02 грудня 2014 р. Справа № 804/17845/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коренева А.О.,
при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача - Верещаки Б.І.,
представника відповідача - Сорокіної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іпрохім-Союз» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 15.08.14 №0006402204, -
Позивач, ТОВ «Іпрохім-Союз», звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 15.08.14 №0006402204. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним та TOB «Імар» 27.06.13 був укладений Договір №054/915/ІМАР на надання послуг з організації збирання, знезараження, перевезення та утилізації використаної тари з-під небезпечних хімічних речовин. В ході перевірки позивачем були надані всі первинні документи за взаємовідносинами з ТОВ «Імар», за якими позивачем сформована спірна сума податкового кредиту в розмірі 11 134 грн. за березень 2014р. Заявки до договору між Позивачем та ТОВ «Імар» не надавалися при проведенні перевірки, оскільки вони не відносяться до первинних документів бухгалтерського обліку, не фіксують факт здійснення господарських операцій та не запитувались Відповідачем про проведенні перевірок. Зауважень до податкових накладних, на підставі яких позивачем сформована спірна сума податкового кредиту, податковим органом не зазначено. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.
Відповідач, Дніпропетровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що господарська діяльність ТОВ «Іпрохім-Союз», була направлена не на отримання прибутку, а виключно на вчинення операцій з метою мінімізації податкових зобов'язань. Так, у наданих до перевірки Актах надання послуг не зазначено інформації про те, з яких саме робіт складаються послуги з прийому тари від невикористаних пестицидів і агрохімікатів, із збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів та кількість людей, задіяних в наданні зазначених послуг. До перевірки не надано документів, підтверджуючих транспортування тари або залучення третіх осіб до її проведення. Згідно бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України встановлено, що у ТОВ «Імар» немає необхідних транспортних засобів для зазначених перевезень. Також відповідачем зазначено, що згідно звіту з 1-ДФ за березень 2014 року чисельність працюючих ТОВ «Імар» складає 8 осіб. Крім того, відповідно до даних фінансового звіту за 2013 рік, основні засоби у підприємства відсутні. ТОВ «Імар» не звітує з податку за землю та екологічного податку. З урахуванням викладеного, контролюючий орган дійшов висновків про здійснення ТОВ «Іпрохім-Союз» операцій з контрагентами, які не направлені на реальне настання правових наслідків, що призвело до завищення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість у березні 2014 року у розмірі 11 134,00 грн.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
З оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.08.14 №0006402204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 134 грн., вбачається, що воно прийнято на підставі акту перевірки від 31.07.14 №507/2204/36877685, яким встановлено порушення п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (а.с.16).
Згаданий акт перевірки складений за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Імар» (а.с.10-14). За висновками вказаного акту за результатами перевірки позивача не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із контрагентом-постачальником ТЛОВ «Імар» за березень 2014р., їх вид, якість та розрахунки; на порушення п.198.6, п.198.3 ст.198 ПКУ позивачем занижений податок на додану вартість на суму 11 134 грн. за березень 2014р. по взаємовідносинам з ТОВ «Імар».
Підставою для означених висновків слугували судження посадових осіб відповідача про завищення податкового кредиту на суму 11 134 грн. за березень 2014р. за взаємовідносинами з ТОВ «Імар», адже операція з контрагентом ТОВ «Імар» не направлена на реальне настання правових наслідків, в Актах надання послуг не зазначено інформації про те, з яких саме робіт складаються послуги з прийому тари від невикористаних пестицидів і агрохімікатів, із збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів та кількість людей, задіяних в наданні зазначених послуг, до перевірки не надано документів, підтверджуючих транспортування тари або залучення третіх осіб до її проведення, а згідно бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України встановлено, що у ТОВ «Імар» немає необхідних транспортних засобів для зазначених перевезень; відповідно до даних фінансового звіту за 2013 рік, основні засоби у підприємства відсутні.
В результаті адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 15.08.14 №0006402204 відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірки позивача з питань, що стали предметом оскарження згідно скарги позивача від 20.08.14 б/н (вхідний до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.08.14 №10429/10/С), результати та висновки якої аналогічні висновкам акту перевірки від 31.07.14 №507/2204/36877685 (акт перевірки від 17.09.14 №618/2204/36871685, а.с.19-23), а Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду справи від 16.10.14 у задоволенні скарги відмовлено (а.с.25-26).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Судом встановлено, сторонами визнано, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 11 134 грн. за березень 2014р. сформована позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «Імар» на підставі Договору №054/915/ІМАР від 27.06.13 на надання послуг з організації збирання, знезараження, перевезення та утилізації використаної тари з-під небезпечних хімічних речовин (а.с.27-28). За змістом вказаного Договору утилізація відходів буде здійснюватися за місцем знаходження потужностей зі знешкодження відходів або за місцем знаходження контрагентів Виконавця на підставі цивільно-правових договорів між Виконавцем і особою, яка буде здійснювати утилізацію, у разі якщо ця операція буде виконуватись не на потужностях виконавця. (п.1.3); розмір надання послуг Виконавця визначається згідно заявки Замовника, але не менше, ніж вказано в Постанові КМУ від 26.07.01 №915 (п.2.1); замовник надає Виконавцю заявку, в якій вказується вид, кількість та місце знаходження відходів, передбачених в п.1.1 даного Договору, не пізніше, ніж за 3 робочих дні до початку надання послуг (п.2.2); замовник здійснює передоплату послуг у розмірі 12 700 грн.; вартість надання послуг з організації збирання, знезараження, перевезення та утилізації тари з-під небезпечних відходів складає 12,70 грн. з ПДВ за 1 кг такої тари (п.3.3). На підтвердження наявності права на формування податкового кредиту в спірному розмірі позивачем надані: податкові накладні від 24.02.2013р. №97, №101, №98; акти наданих послуг №50 від 28.02.2014р., № 279 від 01.07.2014 р.; банківську виписку за 24.02.14, відповідно до якої позивачем оплачені послуги ТОВ «Імар» за договором 054/915/ІМАР; заявку №24/02/14 до Договору від 27.06.13 №054/915/ІМАР; відомості про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів (а.с.36-37); ліцензія, видана ТОВ «Імар» на проведення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, строком дії 28.12.12 - 28.12.17 та ліцензія, видана ТОВ «Імар» на збирання, заготівлю окремих видів відходів, необмеженим строком дії.
Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту визначений приписами Податкового кодексу України.
Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (200.2.); при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (200.3).
В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ч.2 ст.9 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновку, що законодавцем безумовно презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку. Таким чином, право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як: - придбання платником податку у інших платників цього податку товарів чи послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку - отримання доходу, тобто досягнення розумної економічної мети; - підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку.
Суд відмічає, що вставлення факту реального придбання платником податків товарів чи послуг від певного контрагента є визначальним при вирішенні питання щодо права позивача на податковий кредит та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 22.10.10 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в постанові від 21.01.11 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, згідно з якою неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Отже, документи, надані платником податків на підтвердження правомірності визначення податкового кредиту, повинні розкривати зміст господарської операції, бути достовірними, тобто відображати те, що мало місце насправді, а сам факт наявності відповідного документа, бездоганне його оформлення за формою, не може вважатись первинним, якщо його зміст не відображає реальних подій господарської діяльності такого платника податків.
Як зазначено в Договорі від 27.06.14, утилізація відходів буде здійснюватися за місцем знаходження потужностей зі знешкодження відходів або за місцем знаходження контрагентів Виконавця на підставі цивільно-правових договорів між Виконавцем і особою, яка буде здійснювати утилізацію, у разі якщо ця операція буде виконуватись не на потужностях виконавця. Надані позивачем Акти надання послуг від 28.02.14 №50 та від 01.07.14 №279 (а.с.29-30) не містять інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, а саме щодо місця знаходження відходів та їх виду, порядку перевезення відходів, місця проведення утилізації відходів (за місцем знаходження потужностей зі знешкодження відходів Виконавця або за місцем знаходження контрагентів Виконавця), а також не містить інформацію щодо посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Як зазначено в Договорі від 27.06.14, замовник надає Виконавцю заявку, в якій вказується вид, кількість та місце знаходження відходів, передбачених в п.1.1 даного Договору. Зміст наданою позивачем заявки від 24.02.14 №24/02/14 також не дозволяє встановити місце знаходження відходів, відсутня інформація щодо назви та адреси кінцевого споживача, у якого буде знаходитись тара, утилізацію якої позивач просить організувати.
Представник позивача в ході судового розгляду не зміг надати змістовних пояснень з приводу місцезнаходження тари, назви та адреси кінцевого споживача, про якого зазначено в заявці, порядку перевезення такої тари для її утилізації, доказів інформування позивачем ТОВ «Імар» про необхідність надання оплачених в лютому 2014 р. послуг як в лютому 2014р. так і в липні 2014р., адже другий акт про надання послуг №279 складений 01.07.14.
Отже, надані позивачем документи не дозволяють дійти переконливого висновку, що послуги зі збирання, знезараження, перевезення та утилізації використаної тари з-під небезпечних хімічних речовин були надані позивачу саме ТОВ «Імар», не дозволяють встановити, що послуги стосуються саме цієї тари, яка зазначена в Відомостях про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформлені в режимі Імпорту.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що надані позивачем документи не є достовірними доказами факту поставки позивачу послуг ТОВ «Імар».
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторонам має довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. Наведене зобов'язує позивача підтвердити належними доказами свої заперечення проти доводів, наведених контролюючим органом - відповідачем в акті перевірки.
З огляду на те, що позивачем не надані належні докази, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем послуг (робіт) від його контрагенту, про їх зміст, обсяг та осіб, які такі послуги надали, про переміщення до об'єктів, на яких такі послуги мали надаватись, суд доходить до висновку про відсутності об'єкту оподаткування за взаємовідносинами з ТОВ «Імар» та погоджується з висновкамии ОДПІ про порушення позивачем п.198.6, п.198.3 ст.198 ПКУ, завищення податкового кредиту в сумі 11 134 грн. за березень 2014р., який в подальшому трансформувався у спірну суму від'ємного значення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо його скасування належить відмовити.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іпрохім-Союз» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 15.08.14 №0006402204.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іпрохім-Союз» (код ЄДРПОУ 36877685) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 08.12.14.
Суддя А.О. Коренев