ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 листопада 2014 року 16:30 № 826/3542/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомДержавної фінансової інспекції в м. Києві
до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва»
прозобов'язання вчинити дії,
Державна фінансова інспекція в м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», в якому просить зобов'язати Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» вчинити певні дії, зокрема, виконати в повному обсязі: п. 2, 3, 4, 5, 7, 8, 11, 13, 14, 16 та частково п. 9, 10, 12 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 р. № 26-11-14-14/13872.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано законні вимоги Державної фінансової інспекції у м. Києві щодо усунення виявлених ревізією порушень вимог чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2014 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2014 р. провадження у справі № 826/3542/14 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/2184/14.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2014 р. провадження у справі № 826/3542/14 поновлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2014 р. провадження у справі № 826/3542/14 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі 826/6408/14.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 01.09.2014 р. провадження у справі № 826/3542/14 поновлено.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в запереченнях на позов.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 12.11.2014 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною фінансовою інспекцією в м. Києві відповідно до п. 1.3.4.5 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в м. Києві на ІІ квартал 2013 року проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району» за період з 01.01.2010 по завершений звітний період 2013 року, по завершенню якої складено акт від 17.09.2013 р. № 11-30/1982.
Акт ревізії від 17.09.2013 р. № 11-30/1982 підписано із запереченнями, які надійшли 24.09.2013 р., висновки на заперечення направлено 15.10.2013 р. № 26-Ц-14-14/13599.
Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» створене на підставі рішення Подільської районної у місті Києві ради від 07.12.2007 р. № 240 «Про удосконалення структури управління житловим господарством Подільського району».
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Відповідно до умов статуту Підприємства, основною метою діяльності Підприємства є отримання прибутку, забезпечення утримання в належному стані та ефективної експлуатації жилих і нежилих приміщень, будинків, споруд, прибудинкової території, об'єктів благоустрою та іншого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, надання послуг населенню необхідного рівня та якості. Збереження та створення нових робочих місць.
Предметом діяльності Підприємства є: надання послуг з усунення аварійних ситуацій, надання послуг з транспортного обслуговування, управління та обслуговування жилого та нежилого фонду (поточне обслуговування та ремонт, контроль за системами опалення та кондиціювання, прибирання та загальний догляд за приміщеннями тощо), надання послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, надання у встановленому порядку в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і передане до сфери управління Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, погодження дозволів в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами на об'єктах, які віднесені до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходяться на балансі Підприємства.
Майно Підприємства належить до комунальної власності Територіальної громади міста Києва і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески власника, доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності, доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів, капітальні вкладення і дотації з бюджетів, майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку, безоплатні, благодійні внески. Пожертвування організацій, підприємств і громадян та інші джерела, не заборонені законодавством.
Управління Підприємством здійснюється відповідно до Статуту.
Слід відмітити, що відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», майно, що обліковувалось на балансі Підприємства ввійшло в перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва.
За результатами ревізії встановлено порушення фінансової дисципліни.
З метою повного усунення виявлених порушень, попередження виникнення їх у подальшому, керуючись п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», генеральному директору КП «Дирекція» ОСОБА_2 направлено письмову вимогу від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 «Про усунення виявлених ревізією порушень».
Інформацію про вжиті заходи та виконання вимог Підприємство повинно було надати до Держфінінспекції в м. Києві в термін до 18.11.2013 р., з одночасним поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.
25.11.2013 р., 30.01.2014 р. до Держфінінспекції в м. Києві від КП «Дирекція» надійшли листи від 19.11.2013 № 04-1344-Д, 29.01.2014 № 2314, згідно яких проінформовано про часткове виконання вимоги.
Враховуючи те, що Підприємством повністю не усунуто виявлені ревізією порушення, Держфінінспекція в м. Києві звернулась до суду з позовом в інтересах держави.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію в м. Києві (затверджено Головою Державної фінансової інспекції України 07.12.2011 р.), Державна інспекція в м. Києві підпорядковується Державній фінансовій інспекції України та є її територіальним органом.
Відповідно до положень Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ, в редакції чинній на момент проведення ревізії), яким визначено статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, закріплено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.
Основні функції органу державного фінансового контролю, яким є позивач, закріплені в статті 8 названого Закону. Так цією статтею до таких функцій віднесено, зокрема:
1) здійснення державного фінансового контролю та контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень;
2) розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому;
3) вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб;
Відповідно до п. п. 1, 4, 7, 10, 12, 13 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», на реалізацію наведених функцій органу державного фінансового контролю надано такі права, як:
- перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);
- вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія;
- пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства;
- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
- проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.
- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Ці положення кореспондуються з приписами пункту 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі по тексту - Порядок №550).
Згідно названого Порядку, відповідно до пунктів 45, 46 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.
Щодо невиконання пункту 2 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872, суд зазначає наступне.
Ревізією встановлено, що за період з 01.05.2010 р. по 01.04.2013 р. Підприємство надавало в оренду транспортні засоби.
Відповідно до договору оренди транспортних засобів від 17.02.2010 № Д-00000012 з ТОВ «Грінко - Київ» Підприємством передано в строкове платне користування 2 сміттєвози Ford Cargo 1830. Місячна орендна плата становить 50,04 тис. гривень.
Відповідно до договору оренди транспортних засобів від 18.02.2011 б/н з ТОВ «Грінко-Київ», Підприємством передано в строкове платне користування сміттєвоз Ford Cargo. Місячна орендна плата становить 25,02 тис. гривень.
Відповідно до договору оренди транспортних засобів від 17.06.2008 №11 з ВАТ «Київспецтранс» Підприємством передано в строкове платне користування транспортні засоби, а саме: FORD Cargo 1830 АА4392 НЕ, FORD Cargo 1830 AA 4394 HE, FORD Cargo 1830 AA5521 ET, FORD Cargo 1830 AA4398 HE. Місячна орендна плата становить 75,60 тис. гривень.
Відповідно до договору оренди транспортних засобів від 11.03.2010 б/н з ПрАТ «Київспецтранс», Підприємством передано в строкове платне користування транспортні засоби, а саме: FORD Cargo 1830 АА4392 НЕ, FORD Cargo 1830 АА5521 ET. Місячна орендна плата становить 59,81 тис. гривень.
Також, відповідно до договорів оренди автотранспорту (Фотонів) Підприємства з КП «Центральний» від 12.12.2011 № 50, КП «Введенське» від 12.12.2011 р. №49, КП «Виноградар» від 01.10.2011 № Д24. Місячна орендна плата по вказаним договорам становить 1,22 тис. гривень.
Відповідно до первинних банківських документів та реєстрів бухгалтерського обліку встановлено, що за період з 01.05.2010 р. по 01.04.201 р. Підприємством отримано грошових коштів за оренду транспортних засобів на загальну суму 2232,78 тис. грн., зокрема:
- по договорах з ПрАТ «Київспецтранс» на суму 1661,72 тис. грн., а саме: з 01.05.2010 по 31.12.2010 -334,81 тис. грн., за 2012 рік-1164,00 тис.грн., з 01.01.2013 по 01.04.2013 - 162,91 тис. гривень.
- по договорах з ТОВ «Грінко-Київ» на суму 547,00 тис. грн., а саме: за 2011 рік - 294,00 тис. грн., за 2012 рік - 253,00 тис. гривень.
- по договорах з КП «Центральний», КП «Введенське», КП «Виноградар» на суму 24,06 тис. грн., а саме: за 2012 рік - 17,92 тис. грн.,01.01.2013 по 01.04.2013 - 6,13 тис. гривень.
Проте, в порушення п. 18.1 рішення Подільської районної у м. Києві ради від 20.05.2010 р. № 682 «Про бюджет Подільського району міста Києва на 2010 рік», пп. 22.1, 22.2 рішення Київської міської ради від 30.12.2010 р. 573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік», пп. 21.1, 21.2 рішення Київської міської ради від 29.12.2011 р. № 1100/7336 «Про бюджет міста Києва на 2012 рік», пп. 21.1, 21.2 рішення Київської міської ради від 08.02.2013 р. № 3/9060 «Про бюджет міста Києва на 2013 рік», п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», за період з 01.05.2010 по 01.04.2013 Підприємством не проводились нарахування та перерахунок до бюджету м. Києва 50% та бюджету Подільського району м. Києва 20% від отриманих грошових коштів від орендної плати транспортних засобів на загальну суму 1015,94 тис. грн., що призвело до недоотримання грошових коштів (збитків) бюджетом Подільського району м. Києва на суму 66,96 тис. грн. та бюджетом м. Києва на суму 949,0 тис. гривень.
На підтвердження вищезазначеного факту, на звернення Держфінінспекції в м. Києві від 17.07.2013 №26-11-13-15/9580, отримано лист від Департаменту комунальної власності м. Києва від 29.07.2013 № 062/8/10-7392, відповідно до якого встановлено, що «КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва» зобов'язано сплачувати до бюджету міста Києва 50% суми надходжень від оренди транспортних засобів та звітувати про це у встановленому наведеними рішеннями порядку».
Враховуючи вищезазначене, місцевому бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 1015, 94 тис. грн.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що автомобілі не є індивідуально визначеним майном, і, відповідно, не має правових підстав зобов'язувати відповідача відобразити по бухгалтерському обліку заборгованість перед місцевим бюджетом та перераховувати в дохід відповідного бюджету кошти на загальну суму 1 015,94 тис. грн.
Однак, суд не може погодитися з такими твердження відповідача з огляду на нижченаведене.
Статтею 141 Господарського кодексу України визначено особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання (абз. 3 ч. 3 цієї статті).
Як слідує із змісту частин 2 і 3 названої статті, предметом оренди завжди є індивідуально-визначена річ, що використовується у виробництві, або цілісний майновий комплекс. У будь-якому випадку використання такого майна має бути пов'язане зі здійсненням підприємницької діяльності.
Слід зазначити, що чинним законодавством чітко не визначено поняття «індивідуально-визначена річ виробничо-технічного призначення». На думку суду вказане поняття тотожне з поняттям «продукція виробничо - технічного призначення».
Так, економічна практика свідчить про те, що продукція виробничо- технічного призначення - це продукт, який знаходиться на виході виробничої системи підприємства, а, відтак, до нього належать товари та послуги, які призначені для забезпечення подальшого виробництва, задоволенню комерційних потреб та споживання у процесі надання різного роду послуг суб'єктами господарювання різних форм власності, які оперують на ринку.
В основі класифікації продукції виробничо-технічного призначення можуть використовуватися різноманітні принципи: так, за його основу класифікації може бути рівень переробки продукції, а також область використання або її функціонального призначення в процесі виробництва: сировина та матеріали; напівфабрикати; комплектуючі вузли та деталі; енергія та енергоносії; робочі машини та обладнання; важке обладнання; основне та допоміжне обладнання; транспортні засоби; допоміжні матеріали; пакувальні матеріали; допоміжні комплектуючі приналежності готової продукції; послуги промислового характеру; будівлі та стаціонарні споруди; земельні ділянки.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оренда вантажних сміттєвозів є орендою нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч. 5 вказаної статті).
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Отже, оскільки надання послуг з оренди вантажних сміттєвозів має вартісний характер, а підприємство використовує їх у здійсненні власної господарської діяльності, то вказані взаємовідносини з оренди іншого окремого індивідуально визначеного майна підприємства повинні відображатися у бухгалтерському обліку, а, відтак, суми надходжень від оренди транспортних засобів, мають також відображатися у бухгалтерському обліку, та у відповідності до вимог п. 18.1 рішення Подільської районної у м. Києві ради від 20.05.2010 р. № 682 «Про бюджет Подільського району міста Києва на 2010 рік», пп. 22.1, 22.2 рішення Київської міської ради від 30.12.2010 р. 573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік», пп. 21.1, 21.2 рішення Київської міської ради від 29.12.2011 р. № 1100/7336 «Про бюджет міста Києва на 2012 рік», пп. 21.1, 21.2 рішення Київської міської ради від 08.02.2013 р. № 3/9060 «Про бюджет міста Києва на 2013 рік», п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», за період з 01.05.2010 по 01.04.2013 Підприємством повинні бути здійсненні нарахування та перерахунок до бюджету м. Києва 50% та бюджету Подільського району м. Києва 20% від отриманих грошових коштів від орендної плати транспортних засобів на загальну суму 1015,94 тис. грн.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача виконати пункт 2 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 та відповідно наявність підстав для її задоволення.
Щодо невиконання пункту 3 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872, суд зазначає наступне.
Ревізією вибуття основних засобів, проведеною за 2012 рік по субрахунку 105 «Транспортні засоби» встановлено, що КП «Дирекція» у серпні 2012 року проведено списання 14 одиниць транспортних засобів на загальну суму 973 тис. грн. (первісна вартість).
Вищенаведені транспортні засоби були прийняті Підприємством від Подільської районної у м. Києві ради по акту № 1 від 31.12.2008 приймання передачі основних засобів на підставі рішення Подільської районної у м. Києві ради від 07.12.2007 № 240.
До перевірки надано вимогу головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві С.Г. Магди від 13.10.2011 № 9/2, відповідно до якої, у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві знаходилось зведене виконавче провадження № 9/2 з примусового виконання наказів господарського суду м. Києва про стягнення з КП «Поділ Житло» на користь ВАТ «АК «Київводоконал» та на користь АЕК «Київенерго» боргів на загальну суму 60 015,29 тис. гривень. 21.09.2009 р. державним виконавцем було проведено опис та арешт вісімнадцятьох транспортних засобів.
Згідно із вищезазначеною вимогою головний державний виконавець вимагав від відповідального зберігача - ОСОБА_4, 03.11.2011 р. о 10 год. забезпечити вільний доступ до арештованих транспортних засобів, надати оригінали технічних паспортів та ключі транспортних засобів.
Інших дозвільних документів на списання транспортних засобів до ревізії не надано.
У серпні 2012 року було проведено списання 14 одиниць транспортних засобів на загальну суму 973 тис. грн. (первісна вартість) без відповідного акту на списання основних засобів та отримання дозволу Київської міської ради, чим порушено п. 8 та п. 11.1 рішення N 816/3391 від 19.07.2005 «Про затвердження Порядку списання основних засобів з балансів підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади міста Києва», чим завдано матеріальної шкоди збитків) Підприємству на суму 973,09 тис. гривень.
В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що підприємство діяло в рамках чинного законодавства та зобов'язане було виконати рішення суду на підставі відповідних документів. Також зазначила, що акти списання майна не складалися.
Суд погоджується з відповідачем, що в силу приписів ст. 4-5 Господарського кодексу України рішення Господарських судів є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст. 115 Господарського кодексу України постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно із п. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Однак, слід зазначити, що з метою забезпечення збереження майна комунальної власності, встановлення єдиної процедури списання основних засобів з балансів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та є обов'язковим до виконання зазначеними підприємствами, установами, організаціями, а також іншими суб'єктами, які обліковують на балансах майно, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - підприємства) Київською міською радою (X сесія IV скликання) було прийнято рішення від 19 липня 2005 року N 816/339, яким затверджено Порядок списання основних засобів з балансів підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Відповідно до п. 8 вказаного Порядку постійно діюча комісія підприємства:
проводить огляд основних засобів для складання акта про їх списання, використовуючи при цьому необхідну технічну документацію (технічні паспорти, поверхові плани, відомості дефектів та інші документи), а також дані бухгалтерського обліку, і встановлює можливість або неможливість відновлення і подальшого використання основних засобів підприємством та вносить пропозиції про їх продаж, передачу чи ліквідацію;
б) встановлює конкретні причини списання об'єкта основних засобів:
фізичне або моральне зношення, реконструкція, порушення нормальних умов експлуатації, аварія та ін.;
в) встановлює осіб, з вини яких трапився передчасний вихід матеріальних цінностей з ладу (якщо такі є);
г) встановлює можливість використання окремих вузлів, деталей, матеріалів списаного об'єкта;
д) після отримання дозволу на списання основних засобів (якщо його отримання є обов'язковим згідно з цим Порядком) здійснює контроль за вилученням із списаних цінностей придатних вузлів, деталей та матеріалів із кольорових і дорогоцінних металів, визначає їх кількість, вагу та контролює їх здавання на відповідний склад.
Висновки комісії за результатами обстеження об'єктів основних засобів викладаються у вигляді актів про списання матеріальних цінностей за формами первинного обліку, затвердженими наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 352. Акти подаються на розгляд керівника підприємства, який приймає рішення про їх затвердження і за прийняте рішення несе персональну відповідальність (п. 9 цього Порядку).
Акти на списання основних засобів, складені комісією і затверджені керівником підприємства, є підставою для списання основних засобів з балансу підприємства лише після отримання дозволу Київської міської ради в таких випадках:
- у разі списання будівель, споруд, приміщень, передавальних пристроїв, транспортних засобів незалежно від вартості, ступеня зносу та строку експлуатації;
- у разі списання об'єктів основних засобів первісною вартістю за одиницю (комплект) понад 2000 розмірів мінімальної заробітної плати, діючої на 1 січня року, протягом якого складено акт списання.
З урахуванням вищенаведених положень, суд приходить до висновку, що списання основних засобів повинно супроводжуватися підписанням акта на списання основних засобів, складеного комісією і затвердженого керівником підприємства та лише після отримання дозволу Київської міської ради, що не було зроблено відповідачем.
За таких обставин, у суду наявні правові підстави дійти висновку, що п. 3 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 відповідачем має бути виконаний.
Щодо невиконання пункту 4 письмової вимоги Держфінінспекції в м.Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872, суд зазначає наступне.
Ревізією встановлено, що відповідно до розпорядження КМДА від 10.12.2010 №1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» передано до сфери управління Подільської районної в м. Києві Державної адміністрації та розпорядженням Подільської районної в м. Києві адміністрації від 08.02.2012 № 60 передано на баланс Підприємства на праві господарського відання майно територіальної громади м. Києва (жилий та нежитловий фонди).
Перевіркою встановлено, що за період з травня 2010 року по квітень 2012 року облік господарських операцій, пов'язаних з операційною орендою нерухомого майна в Підприємстві не здійснювався. Вказані господарські операції проводились Комунальним підприємством «Оренда», яке, згідно договорів оренди, являлось орендодавцем майна, а Підприємство отримувало кошти від КП «Оренда» як балансоутримувач.
