23 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Берднік І.С.,
Васильченко Н.В.,
Леонтович К.Г.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Дерев енському І.І.,
сторони:
від позивача - не з'явились;
від відповідача - Цуканов В.В.;
розглянувши касаційну скаргу приватної комерційної фірми «Сейро» на рішення господарського суду Сумської області від 6 жовтня 2005 року та на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2005 року у справі за позовом приватної комерційної фірми «Сейро» до Сумської міської ради, Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання частково недійсним рішення, -
Приватна комерційна фірма «Сейро» (далі - ПКФ «Сейро») звернулась в суд з позовом до Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання пункту 11 рішення від 25 червня 2003 року № 510-МР та про зобов'язання виконкому Сумської міської ради зареєструвати договори земельних ділянок № 1883 від 15 червня 2000 року та № 1173 від 12 червня 2003 року.
Позовні вимоги мотивуються тим, що згідно з рішенням Сумської міської ради від 10 травня 2000 року «Про надання земельних ділянок підприємствам і підприємцям під розміщення літніх майданчиків виносної торгівлі» ПКФ «Сейро» надана земельна ділянка із земель загального користування під розміщення літніх майданчиків виносної торгівлі в тимчасове платне користування на умовах оренди терміном до 1 жовтня 2005 року, проте рішенням цієї ж ради № 226-МР від 4 грудня 2002 року «Про вилучення, надання та продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям та підприємцям», було змінено цільове призначення земельної ділянки наданої позивачу під літній майданчик на капітальне будівництво кафе площею 0,0429 га в оренду строком на 20 років. ПКФ «Сейро» та Сумська міська рада уклали, та нотаріально посвідчили договори оренди земельних ділянок, усі витрати на укладання і посвідчення якого понесло підприємство.
Рішенням господарського суду Сумської області від 6 жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2005 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що згідно з генеральним планом міста Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 16 жовтня 2002 року № 139-МР надана позивачу земельна ділянка належить до земель рекреаційного призначення, а тому не може передаватись для діяльності, що перешкоджає або може перешкоджати її використанню за цільовим призначенням. Таким чином, відповідачем самостійно виправлена помилка, шляхом скасування рішення про передачу земельної ділянки у користування.
Не погоджуючись, ПКФ «Сейро» звернулась з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог, зазначаючи, що судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПКФ «Сейро» було надано у користування на умовах оренди терміном на 20 років земельну ділянку площею 256,00 м2 .
Як вбачається із судових рішень та підтверджено матеріалами справи, зокрема генеральним планом міста Суми, зазначена земельна ділянка входить до земель рекреаційного призначення, що підтверджується рішенням Сумської міської ради від 16 жовтня 2002 року № 139-МР «Про затвердження генерального плану розвитку міста Суми».
Статтею 50 Земельного кодексу України встановлено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Відповідно до частини 2 статті 52 Земельного кодексу України, на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.
Судами обґрунтовано встановлено, що Сумською міською радою, з метою виправлення помилки, рішенням № 510-МР від 25 червня 2003 року скасовано рішення від 10 травня 2000 року «Про надання земельних ділянок підприємствам і підприємцям під розміщення літніх майданчиків виносної торгівлі», а відтак суди правомірно дійшли висновку про відсутність у діях Сумської міської ради порушення норм земельного законодавства.
Крім того, обґрунтованим є також посилання суддів на правомірність дій відповідача щодо скасування рішення від 10 травня 2000 року, оскільки згідно з генеральним планом міста на земельний ділянці, що була передана позивачу планувалось розміщення зелених насаджень.
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судових рішеннях, доводами касаційної скарги не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
Касаційну скаргу приватної комерційної фірми «Сейро» залишити без задоволення.
Рішення господарського суд Сумської області від 6 жовтня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2005 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий Харченко В.В.
судді Берднік І.С.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Матолич С.В.
Копія згідно з оригіналом
Суддя Матолич С.В.