ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 грудня 2014 року 08:30 № 826/15558/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг
простягнення заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, в якому просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період часу з 18.06.2014 р. по 04.08.2014 р. у розмірі 5 423,55 грн., що загалом становить 84 857,80 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2014 р. суд закрив провадження у справі № 826/15558/14 в частині позовних вимог про стягнення з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 28.01.2014 р. по 17.06.2014 р. у розмірі 79 434,25 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду в частині скасування наказу Національної комісії від 27.01.2014 р. № 21 «ОС» про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та переведення ОСОБА_1 на іншу посаду було виконано лише 05.08.2014 р., тоді як постанова Київського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 17.06.2014 р., зокрема, підлягала негайному виконанню. Таким чином, у зв'язку із затримкою виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 р. позивачу підлягає виплаті вимушений прогул при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період часу з 18.06.2014 р. по 04.08.2014 р.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення на позовні вимоги зазначив, що комісією було вжито всі належні заходи до щодо поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді, а саме було запропоновано перелік вакантних посад з пропозицією працевлаштування в Комісії. Натомість така заява надійшла від позивача до Комісії лише 04.08.2014 р., у зв'язку із цим вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 13.11.2014 р. сторони заявили клопотання про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
У березні 2014 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - Відповідач, Комісія) про: скасування наказу Відповідача про звільнення Позивача від 27.01.2014 року № 21 "ОС"; здійснення переведення ОСОБА_1 на посаду начальника Управління ліцензійного контролю Комісії з моменту виходу Позивача на роботу 11.11.2013 року у зв'язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язання Відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.01.2014 року до фактичної дати поновлення її на роботі.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково - скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 27.01.2014 року № 21 "ОС" про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади; зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснити переведення ОСОБА_1 на посаду, що є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 займала до виходу у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.01.2014 року по дату набрання даним рішенням законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Як зазначає позивач, оскільки постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, а саме: 17.06.2014 р., ОСОБА_1 підлягала поновленню на роботі шляхом її переведення на посаду, що є рівнозначній посаді, що вона займала до виходу її у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (посада директора Департаменту ліцензійного відділу) ще 18.06.2014 р., проте відповідачем позивача було призначено на посаду начальника Управління інформаційно-господарського забезпечення та державних закупівель лише 05.08.2014 р.
Враховуючи затримку виконання судового рішення, позивач вважає, що ОСОБА_1 підлягає виплаті вимушений прогул при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період часу з 18.06.2014 р. по 04.08.2014 р., у зв'язку із чим вона звернулась до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у публічній службі підлягають виконанню негайно. Положення даної статті узгоджуються із ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 р., якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 27.01.2014 року № 21 "ОС" про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади; зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснити переведення ОСОБА_1 на посаду, що є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 займала до виходу у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.01.2014 року по дату набрання даним рішенням законної сили, - набрала законної сили 17.06.2014 р.
Натомість як зазначає відповідач, станом на 17.06.2014 р. у Комісії була відсутня вакантна посада директора департаменту.
Разом з тим, з метою досягнення домовленостей у вирішенні питання переведення позивача на рівнозначну посаду, Комісія надала ОСОБА_1 переліки керівних вакантних посад з пропозицією працевлаштування в Комісії, що підтверджується листом від 01.07.2014 р. № 2865/02-15-08 та листом від 23.07.2014 р. № 3613/02-15-08.
Окрім того, вичерпний перелік вакантних посад у Комісії надавався на запит адвоката ОСОБА_2 (лист від 03.07.2014 р. № 83/0/6-14).
Про прийняте рішення позивач мала повідомити письмово шляхом подання відповідної заяви.
Натомість, як встановлено судом, така заява від позивача надійшла 04.08.2014 р. з проханням перевести її з 05.08.2014 р. на посаду начальника Управління інформаційно-господарського забезпечення та державних закупівель.
У зв'язку із цим, наказом Комісії від 05.08.2014 р. № 171 «ОС» наказ від 27.01.2014 р. № 21 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1» скасовано та наказом Комісії від 05.08.2014 р. № 172 «ОС» ОСОБА_1 переведено на посаду начальника Управління інформаційно-господарського забезпечення.
Суд враховує, що власне позивач повідомила Комісію про прийняте рішення лише 04.08.2014 р., а вже 05.08.2014 р. вже була призначена начальником Управління інформаційно-господарського забезпечення.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає порушень зі сторони відповідача щодо виконання рішення суду та вважає, що Комісією вжито вичерпних заходів щодо поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення, а тому суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Дослідивши фактичні обставини справи, вислухавши доводи сторін, оцінивши докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У позові ОСОБА_1 відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук