов»язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби, і ця сума підлягає стягненню незалежно від отримання ним від НАСК «Оранта» страхового відшкодування, оскільки, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, зазначені виплати не є тотожними.
Однак такий висновок не узгоджується з нормами матеріального права.
Так, відповідно до ст.. 23 Закону України «Про міліцію» працівники міліції підлягають обов»язковому державному страхуванню, порядок і умови якого встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 23 закріплює основні положення державного страхування та відшкодування шкоди у разі загибелі або каліцтва працівника міліції, інвалідності, що настала у період проходження служби, а також визначає граничні суми грошових виплат у разі настання страхового випадку.
Відповідно до п.3 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про міліцію» від 25 грудня 1990 року стаття 23 цього Закону набрала чинності після затвердження постановою Кабінету Міністрів України №59 від 25 червня 1991 року Положення про порядок і умови державного обов»язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України (далі - Положення), яким визначено порядок та умови проведення страхових виплат, передбачених законом у разі настання подій, вичерпний перелік яких наведено в законі, встановлено критерії визначення розміру відшкодування в залежності від ступеня втрати працездатності в межах граничної суми, встановленої цією нормою закону, визначено особу страховика - НАСК «Оранта» (постановою Кабінету Міністрів України №262 від 2 квітня 2005 року слова «НАСК «Оранта» замінено словом «страховик» у відповідних відмінках).
За змістом пунктів 1,3,4,5 Положення МВС України перераховує страхові платежі з державного обов»язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України на спеціальний рахунок страховика, який при настанні страхових подій, передбачених у п.2 цього Положення, проводить виплату страхових сум.
Спори, які виникають з приводу виплати страхових сум, вирішуються у судовому порядку, сторонами у якому є застрахований (його спадкоємці) і страховик (у даному випадку НАСК «Оранта»).
Враховуючи, що зазначене Положення відповідно до п.3 Постанови Верховної Ради України від 25 грудня 1990 року прийняте на підставі ст.. 23 Закону України «Про міліцію» і з часом його прийняття пов»язаний час введення в дію цієї статті, висновки судів про те, що передбачене Положенням страхове відшкодування є самостійною грошовою виплатою, відмінною від грошової виплати, передбаченої п.6 ст 23 Закону України «Про міліцію», є невірним.
Оскільки обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
постановила:
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області задовольнити, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 січня 2004 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ у Кіровоградській області про стягнення одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: Цуркан М.І.
Судді: Амєлін С.Є.
Гурін М.І.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.