29 вересня 2014 р. Справа № 804/12542/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача:Конєвої С.О. Щербак А.Ю. Самойлов Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Українсько-Сірійського Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміна» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
15.08.2014р. Українсько-Сірійське Товариство з обмеженою відповідальністю «Аміна» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 24.09.2014р., просить:
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість (внесення інформації про не підтвердження сум податкового кредиту та податкових зобов'язань) позивача за період з січня 2012р. по лютий 2013р. в ІАІС «Податковий блок» та інших електронних базах даних інформації на підставі акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки Українсько-Сірійського ТОВ «Аміна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з січня 2012р. по лютий 2013р.» №79/04-62-22-3/25517193 від 20.02.2014р.;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у відповідності до даних, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість позивача за період з січня 2012р. по лютий 2013р. відновити показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту позивача за період з січня 2012р. по лютий 2013р. в ІАІС «Податковий блок» та інших електронних базах даних інформації, що були змінені на підставі акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки Українсько-Сірійського ТОВ «Аміна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з січня 2012р. по лютий 2013р.» №79/04-62-22-3/25517193 від 20.02.2014р.».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією 20.02.2014р. був складений акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки Українсько-Сірійського ТОВ «Аміна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з січня 2012р. по лютий 2013р. за №79/04-62-22-3/25517193 згідно висновків якого звіркою Українсько-Сірійським ТОВ «Аміна» не підтверджено господарські взаємовідносини, не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями з січня 2012р. по лютий 2013р. та на підставі вказаного акту податковою інспекцією до ІАІС «Податковий блок» внесені дані відповідно до складеного акту звірки. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає, що дії відповідача з приводу коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача до електронних баз на підставі акту звірки є незаконними, протиправними та такими, що призвели до порушення прав позивача з огляду на те, що такий спосіб дій з проведення зустрічної звірки суперечить п.73.5 ст.73 ПК України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. № 1232, ст.75 ПК України, а відтак, податковий орган не мав правових підстав для проведення зустрічної звірки та винесення акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аміна». Окрім того, позивач вказує і на те, що податковий орган при складанні акту про неможливість проведення зустрічної звірки вийшов за межі своїх повноважень і протиправно в рамках проведення зустрічної звірки зробив висновок, який має підтверджуватися обставинами, дослідженими у ході проведення документальної перевірки платника податків. Також позивач не погоджується і з висновком податкової інспекції про не знаходження позивача за місцем його реєстрації з урахуванням того, що відомості про позивача підтверджені в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та встановлення факту відсутності платника податків контролюючим органом врегульовано приписами розділу ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011р., норми якого не були дотримані податковою інспекцією. При цьому, позивач посилається і на те, що за наслідками проведеної звірки податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, а тому відповідачем безпідставно внесено зміни до ІАІС «Податковий блок» та інших електронних баз даних інформацію про не підтвердження сум податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача по операціях із платниками податків за період з січня 2012р. по лютий 2013р. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 02.09.2014р. та 15.09.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням та змістом телефонограми, наявними в матеріалах справи(а.с.178, 223).
15.09.2014р. відповідачем до канцелярії суду надані письмові заперечення на позов у яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі посилаючись на те, що у відповідності до вимог ст.ст.62,66,74 ПК України внесення відомостей до ІАІС «Податковий блок» та до інших інформаційних систем контролюючих органів є по суті лише збиранням податкової інформації щодо фактів, які об'єктивно мали місце та відображення в інформаційних базах результатів податкового контролю щодо платника податків не є зміною податкової звітності та не обумовлюють зміни майнового стану платника податків у зв'язку з чим відповідач вважає, що податкова інспекція діяла відповідно до вимог чинного законодавства та у спосіб передбачений нормативно-правовими актами України.
Також,15.09.2014р. відповідач надав до канцелярії суду клопотання про розгляд даної справи за відсутності представника ДПІ у відповідності до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.181).
Згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Представник позивача проти заявленого клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності представника ДПІ не заперечував.
Враховуючи наведене, подане відповідачем клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами з урахуванням поданих відповідачем письмових заперечень відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у справі.
