Ухвала від 04.12.2014 по справі 572/4491/14-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Березень Ю.В.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"04" грудня 2014 р. Справа № 572/4491/14-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від "09" жовтня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання нарахувати та виплатити кошти ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Сарненського районного суду Рівненської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу у зв'язку з обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та допомоги на оздоровлення, передбачених ст.ст.37, 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано противоправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 допомоги у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати, за період з 11 березня 2014 року по 2 серпня 2014 року включно.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_3 допомогу у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати, за період з 11 березня 2014 року по 2 серпня 2014 року включно із урахуванням проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, про задоволення позову повністю.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області; проживає в м. Сарни Сарненського району Рівненської області області, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого рідіоекологічного контролю; є інвалідом 2 групи; а також є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до ст.37 Закону №796-ХІІ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати.

Водночас, розрахунок доплати до пенсії позивачу здійснено, виходячи із розмірів, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року, з подальшими змінами. Зазначеними постановами, всупереч приписів ст.37 Закону № 796-ХІІ, встановлено фіксовані розміри виплат, які значно менші від передбачених в законі.

Згідно із положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при визначенні розміру доплат до пенсії застосуванню підлягають саме стаття 37 Закону №796-ХІІ, а не постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року та №1210 від 23.11.2011 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Проте, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року № 1622-VII, яким доповнено Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII пунктом 6-7, який в свою чергу встановлює, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік - набув чинності з 03.08.2014 року.

Таким чином, у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року підлягають застосуванню норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без будь-яких обмежень, а тому судом обґрунтовано задоволено позов за вказаний період.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Сарненської райдержадміністрації зробити нарахування та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних зарплат за 2014 рік як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що особам, віднесеним до ІІ категорії, щорічна допомога на оздоровлення, призначається у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Однак, ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що порядок обчислення щорічної допомоги на оздоровлення, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного положення ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року № 1210.

Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, позивачу провадиться нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Положення пункту 28 розділу II Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI, яким були внесені зміни до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які обмежували права громадян, щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення, рішенням Конституційного суду України у справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано неконституційними.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, вище наведені положення статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є чинними у редакції до внесення змін до них Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Закони України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та "Про Державний бюджет України на 2013 рік" втратили чинність.

Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII, що набрав чинності з 01 січня 2014 року, такі обмеження не встановлені.

Враховуючи вищевикладене, починаючи з 01 січня 2014 року та до 02.08.2014 року (Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року № 1622-VII) , є чинними і підлягають застосуванню:

- стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, відповідно до якої особам віднесеним до 2 категорії громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення не може бути нижчим ніж п'ять мінімальних заробітних плат.

З матеріалів справи вбачається, що 120 грн. відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачено позивачу в лютому 2014 року, при дії Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік", а тому позовні вимоги у названій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

З врахуванням вищезазначеного, судове рішення у названій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити кошти, передбачені ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2014 рік.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від "09" жовтня 2014 р. в частині відмови в нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення скасувати та прийняти нову постанову - про задоволення позову в названій частині.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2014 рік як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1,34500

3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області вул. Демократична, 46,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34502

- ,

Попередній документ
41780887
Наступний документ
41780889
Інформація про рішення:
№ рішення: 41780888
№ справи: 572/4491/14-а
Дата рішення: 04.12.2014
Дата публікації: 11.12.2014
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Житомирський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: