16червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Берднік І.С.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
за участю секретаря - Кулеші А.О.,
сторони:
від Генеральної прокуратури України - Турлова Ю.А.,
від Київської міської ради - Задорожня І.О.,
розглянувши касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2005 року та на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 9 грудня 2005 року у справі за заявою Заступник Генерального прокурора України - прокурора міста Києва про визнання незаконним пунктів 8.2 - 8.13 додатку 2 до рішення Київської міської ради від 26 вересня 2004 року № 47/207, -
Заступник Генерального прокурора України - прокурор міста Києва звернувся до суду з заявою про визнання незаконним пунктів 8.2 - 8.13 додатку 2 до рішення Київської міської ради від 26 вересня 2004 року № 47/207.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор міста Києва посилається на те, що затверджені Київською міською радою Правила паркування транспортних засобів є незаконними в частині застосування примусового переміщення транспортних засобів.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 9 грудня 2005 року, заяву заступника Генерального прокурора України - прокурора міста Києва задоволено. Пункти 8.2 - 8.13 додатку 2 до рішення Київської міської ради від 26 вересня 2004 року № 47/207 «Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у місті Києві» щодо застосування примусового переміщення транспортних засобів, водії яких порушили правила зупинки і стоянки, визнано незаконними та скасовано.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що порядок зупинки і стоянки транспортних засобів встановлено Правилами дорожнього руху України, а відповідальність за їх порушення передбачена Кодексом про адміністративні правопорушення у вигляді попередження або штрафу. Відповідно до Закону України «Про власність» жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником, а також особами, які володіють майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, їх правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном або встановлювати, не передбачені законодавчими актами України додаткові обов'язки.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Київська міська рада звернулась з касаційною скаргою, в якій зазначила, що вони прийняті з порушенням норм матеріального права.
Разом з тим, в процесі підготовки справи до розгляду від прокуратури міста Києванадійшла заява про відмову від адміністративного позову.
Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України пердбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.
Відповідно до статті 219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.
Зі змісту частини 1, 2 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково.Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.
Зазначена відмова від позову жодним чином не порушує охоронюваних законом прав третіх осіб, а тому підлягає задоволенню, як така, що не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.
За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Керуючись статтями 51, 112, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
Заяву прокурора про відмову від адміністративного позову задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 9 грудня 2005 року скасувати.
Провадження у справі за заявою Заступник Генерального прокурора України - прокурора міста Києва про визнання незаконним пунктів 8.2 - 8.13 додатку 2 до рішення Київської міської ради від 26 вересня 2004 року № 47/207 - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Харченко В.В.
судді Берднік І.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолич С.В.