Українсько-Сірійське Товариство з обмеженою відповідальністю «Аміна» зареєстроване як юридична особа 27.02.1998р. за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд.4,корп.2, кв.3, з 09.03.1998р. перебуває на обліку як платник податків до бюджету у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, з 21.04.2011р. підприємство є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 14.08.2014р., копією свідоцтва про державну реєстрацію від 27.02.1998р., копією довідки статистики від 27.12.2012р., копією статуту позивача та копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (а.с.12-32).
20.02.2014р. податковою інспекцією на підставі довідки №26142/10/04-62-04-039 від 21.11.2013р. виданої ДПІ уБабушкінському районі м. Дніпропетровська, згідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України було проведено зустрічну звірку Українсько-Сірійського ТОВ «Аміна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з січня 2012р. по лютий 2013р. за результатами якої складено акт №79/04-62-22-3/25517193 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Українсько-Сірійське ТОВ «Аміна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з січня 2012р. по лютий 2013р.» за висновками якого встановлено наступне:
- звіркою ТОВ Українсько-Сірійське ТОВ «Аміна» документально не підтверджено господарські взаємовідносини з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями за період з січня 2012р. по лютий 2013р.;
- звіркою ТОВ Українсько-Сірійське ТОВ «Аміна» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з січня 2012р. по лютий 2013р.;
- звіркою ТОВ Українсько-Сірійське ТОВ «Аміна» не підтверджено реальність проведених господарських операцій за період з січня 2012р. по лютий 2013р. з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунку(а.с.34-43).
В подальшому на підставі вищевказаного акту, складеного за результатами проведеної зустрічної звірки позивача від 20.02.2014р. податковим органом були відкориговані показники податкової звітності позивача з податку на додану вартість в ІАІС «Податковий блок» та інших електронних базах даних податкової служби за період з січня 2012р. по лютий 2013р., що підтверджується даними, наведеними у копії витягу з автоматизованої системи, наданої відповідачем ( а.с. 186-215).
Позивач вважає дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача з податку на додану вартість на підставі вищевказаного акту протиправними, оскільки такі дії вчинені податковим органом з порушенням п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та просить зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності позивача з податку на додану вартість, які були відображені позивачем самостійно у податкових деклараціях за період з січня 2012р. по лютий 2013р. та які були відповідачем відкориговані на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача від 20.02.2014р.
Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських документів та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
У відповідності до п.1, п.2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р № 1232 (далі - Порядок № 1232), зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податного кредиту та податкових зобов'язань.
Згідно п.3, п.4 вказаного Порядку №1232 зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.
За приписами пункту 6 вказаного Порядку №1232 у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.
Отже, з аналізу вищенаведених положень діючого податкового законодавства можна прийти до висновку про те, що зустрічною звіркою є співставлення даних первинних бухгалтерських документів та інших документів суб'єкта господарювання, при цьому, податкове законодавство надає повноваження податковим органам проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання у разі надіслання та отримання суб'єктом господарювання запиту та надання суб'єктом господарювання відповідних первинних бухгалтерських документів на запит податкової інспекції та за результатами проведення зустрічних звірок податковою інспекцією повинна складатися довідка.
Як встановлено зі змісту акту від 20.02.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки Українсько-Сірійського ТОВ «Аміна» вбачається, що податковою інспекцією встановлено факт того, що позивач відсутній за податковою адресою, провести зустрічну звірки позивача не має неможливості (а.с.34).
Однак, податковим органом фактично була проведена зустрічна звірка без співставлення показників податкової звітності з первинними бухгалтерськими документами позивача про що свідчать зміст та висновки акту від 20.02.2014р., складені посадовою особою відповідача (а.с.34-43).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що податковим органом під час проведення зустрічної звірки не було здійснено співставлення показників податкової звітності позивача з первинними бухгалтерськими документами, що підтверджується змістом вищенаведеного акту, а тому проведення зустрічної звірки 20.02.2014р. здійснено відповідачем з порушенням вимог п.73.5 ст. 73 ПК України та п.6 Порядку №1232.
Також, судом встановлено, що податковим органом за результатами проведеної зустрічної позивача від 20.02.2014р. не було складено відповідної довідки у порушення вимог п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України.
