Справа: № 755/24272/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Бартащук Л.П. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
02 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій та бездіяльності незаконними і неправомірними та зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання неправомірною відмови по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат; зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києва державної адміністрації зробити нарахування, перерахунок суми щорічної допомоги на оздоровлення; зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зробити виплату щорічної допомоги на оздоровлення з 01.01.2000 року і до моменту вирішення справи, а також здійснення її нарахування і виплату в подальшому; стягнення з відповідачів суму боргу за весь період за результатом перерахунку відповідно до ст. 48 вказаного Закону в розмірі 5 мінімальних заробітних плат у порядку та розмірах, встановлених Законом №796 в редакціях змін та доповнень до вказаного Закону.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.09.2014 р. позовні вимоги за період часу з 01.01.2000р. по 09.03.2014 р. залишені без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.
В зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалід ІІ групи, що підтверджується посвідченням, яке міститься в матеріалах справи.
З 2000 року позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та отримує щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України №562 від 17.07.2005 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пунктом 1 якої встановлена громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які відносяться до І категорії, щорічна допомога на оздоровлення в розмірі - 120 гривень, що підтверджується інформацією бази даних управління про розпорядження від 10.07.2013р.
Вважаючи вказані дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідам 2 групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією насідків аварії на ЧАЕС щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2 надається офіційне тлумачення положень ст. 1, ч. 1 ст. 17, ч. 3 ст. 22, ст. ст. 46, 48, ч. 1, 3 ст. 95 ч. 2 ст. 96, п. п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України, положень ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 95, ст. 117, ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 129 Конституції України у взаємозв'язку з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. При цьому, Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розмір соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в п. 2, 3 ст. 116 Конституції України.
Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного Бюджету України, відповідно до Конституції та законів України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам I і II групи - 120 гривень.
Частиною 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено, що у 2013 році норми і положення статей деякі Законів України, зокрема ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було нараховано та виплачено щорічну допомогу за 2013 рік у розмірі 120, 00 грн., дані виплати проводились у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доказів порушення прав позивача в 2014 році матеріали справи не містять.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у відповідному розмірі.
Також, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати зазначені виплати відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права.
Враховуючи викладене, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.В. Федотов
.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Федотов І.В.