За вказаний період Підприємством від КП «Оренда» отримано кошти у вигляді 75% (з 01.05.2010 по 06.06.2011), 50% (з 06.06.2011 по квітень 2012 року) від надходжень орендних платежів на підставі розпоряджень Подільської районної в місті Києві державної адміністрації в сумі 7005,13 тис. грн. (в тому числі з травня по грудень 2010 року - 3590,0 тис. грн., в 2011 році - 2703,05 тис. грн., за січень-березень 2012 року - 712,08 тис. грн.).
Відповідно до Розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 16.11.2011 № 917 (зі змінами), справи по договорах оренди передані Підприємству від ліквідаційної комісії з припинення Комунального підприємства «Оренда».
Слід зазначити, що на момент проведення ревізії КП «Оренда» знаходилась в стадії припинення відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Встановлено, що станом на 01.04.2013 року із загальної кількості нежитлових приміщень, що знаходяться на балансі Підприємства передано в оренду приміщень загальною площею - 51,88 тис. м2.
Так, станом на 01.04.2013 року на Підприємстві діяло 330 договорів оренди, з яких укладено: з бюджетними організаціями та установами - 115 договорів, комунальними, державними підприємствами - 20 договорів, приватними структурами - 124 договорів, громадськими, благодійними та іншими організаціями - 34 договорів, з художниками та спілками - 37 договорів.
Рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 року №402/5789 продовжено до 31.03.2012 р. договори оренди майна, що перебувало у власності територіальних громад районів у місті Києві, терміни дії яких закінчились.
Станом на момент проведення ревізії Підприємством велась робота щодо переукладання договорів оренди, проте станом на момент проведення ревізії діяли окремі договори укладені на користь КП «Оренда» як Орендодавця та вартість щомісячної орендної плати по ним розраховувалась по орендним ставкам на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Подільського району, затверджених рішенням Подільської районної ради від 22.06.2006 №31.
Вибірковою ревізією правильності застосування орендних ставок до виду діяльності, вищезазначеним договорам оренди та правильності нарахування розміру орендної плати встановлено, що станом на момент проведення ревізії на Підприємстві фактично діяли окремі договори оренди, укладені на умовах рішення Подільської районної у м. Києві ради «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за користування нерухомим майном територіальної громади Подільського району м. Києва» від 22.06.2006 №31, строк дії яких закінчився від 31.03.2012 та пізніше.
Ревізією встановлено, що Підприємством відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 №2269-ХП, ст. 764 Цивільного кодексу України, направлялись листи на адреси орендарів, про припинення договорів, термін яких закінчився після 31.03.2012 року. Тобто, вищевказані договори не можуть вважатись продовженими на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені відповідними договорами оренди.
У зв'язку з вищезазначеним, відносини по договорах оренди, які фактично діяли на момент проведення ревізії та на умовах рішення Подільської районної у м. Києві ради «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за користування нерухомим майном територіальної громади Подільського району м. Києва» від 22.06.2006 №31, термін дії яких закінчився після 31.03.2012, повинні здійснюватись на умовах рішення Київської міської ради «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва» від 22.09.2011 №34/6250.
Відповідно до п. 6.5 рішення Київської міської ради «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва» від 22.09.2011 №34/6250, орендар крім орендної плати повинен сплатити орендодавцю компенсацію витрат підприємств за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди. Також, рішенням КМР від 22.09.2011 №34/6250 затверджено інші розміри орендних ставок на відміну від ставок затверджених рішенням Подільської районної у м. Києві від 22.06.2006 №31, які діяли на момент строку дії договорів.
Слід зазначити, що на вимогу Держфінінспекції в м. Києві від 12.08.2013 р., станом на 11.09.2013 р., Підприємством здійснено перерахунок розміру орендної плати по 27 орендарям (із 104 орендарів або 25,96%), розмір орендної плати, що потрібно донарахувати склав в загальній сумі 161,08 тис. гривень.
Враховуючи вищевикладене Підприємством, в порушення пп. 6.4, 6.5, додатку №3, рішення Київської міської ради «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва» від 22.09.2011 № 34/6250, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 №2269-ХП та ст. 764 Цивільного кодексу України, нараховано орендної плати за період з 01.04.2012 по 01.07.2013 (по 27 договорам), строк дії яких закінчився після 31.03.2012 р. на суму 161,08 тис. грн. меншу за необхідну, що призвело до збитків Підприємства.
В судовому засіданні відповідач зазначив, що вказане відхилення було усунуто в процесі ревізії шляхом проведення перерахунку та донарахування орендної плати.
Однак, враховуючи те, що доказів усунення вищевказаних порушень позивачем не надано, суд приходить до висновку, що п. 4 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 відповідачем має бути виконаний.
Щодо невиконання пункту 5 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872, суд зазначає наступне.
Ревізію оплати транспортних послуг та утримання транспортних засобів проведено шляхом співставлення наступних документів: подорожніх листів, журналу реєстрації подорожніх листів, рахунків-фактур, оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 «Паливо», оборотно-сальдової відомості по рахунках бухгалтерського обліку, даних фінансової звітності.
Слід зазначити, що до ревізії надано накази по Підприємству про списання палива на транспортні засоби від 03.03.2008 №8/1, від 03.03.2008 №8/2, від 31.07.2009 №101, від 05.07.2012 №387, від 08.02.2013 №35, якими регламентовано розроблені норми на списання пального відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 (зі змінами).
Суцільною ревізією списання пального за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено, що в порушення п. 2.2, п. 2.14 та п. 2.13 наказу «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, за вказаний період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. Підприємством списувались подорожні листи на водіїв, які фактично перебували у вихідному, відпустці та на лікарняному відповідно табелів обліку робочого часу, що призвело до незаконного списання палива в кількості 11002 л. на загальну суму 115,14 тис. гри., та збитків Підприємства на зазначену суму.
В судовому засіданні відповідач пояснив, що вибірковою ревізією правильності застосування та заповнення подорожніх листів за січень-грудень 2012 року державним фінансовим інспектором Держфінінспекції в м. Києві Нагірняком В.Л. порушень не встановлено.
У випадку, якби робота транспортними засобами не виконувалась у вихідні та святкові дні, то показники спідометрів (тахометрів) транспортних засобів були б меншими, аніж зазначено в подорожніх листах.
