21 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Цуркана М.І.
суддів: Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В., Амєліна С.Є., Гуріна М.І.
при секретарі Проценко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення міського Ленінського районного суду м.Севастополя від 21 серпня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м.Севастополя від 18 листопада 2003 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадової особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещадних випадків та професійних захворювань України в м.Севастополі (далі - Фонд),
В листопаді 2002 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду зі скаргою на неправомірін дії начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещадних випадків та професійних захворювань України в м.Севастополі та просив зобов»язати його скасувати Постанову НОМЕР_1 і призначити йому страхові виплати у зв»язку зі стійкою втратою професійної працездатності у розмірі, визначеному бухгалтерією в/ч 87 353 за довідкою НОМЕР_2, який становить 342 грн. 19 коп.
Ухвалою апеляційного суду м.Севастополя від 18 листопада 2003 року залишено без змін рішення місцевого суду Ленінського району м.Севастополя від 21 серпня 2003 року, яким в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду України, який своїм листом від 26.09.2005 року передав ії до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу апеляційного суду м.Севастополя від 18 листопада 2003 року та рішення міського Ленінського районного суду м.Севастополя від 21 серпня 2003 року і ухвалити нове рішення - про задоволення скарги. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. А саме, ст.29 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки Фондом, на його думку, безпідставно не прийнято до уваги, що розмір страхових виплат збільшився і становив на серпень 2001р. 342,19 грн.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що після передачі особової справи позивача з військової частини 87353 в Фонд, Постановою Фонду соціального страхування від нещадних випадків та професійних захворювань України НОМЕР_1 було проведено перерахунок щомісячних страхових виплат з 01.03.2002 р. призначена виплата в розмірі 291 грн. 85 коп. щомісячно.
Відповідно до ст.29 Закону України ««Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» ( Закон № 1105-ХІV від 23.09.99 р.), перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 01 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Пункт 4 ст.29 Закону № 1105-XIV від 23.09.1999р. щодо перерахунку при підвищенні тарифних ставок (посадових окладів) працівників виключений (Закон України від 22.02.2001р. № 2272-ІІІ).
Тому суд першої та апеляційної інстанцій прийшли до обгрунтованого висновку, що в діях посадової особи Фонду щодо нарахування виплат не вбачається порушень закону, а оскаржувана постанова відповідає чинному законодавству.
Крім того, матеріали справи містять Постанову Фонду соціального страхування від нещадних випадків та професійних захворювань України НОМЕР_3, якою позивачу була перерахована сума щомісячної страхової виплати та призначені виплати у розмірі 334,97 грн.
За таких обставин, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення міського Ленінського районного суду м.Севастополя від 21 серпня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м.Севастополя від 18 листопада 2003 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий: Цуркан М.І.
Судді: Кобилянський М.Г.
Ліпський Д.В.
Амєлін С.Є.,
Гурін М.І.