Натомість, податковим органом було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки позивача у якому містяться висновки про порушення позивачем ст. ст.185, 188, 198 ПК України (а.с.34-43).
Однак, вищевказані дії відповідача є протиправними з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011р. №236 ( далі - наказ №236) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження такого запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його в журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.
Таким чином, з наведеного можна дійти висновку, що за умов встановлення відсутності суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням (податковою адресою) податковим органом складається акт лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання згідно з додатком 3 наказу №236.
При цьому, із дослідженого судом зразку форми акту видно, що у ньому не передбачено права податкового органу робити висновки щодо порушення чи відсутності порушення суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства України.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки 20.02.2014р. без співставлення первинних бухгалтерських документів за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки позивача в якому містяться посилання на порушення позивачем вимог податкового законодавства вчинені посадовою особою відповідача всупереч вимогам п.п.4 п.4 наказу №236.
Окрім того, судом встановлено, що на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача у якому міститься інформація про порушення позивачем вимог податкового законодавства від 20.02.2014р. податковим органом були здійснені коригування показників податкової звітності позивача з податку на додану вартість у в ІАІС «Податковий блок» та інших електронних базах даних податкової служби за період з січня 2012р. по лютий 2013р., що підтверджується витягом з автоматизованої системи, наданої відповідачем (а.с.186-215).
При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій щодо коригування відповідачем показників податкової звітності позивача на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Пунктами 1,2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.
У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.
Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.
Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.
Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266, який втратив чинність на підставі наказу №165 від 14.06.2013р.
Відповідно до п.п.1.3.1 п.1.3 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника податку - фізичної особи-підприємця, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013р. №165 визначено, що під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти, як підсистеми інформаційної системи: «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів».
Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012р. № 516 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.
Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.
Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в автоматизованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в автоматизованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.
Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.
За таких обставин суд приходить до висновку, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в автоматизованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.
У зв'язку з наведеним, підлягають і задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити вищевказані показники податкової звітності позивача, які були ним відображені у податкових деклараціях з ПДВ за вищевказаний період.
Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій щодо коригування в електронній автоматизованій системі податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за період з січня 2012р. по лютий 2013р. на підставі вищевказаного акту про неможливість проведення звірки позивача та без прийняття податкового повідомлення-рішення.
Також відповідачем не спростовано будь-якими доказами і факту відсутності коригування показників податкової звітності позивача відповідачем на підставі акту від 20.02.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки з урахуванням даних щодо коригування показників податкової звітності позивача наведених відповідачем у витязі з автоматизованої системи податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача (а.с.186-215).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За викладеного, суд приходить до висновку, що вказані вище дії вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії податкової інспекції слід визнати протиправними, зобов'язавши, при цьому, відповідача вчинити дії щодо відновлення показників податкової звітності позивача, які були ним самостійно відображені у податкових деклараціях з ПДВ за період з січня 2012р. по лютий 2013р. в ІАІС «Податковий блок» та інших електронних базах даних, що були змінені податковим органом на підставі акту №79/04-62-22-3/25517193 від 20.02.2014р.
Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Виходячи з наведеного, слід стягнути Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 грн. 08 коп. понесені позивачем згідно платіжного доручення №378 від 13.08.20914р.(а.с.2) з урахуванням вимог ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Українсько-Сірійського Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміна» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Українсько-Сірійського Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміна» за період з січня 2012р. по лютий 2013р. в ІАІС «Податковий блок» та інших електронних базах даних інформації на підставі акту №79/04-62-22-3/25517193 від 20.02.2014р.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Українсько-Сірійського Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміна» у відповідності до даних, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з січня 2012р. по лютий 2013р. в ІАІС «Податковий блок» та інших електронних базах даних інформації, що були змінені на підставі акту №79/04-62-22-3/25517193 від 20.02.2014р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-Сірійського Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміна» (49041, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд.4, корп.2 кв.3 ідентифікаційний код 25517193) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 грн. 08 коп.(сімдесят три грн. 08 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений - 06.10.2014р.
Суддя (підпис) С.О. Конєва