Робота транспортних засобів у вихідні і святкові дні пов'язана:
- з прибиранням території району від снігу, зняттям з дахів будинків бурульок, гілок та впалих дерев (січень, лютий, березень, грудень. Транспортні засоби: трактори МТ382 в кількості 8-ми одиниць, трактор Foton-454 в кількості 1-ї одиниці, екскаватор Тегех-970 в кількості 1-ї одиниці, навантажувач Білорус 920 в кількості 1-ї одиниці, автопідйомник ЗІЛ433362ВС22 -1 одиниця);
- з виконанням робіт на суботниках (березень, квітень. Транспортні засоби: трактори МТ382- 4-ри одиниці, екскаватор Тегех 970- 1 одиниця, навантажувач Білорус 920 - 1 одиниця, екскаватор Борекс 2201- 1 одиниця);
- з ліквідацією наслідків буревію (червень). Транспортні засоби: трактори МТ382 - 3 одиниці, екскаватор Тегех 970 - 1 одиниця, навантажувач Білорус 920 -1 одиниця;
- із забезпеченням роботи бригад районної аварійно-ремонтної служби (протягом року транспортні засоби: УАЗ 3909, ГАЗ 2705,ВАЗ 2107, ВАЗ 21214, Skoda Oktavia, 31Л433362ВС22).
Табелі обліку робочого часу водіїв до 01.07.2012 року велись майстрами районної аварійно-ремонтної служби, а з 01.07.2012 року - механіком ОСОБА_6
У зв'язку з недостатністю коштів на оплату праці, роботу у вихідні дні водії за усною домовленістю виконували або на безоплатній основі або з наданням у майбутньому відгулів.
Відгули були надані водію ОСОБА_7 3 серпня, 7 серпня, 11 серпня 2013 року за відпрацьовані дні 11.09.12, 21.12.12, 24.12.12; водію ОСОБА_3 21.02.13, 16.05.13 за відпрацьовані дні 13.11.12, 18.11.12; трактористу ОСОБА_8- 18 вересня, 19 вересня, 20 вересня, 21 вересня 2012 року за відпрацьовані дні 10 вересня, 11 вересня, 12 вересня, 13 вересня, 14 вересня, 15 вересня, 17 вересня, 22 вересня 2012 року), ОСОБА_9 4.09.13р., 10.09.13р. за відпрацьовані дні 4.03.12р., 7.04.12р.; ОСОБА_10 відгул 29.03.12р., 1.04.12 р., 2.04.12р., 3.04.12р., 4.04.12р. за відпрацьовані дні 15.01., 21.01.,22.01.12р., 4.02.12р.; ОСОБА_8 відгул 11.09.13р., 12.09.13р., за відпрацьовані дні 7.04.12р., 21.04.12р., відгул 18.09.12р., 19.09.12р., 20.09.12р., 21.09.12р. за відпрацьовані дні 10.09., 11.09., 12.09., 13.09.13р.; ОСОБА_11 відгул 10.09.13р., 11.09.13р., 12.09.13р., 16.09.13р. за відпрацьовані дні 15.04.12р., 22.04.12р., 12.04.12р., 21.0412р.
Таким чином, позивач зробив висновок в акті ревізії про незаконне списання палива в кількості 11002 л на загальну суму 115,14 тис. грн. лише на підставі табелів обліку робочого часу без належного вивчення вищенаведених документів, які були надані ревізорам в повному обсязі.
Пунктом 2.2. наказу «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Міністерством фінансів України 24.05.1995 №88, визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. По вищенаведеним операціям складено первинні документи - подорожні листи та акти списання.
Пунктом 2.13 вищевказаного наказу визначено, що керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. По вищенаведеним операціям складено первинні документи - подорожні листи та акти списання, чим забезпечено фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій.
Пунктом 2.14 вищевказаного наказу визначено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.
Таким чином відповідач вважає, що не порушував вимоги зазначеного наказу № 88 від 24.05.1995 р.
Однак, суд не може погодиться з доводами позивача, оскільки вважає, що виконання водіями робіт за усними домовленостями у вихідні дні на безоплатній основі є протиправним, оскільки суперечить трудовим і соціально-економічним правам та інтересам громадян, що передбачені Конституцією України.
Доказів того, що вказаним працівникам надавалися відгули за працю у вихідні дні відповідачем не надано.
Крім того, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про забезпечення повернення коштів на суму 115,14 тис. грн., в тому числі шляхом їх стягнення з осіб, з вини яких допущено порушення у порядку ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.
За таких обставин, суд вважає, що невиконання відповідачем п. 5 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 є протиправним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо невиконання пунктів 7, 8 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872, суд зазначає наступне.
Відповідно до розпорядження Подільської районної у місті Києві ради від 01.02.2013 № 4кр, в. о. генерального директора КП «Дирекція» з 07.02.2012 призначено ОСОБА_12, який фактично працював з 07.02.2012 по 24.04.2013 роки. Посадовий оклад визначено в розмірі 6 708,00 гривень.
Перевіркою нарахування та виплати заробітної плати встановлено, що при відсутності укладеного контракту з керівником надбавка в розмірі 50% та премія в розмірі 50 % затверджені першим заступником голови Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Павликом І.К.
Відповідно до наказу Підприємства від 26.07.2012 року № 369-в в. о. генерального директора ОСОБА_12 виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення, в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 12 721,60 гривень.
Операції з нарахування виплати матеріальної допомоги відображено в розрахункових листках, зведених відомостях по видам оплат, за дебетом рахунку 81 «Витрати на оплату праці» та 82 «Відрахування на соціальні заходи» у кореспонденції з кредитом субрахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати» та рахунком 65 «Розрахунки за страхуванням».
Враховуючи вищезазначене, в порушення п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», ОСОБА_12 виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі більше ніж один посадовий оклад, що призвело до незаконної виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 6,01 тис. грн., як наслідок, зайво проведено нарахування на заробітну плату та перерахування єдиного соціального внеску до державного цільового фонду на загальну суму 2,21 тис. грн., чим завдано збитків Підприємству на загальну суму 8,22 тис. гривень.
В квітні 2013 року відповідно до наказу від 19.04.2013 № 86/1, в. о. генерального директора ОСОБА_12 нараховано та виплачено матеріальну допомогу у зв'язку з довготривалим лікуванням в розмірі посадового окладу в сумі 6,71 тис. гривень.
