Справа: № 826/12418/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
02 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,
при секретарі - Пономаренко О.В,
за участю представника позивача - Малигіної К.А., представника відповідача - Ніколайчук Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання «Фортіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Адвокатського об'єднання «Фортіс» до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Адвокатське об'єднання «Фортіс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій щодо ненадання інформації на адвокатський запит, зобов'язання вчинити дії із надання запитуваної інформації.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне дослідження доказів і обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, адвокат адвокатського об'єднання «Фортіс» ОСОБА_4 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26.02.2004 НОМЕР_1), який діяв в інтересах громадянки ОСОБА_5 на підставі договору про надання правової допомоги від 06.06.2014 звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві із адвокатським запитом від 06.06.2014 №16, яким просив надати наступну інформацію: чи зареєстровано право власності, за ким та на підставі чого, на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, місто Київ, Україна та якими документами підтверджується реєстрація права власності на зазначену квартиру.
Відповідь на вищезазначений запит просив надати на руки або надіслати до 13.06.2014 поштою за адресою: 01032, АДРЕСА_2, адвокату адвокатського об'єднання «Фортіс» ОСОБА_4 або його помічнику, тел./факс 235-72-04.
Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві листом від 01.07.2014 №6140/5.5-вих. відмовлено у наданні запитуваної інформації з посиланням на відсутність правових підстав для надання копій документів та інформації за ким та на підставі чого зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, місто Київ з огляду на наявність у даної інформації статусу з обмеженим доступом.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідь Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, викладена у листі від 01.07.2014 №6140/5.5-вих. є обґрунтованою та законною.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічну інформацію визначено, як відображену та задокументовану будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
При цьому, правове регулювання відносин у сфері інформації та основи інформаційної діяльності регулюються Законом України «Про інформацію».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
За приписами статей 2 і 3 Закону, встановлюють загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.
Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.
На сьогодні у зв'язку з прийняттям Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" детально визначено поняття "адвокатський запит", строків його розгляду та порядку оплати виплат за копіювання та друк документів.
Відповідно до частини першої статті 24 цього Закону адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Згідно з ч.3 статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
За приписами частини 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом статті 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону.
Правові, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ст.ст. 1, 10 Закону, відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав містить Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).
Органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.
Отже, законодавство у сфері державної прав на нерухоме майно передбачає особливий порядок надання інформації з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права на нерухоме майно, обтяження цих прав, а також встановлює певні обмеження щодо доступу до вказаної інформації, особливості її захисту.
Норми Закону, які визначають порядок отримання інформації з Державного реєстру прав, є спеціальними правовими нормами стосовно одержання інформації про зареєстровані права на нерухоме майно.
Відповідно до частини другої статті 182 ЦК України Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Такий порядок визначений статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відповідно до якої відомості про зміст документів, що підтверджують (посвідчують) правочини щодо нерухомого майна, узагальнені відомості про речові права окремої особи на нерухоме майно, а також витяги з Державного реєстру прав, що містять відомості про встановлення, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, надаються органами державної реєстрації лише власнику (власникам) нерухомого майна, його спадкоємцям (правонаступникам - для юридичних осіб) або особам, на користь яких вчинено обмеження, чи іншим суб'єктам речового права, органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законами, бюро кредитних історій на їх запит щодо інформації Державного реєстру прав, передбаченої частиною першою цієї статті, в електронному вигляді (у форматі бази даних), у разі наявності письмової згоди юридичних, фізичних осіб - власників нерухомого майна.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно також встановлено право на отримання інформації з Реєстру прав щодо зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна, у формі витягу для власників, його спадкоємців та правонаступників, юридичним особам, уповноваженим особам, у формі інформаційної довідки має право суд, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, державні виконавці, нотаріуси, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених чинним законодавством України.
Адвокати до зазначеного кола осіб законом не віднесені.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи у наданні запитуваної інформації, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій.
Апелянтом не було надано вагомих доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання «Фортіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Ю.А. Ісаєнко
Судді:
І.В. Федотов
Ухвалу в повному тексті виготовлено 05.12.2014 року.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Федотов І.В.