Справа: № 826/15241/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
02 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,
при секретарі - Пономаренко О.В.,
за участю позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики України, Міністра соціальної політики України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства соціальної політики України, Міністра соціальної політики України про зобов'язання здійснити контроль, згідно статті 259 Кодексу законів про працю України на закритому акціонерному товаристві "Граніт" та за результатами перевірки вирішити питання відшкодування збитків та про зобов'язання відізвати листи на ім'я Генерального прокурора України Піскуна СМ. № 13-Б-9273/26-52 від 29 березня 2005 року та на ім'я Міністра юстиції України № 03-Б-1713/2653 від 30 грудня 2008 року, оскільки в них зазначена неправдива інформацію про сестру.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 жовтня 2014 року позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня набрання ухвалою законної сили для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання пояснень щодо порушення її прав та охоронюваних законом інтересів та шляхом надання пояснень з приводу строків звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року ОСОБА_2 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята без повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
В зв'язку з тим, що позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви у повному обсязі, суд першої інстанції продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 жовтня 2014 року ОСОБА_2 надала копії листів Міністерства соціальної політики України № 13-Б-9273/26-52 від 29 березня 2005 року та № 03-Б-1713/2653 від 30 грудня 2008 року та пояснення відносно того, що згідно статті 233 Кодексу законів про працю України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або погіршенням здоров'я.
Суд першої інстанції зазначив, що частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України визначає право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком у разі порушення законодавства про оплату праці. При цьому, статтею 233 Кодексу законів про працю України не визначено, що позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або погіршенням здоров'я.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на положення статті 268 Цивільного кодексу України, а саме п. 3 ч. 1 статті 268 ЦК України, відповідно до якої позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Однак, колегія суддів не погоджується з вказаною позицією позивача з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 1 ЦК України - цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно ст. 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Колегія суддів наголошує, що як "інші закони" не можуть розумітися положення глави 19 Цивільного кодексу України, оскільки позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Виходячи зі змісту ст. 99 КАС України, інші закони - це закони, які встановлюють строки звернення до адміністративного суду з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не виконано вимог ухвали суду в частині надання пояснень щодо порушення її прав та охоронюваних законом інтересів Міністерством соціальної політики України та Міністром соціальної політики України.
Спірні правовідносини виникли щодо не вчинення Міністерством соціальної політики України, на думку позивача, нагляду за додержанням законодавства про працю Закритим акціонерним товариством "Головинський кар'єр "Граніт" щодо права сестри ОСОБА_2 на перерахунок сум відшкодування шкоди з урахуванням відсотків втрати професійної працездатності, встановленої потерпілій МСЕК 23 листопада 2001 року за період з 7 грудня 1982 року Територіальною державною інспекцією праці у Житомирській області.
Так, відповідно до листа Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України від 30 грудня 2008 року № 013-Б1713/26-53, у січні 2003 року сестра ОСОБА_2 ОСОБА_4 померла та ОСОБА_2 зверталася до Міністерства праці та соціальної політики України з вимогою зобов'язати Закрите акціонерне товариство "Головинський кар'єр "Граніт" та відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Володарсько-Волинському районі Житомирської області усунути допущені відносно її покійної сестри порушення і виплатити спадкоємцям потерпілої недонараховані їй суми відшкодування шкоди в інтересах спадкоємця - чоловіка ОСОБА_5 та на підставі довіреності.
Проте, в заяві про усунення недоліків адміністративного позову позивач не вказала яким чином Міністерством соціальної політики України та Міністерством соціальної політики України порушено саме її прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.В. Федотов
Ухвалу в повному тексті виготовлено 04.12.2014 року.
.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Федотов І.В.