Відповідно до Колективного договору (додатку №19 до колективного договору «Положення про надання одноразової матеріальної допомоги, вихідної допомоги з виходом на пенсію працівникам КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району») надається матеріальна допомога при довготривалій хворобі працівника (більше одного місяця, при наявності довідок лікувальних закладів) - до 400 гривень.
За наявними на Підприємстві первинними документами, згідно листів непрацездатності № 906758 та № 698638, виданих на ім'я ОСОБА_12, звільнено від роботи (у зв'язку із хворобою) з 26.03.2013 по 30.03.2013, з 02.04.2013 по 05.04.2013.
Операції з нарахування виплати одноразової матеріальної допомоги відображено в розрахункових листках, зведених відомостях по видам оплат, за дебетом рахунку 81 «Витрати на оплату праці» та 82 «Відрахування на соціальні заходи» у кореспонденції з кредитом субрахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати» та рахунком 65 «Розрахунки за страхуванням».
Враховуючи вищезазначене, в порушення п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, «Положення про надання одноразової матеріальної допомоги, вихідної допомоги з виходом на пенсію працівникам», що є додатком №19 до Колективного договору, в. о генерального директора ОСОБА_12 зайво нараховано та виплачена матеріальну допомогу в сумі 6,71 тис. грн., як наслідок, зайво проведено нарахування на заробітну плату та перерахування єдиного соціального внеску до державного цільового фонду на загальну суму 2,47 грн. тис. чим завдано Підприємству збитків на загальну суму 9,18 тис. гривень.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що на виконання п. 7 та п. 8 вимоги ОСОБА_12 було надіслано листи, які подано до суду, з вимогою повернути надмірно отримані кошти, однак жодної відповіді на них не отримано. Оскільки на даний час ОСОБА_12 не є співробітником КП «Дирекція», то відповідач здійснив усі можливі заходи для виконання вимог позивача.
Однак, суд не може погодитися з такими твердженнями відповідача, оскільки останній міг звернутися до суду, проте доказів такого звернення суду не надав.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем не вжито достатніх та належних заходів щодо повернення зайво нарахованих коштів, а тому приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виконати п.п. 7, 8 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Щодо часткового невиконання пункту 9 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872, суд зазначає наступне.
Перевіркою дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам заробітної плати за невідпрацьований час, встановлено, що в порушення п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, п. 2.2, 2.13, 2.14 наказу «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Міністерством фінансів України 24.05.1995 за № 88, документально не підтверджено роботу окремих Працівників (в табелях обліку робочого часу немає відмітки про те, що працівник фактично відпрацював вказані дні), яким нараховано та виплачено компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні.
Враховуючи вищевикладене, працівникам підприємства зайво нараховано та виплачено коштів на суму 32,57 тис. грн., та як наслідок, зайво проведено нарахування на заробітну плату та перерахування єдиного соціального внеску до державного цільового фонду на загальну суму 11,98 тис. грн., чим завдано Підприємству збитків на загальну суму 44,55 тис. гривень. Порушення усунуто частково на суму 10,1 тис.грн., в т.ч. зайво нарахованих та виплачених коштів в сумі 7,4 тис. грн. та єдиного соціального внеску до державного цільового фонду в сумі 2,7 тис. грн.. Залишилось не усунуто порушення на суму 34,45 тис. грн., в т. ч. зайво нарахованих та виплачених коштів в сумі 25,17 тис. грн. та єдиного соціального внеску до державного цільового фонду в сумі 9,28 тис. гривень.
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що вказана вимога виконана частково на суму 10 581,29 грн., а саме утримано наступні суми:
- з ОСОБА_14 утримано 281, 28 грн. за листопад 2013 року;
- з ОСОБА_15 утримано 1 564, 48 грн. за грудень 2013 року;
- з ОСОБА_16 утримано 100, 00 грн. за листопад 2013 року;
- з ОСОБА_17 утримано 500, 00 грн. за листопад 2013 року;
- з ОСОБА_17 утримано 599, 78 грн. за грудень 2013 року;
- з ОСОБА_18 утримано 800,00 грн. за листопад 2013 року;
- з ОСОБА_18 утримано 730,00 грн. за грудень 2013 року;
- з ОСОБА_18 утримано 732, 09 грн. за січень 2014 року;
- з ОСОБА_19 утримано 700,00 грн. за листопад 2013 року;
- з ОСОБА_19 утримано 700,00 грн. за грудень 2013 року;
- з ОСОБА_19 утримано 690,38 грн. за січень 2014 року;
- з ОСОБА_20 утримано 500,00 грн. за березень 2014 року;
- з ОСОБА_20 утримано 500,00 грн. за листопад 2013 року;
- з ОСОБА_21 утримано 700,00 грн. за листопад 2013 року;
- з ОСОБА_21 утримано 700,00 грн. за грудень 2013 року;
- з ОСОБА_21 утримано 683,28 грн. за січень 2014 року.
Враховуючи, що виявлені ревізією порушення в повному обсязі відповідачем не усунуто, що також не заперечується останнім, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині часткового виконання п. 9 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Щодо часткового невиконання пункту 10 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872, суд зазначає наступне.
Операції з нарахування виплати компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, відображено в розрахункових листках, зведених відомостях по видам оплат, за дебетом рахунку 81 «Витрати на оплату праці» та 82 «Відрахування на соціальні заходи» у кореспонденції з кредитом субрахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати» та рахунком 65 «Розрахунки за страхуванням».
В порушення п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 внаслідок завищення середньоденного заробітку, працівникам завищено заробітну плату за час відпустки на загальну суму 1,49 тис. грн., та як наслідок, зайво проведено нарахування на заробітну плату та перерахування єдиного соціального внеску до державного цільового фонду на загальну суму 0,55 тис. гривень.
Відповідне порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) Підприємства на загальну суму 2,04 тис. гривень. Слід зазначити, порушення усунуто частково на суму 0,7 тис. грн., в т.ч. зайво нарахованих та виплачених коштів в сумі 0,5 тис. грн. та єдиного соціального внеску до державного цільового фонду в сумі 0,2 тис. грн. Залишилось не усунуто порушення на суму 1,34 тис. грн, в т. ч. зайво нарахованих та виплачених коштів в сумі 0,99 тис.грн. та єдиного соціального внеску до державного цільового фонду в сумі 0,35 тис. гривень.
Отже, відповідачем часткового виконано п. 10 вимоги від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 на суму 0,7 тис.грн., натомість не усунуто порушення на суму 1,34 тис. грн., що не заперечується відповідачем.
Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про виконання вказаної вимоги в повному обсязі, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині часткового виконання п. 10 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Щодо невиконання пункту 11 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872, суд зазначає наступне.
Перевіркою дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам заохочувальних та компенсаційних виплат встановлено, що відповідно до наказу від 03.04.2013 року № 77 головному бухгалтеру ОСОБА_22 (стаж роботи в житловій системі 29 років 1 місяць) нараховано та виплачено одноразове заохочення до ювілейної дати в сумі 2 тис. гривень.
Відповідно до «Положення про одноразові заохочення працівників», що є додатком № 20 до Колективного договору, заохочення до ювілейних дат виплачується у зв'язку з 50-ти, 55-ти, 60-ти річчям залежно від трудового стажу в житловій системі: від 1 до 5 років - до 200 грн.; від 5 до 10 років - до 300 грн.; від 10 до 15 років - до 400 грн.; більше 15 років - до 500 гривень. Враховуючи вищезазначене, в порушення «Положення про одноразові заохочення працівників», що є додатком № 20 до Колективного договору Підприємства, внаслідок виплати головному бухгалтеру одноразового заохочення (до ювілейної дати) в завищеному розмірі, Підприємством зайво понесено витрат в сумі 1,5 тис. грн., та як наслідок, зайво проведено нарахування на заробітну плату та перерахування єдиного соціального внеску до державного цільового фонду на загальну суму 0,56 тис. гривень.
Операції з нарахування виплати одноразового заохочення, відображено в розрахункових листках, зведених відомостях по видам оплат, за дебетом рахунку 81 «Витрати на оплату праці» та 82 «Відрахування на соціальні заходи» у кореспонденції з кредитом субрахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати» та рахунком 65 «Розрахунки за страхуванням».
Відповідне порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) Підприємства на загальну суму 2,06 тис. гривень.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що звертався з листом до головного бухгалтера ОСОБА_22 про повернення коштів, проте відповіді не отримав.
Оскільки доказів повернення зайво виплачених коштів відповідачем не надано, зокрема, доказів звернення до суду, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині виконання п. 11 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Щодо часткового невиконання пункту 12 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872, суд зазначає наступне.
Відповідно до Колективного договору (додатку № 19 до колективного договору «Положення про надання одноразової матеріальної допомоги, вихідної допомоги з виходом на пенсію працівникам КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району») надається матеріальна допомога у зв'язку з народженням дитини - до 400 гривень.
Однак, в порушення «Положення про надання одноразової матеріальної допомоги, вихідної допомоги з виходом на пенсію працівникам», що є додатком №19 до Колективного договору, заступнику начальника планово-економічного відділу ОСОБА_23 зайво нараховано і виплачена матеріальна допомога в сумі 3,99 тис. грн., як наслідок, зайво проведено нарахування на заробітну плату та перерахування єдиного соціального внеску до державного цільового фонду на загальну суму 1,47 тис. грн., чим завдано Підприємству збитків на загальну суму 5,46 тис.
Відповідач зазначає, що порушення усунуто частково на суму 2,2 тис. грн., в т.ч. нарахованих та виплачених коштів в сумі 1,6 тис. грн. та єдиного соціального внеску до державного цільового фонду в сумі 0,6 тис. грн.
Залишилось не усунуто порушення на суму 3,26 тис. гри., в т.ч. зайво нарахованих та виплачених коштів в сумі 2,39 тис. грн. та єдиного соціального внеску до державного цільового фонду в сумі 0,87 тис. гривень.
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що вказана вимога виконана частково, що підтверджується відповідними розрахунковими листками.
Так, на виконання п. 12 Вимоги з ОСОБА_23 утримано:
- за листопад 2013 року - 800 грн.;
- за грудень 2014 року-800, 00 грн.;
- за січень 2014 року-800, 00 грн.;
- за лютий 2014 року - 800, 00 грн.;
- за березень 2014 року - 790, 00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що загалом, з ОСОБА_23 утримано 3990, 00 грн.
Отже, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано вимогу позивача та не здійснено стягнення зайво виплачених коштів у сумі 1 470,00 грн.
Враховуючи, що доказів усунення порушення на суму 1 470,00 грн. відповідачем не надано, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовної вимоги в частині часткового виконання п. 12 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Щодо невиконання пункту 13 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872, суд зазначає наступне.
Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті одноразового заохочення до професійного свята встановлено, що відповідно до наказу від 16.03.2012 № 324 в березні 2012 року та наказу від 03.04.2013 в квітні 2013 року працівникам виплачено, одноразове заохочення до професійного свята по 300 грн. кожному.
Відповідно до «Положення про одноразові заохочення працівників», що є додатком № 20 до Колективного договору, заохочення до дня працівників житлово-комунального господарства надається в залежності від трудового стажу в житловій системі: до 1-го року - до 50 грн.; від 1 до 5-ти - до 200 грн.; від 5 до 10-ти - до 300 грн.; від 10 до 25-ти років - до 400 грн.; працівникам, які відпрацювали в житловій системі більше 25 років - до 500 гривень.
Операції з нарахування виплати одноразового заохочення до професійного свята відображено в розрахункових листках, зведених відомостях по видам оплат, за дебетом рахунку 81 «Витрати на оплату праці» та 82 «Відрахування на соціальні заходи» у кореспонденції з кредитом субрахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати» та рахунком 65 «Розрахунки за страхуванням».
Однак, в порушення «Положення про одноразові заохочення працівників», що є додатком №20 до Колективного договору Підприємства, деяким працівникам в 2013 році нараховано та виплачено одноразову допомогу в завищеному розмірі на загальну суму 7,6 тис. грн., та як наслідок, зайво проведено нарахування на заробітну плату та перерахування єдиного соціального внеску до державного цільового фонду на загальну суму 2,80 тис. гривень, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на загальну суму 10, 4 тис. гривень.
Враховуючи відсутність доказів, які б свідчили про усунення порушень та повернення зайво нарахованих коштів на заробітну плату та перерахування єдиного соціального внеску до державного цільового фонду на загальну суму 2,80 тис. гривень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині виконання п. 13 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Щодо невиконання пункту 14 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872, суд зазначає наступне.
Перевіркою операцій з оплати праці за трудовими угодами встановлено, що з ОСОБА_24 було укладено трудову угоду від 01.10.2010 №Д/25, відповідно до якої, ОСОБА_24 зобов'язується виконувати роботу економіста (організація збору заборгованості за житлово-комунальні послуги з споживачів за минулі періоди).
За період з жовтня по грудень 2010 року відповідно розрахункових листів та відомостей з виплати заробітної плати ОСОБА_24 нараховано та виплачено грошових коштів в сумі 25,24 тис. гривень.
Держфінінспекцією в м. Києві направлено лист від 28.08.2013 № 26-1-14-14/11550 до Комунального підприємства «Поділ-Житло» (далі - КП «Поділ-Житло») про надання інформації, про те які посади займав ОСОБА_24 в КП «Поділ-Житло», за період з 01.05.2010 по 01.07.2013 року.
Листом від 03.09.2013 №177 КП «Поділ-Житло» надало інформацію, що за період з 01.05.2010 року по 01.07.2013 року ОСОБА_24 працював на посаді директора підприємства (розпорядження Подільської районної у місті Києві ради від 15.09.08 №545).
Враховуючи вищезазначене, в порушення п.4 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій», затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції та Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43, внаслідок укладання договору про сумісництво з керівником КП «Поділ Житло» за період з 01.10.2010 по 01.01.2011 року, ОСОБА_24 нараховано та виплачено грошових коштів на загальну суму 25,24 тис. грн., як наслідок, зайво проведено нарахування на заробітну плату та перерахування єдиного соціального внеску до державного цільового фонду на загальну суму 8,38 тис. грн., чим завдано збитків Підприємству на загальну суму 33,62 тис. гривень.
Відповідно до листа Міністерства праці і соціальної політики України від 16.09.2010 №294/13/116-10 «Про сумісництво посадових осіб державних і комунальних установ та соціальні гарантії інвалідів» робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій регулюється постановою КМУ "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 №245 і Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43.
На час прийняття дії цих нормативно-правових актів відповідно до Закону України «Про власність» до державної власності відносились загальнодержавна власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Зазначені нормативно-правові акти врегульовували питання роботи працівників на умовах сумісництва як на державних (комунальних) підприємствах, так і в державних (комунальних) установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів всіх рівнів.
Незважаючи на втрату чинності Закону України «Про власність», зазначені нормативно-правові акти врегульовують питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів всіх рівнів.
Отже, дія зазначеної постанови поширюється не тільки на державні, а й на комунальні підприємства, установи і організації. Тому керівники комунальних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що на виконання п. 14 Вимоги ОСОБА_24 було надіслано листи, які подано до суду, з вимогою повернути надмірно отримані кошти, однак жодної відповіді на них не отримано. На даний час ОСОБА_24 не є співробітником КП «Дирекція». Таким чином, відповідач здійснив усіх можливих заходів для виконання даного пункту вимоги.
Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів забезпечення повернення зайво виплачених коштів на суму 25,24 тис. грн. в порядку ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України та здійснення перерахунку обов'язкових платежів на суму 8,38 тис. грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині виконання п. 14 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Щодо невиконання пункту 16 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872, суд зазначає наступне.
Ревізією дебіторської та кредиторської заборгованості встановлено сплату 27.06.2012 Підприємством за путівки до COT «Медик» на І та II зміни на суму 43,36 тис. грн. з рахунку Підприємства, відповідно наданої до ревізії довідки наданої КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району начальником оздоровчо-спортивного табору «Медик» НМУ ім. О.Богомольця зазначено працівників, які відпочивали, відповідно до наданого до ревізії списку працівників Підприємства в період з 01.01.2012 по 01.01.2013 встановлено, що зазначені в списку особи не являлися працівниками Дирекції.
Крім того, до ревізії надано лист б/н і дати від первинної профспілкової організації КП «Поділ», відповідно якого, первинна профспілкова організація КП «Поділ» звертається з проханням, відповідно до колективного договору на 2012 рік (розділ №9 п. 3), перерахувати кошти для придбання путівок працівникам комунальних підприємств. Згідно п. 3 розділу 9 Колективного договору на 2008-2011 pp. адміністрація зобов'язується відраховувати профспілковому комітету на культурно-масову, спортивно-оздоровчу роботу не менше 0,3-1%. Відповідно наданих до ревізії документів зменшення заборгованості на суму путівок перед профспілкою, чи повернення коштів за путівки на рахунок підприємства в сумі 43,36 тис. грн., не відображалось.
Враховуючи вищевикладене, Підприємством здійснено незаконних витрат на суму 43,36 тис. грн., чим порушено п. 2.13, п. 2. 15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, що призвело до збитків.
Враховуючи вище викладене, станом на 31.01.2014 року Підприємством не усунуто порушень на загальну суму 2411,14 тис. грн.
Доказів виконання вказаної вимоги відповідачем не надано.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідачем не забезпечено повернення зайво виплачених сум коштів на придбання путівки, не стягнуто з особи винної у зайвих грошових виплатах кошти в сумі 43,36 тис. грн., суд вважає позовні вимоги в частині виконання п. 16 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи дану справу суд також враховує те, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року у справі № 826/6408/14, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 р., адміністративний позов КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового Фонду Подільського району м. Києва» до Державної фінансової інспекції в м. Києві про скасування вимоги - залишено без розгляду. Судове рішення набрало законної сили.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 р., провадження у справі № 826/2184/14 за позовом КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового Фонду Подільського району м. Києва» до Державної фінансової інспекції в м. Києві про скасування акту закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України. Судове рішення набрало законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач в силу положень ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України частково довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а відтак, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 69- 71, 94, 160- 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Державної фінансової інспекції у м. Києві задовольнити частково.
2. Зобов'язати Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» вчинити дії, зокрема, виконати в повному обсязі: пункти 2, 3, 4, 5, 7, 8, 11, 13, 14, 16 та частково пункти 9, 10, 12 (в частині стягнення грошових зобов'язань у сумі 1 470,00 тис. грн.) письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 18.10.2013 № 26-11-14-14/13872.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О.Іщук