27 листопада 2014 року
справа № 808/6811/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.,
суддів: Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі №808/6811/13-а за позовом приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,-
Приватне акціонерне товариство «БЕРТІ» 12 серпня 2013 року звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці Міндоходів згідно якого просить суд визнання протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Державної митної служби України (правонаступником якої є відповідач) про коригування митної вартості товарів № 112040000/2013/000012/2 від 13.02.2013 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при проведені митного оформлення партії товару відповідачем безпідставно було витребувано у позивача додаткові документи та після їх надання необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару за неосновним методом та видано картку відмови у митному оформленні товару.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що встановлені судом обставини справи свідчать про те, що в процесі митного оформлення партії товару позивача відповідачем не було порушено норм митного законодавства. На думку суду, митниця, приймаючи спірне рішення, діяла в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що висновок суду про те, що наявність у митного органу інформації щодо більшої вартості ідентичних товарів, є підставою для витребування у декларанта додаткових документів, суперечить положенням ст. 53 Митного кодексу України.
Просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Згідно заперечень на апеляційну скаргу, відповідач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просили у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 09.01.2013 року між ТОВ Торговий дім "ОРТ", Російська Федерація (продавець) та приватним акціонерним товариством "Берті" (покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт поставки № 02/13, згідно умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець придбати товари (продукцію) в асортименті, кількості, за цінами, зазначеними у специфікації до контракту.
На виконання умов вищезазначеного контракту, 07.02.2013 ТОВ ТД "ОРТ" поставлено ПрАТ "Берті" каучук бутадієн-метілстироловий синтетичний у вигляді рулонів з вальцьованих стрічок (комерційна назва "Полімер стрейнований бутадієн-метілстироловий синтетичний у вигляді рулонів з вальцьованих стрічок (комерційна назва "Полімер стрейнований бутадієн-метілстироловий СКМС-30 АРКМ) у кількості 20590 кг на загальну суму 1000000 рублів Російської Федерації (далі - товар).
На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товарів ПрАТ «Берті» подано митному органу зовнішньоекономічний контракт поставки № 02/13 від 9 січня 2013 року, укладений між позивачем та ТОВ ТД «ОРТ» Російська Федерація; специфікацію № 2 від 6 лютого 2013 року до зовнішньоекономічного контракту поставки № 02/13 від 9 січня 2013 року; рахунок продавця № 14 від 6 лютого 2013 року; рахунок-фактуру продавця № 13/56 від 7 лютого 2013 року; товарну накладну № 13 від 7 лютого 2013 року; міжнародну автомобільну накладну СМR № 113070 від 7 лютого 2013 року; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполучені № 07/02 від 7 лютого 2013 року, укладений між позивачем та ТОВ «ДАК-ТРАНС» (перевізник); договір-заявку на перевезення вантажу № 07/02 від 7 лютого 2013 року; рахунок-фактуру № СФ-0000047 від 7 лютого 2013 року (щодо оплати послуг перевізника); довідку ТОВ «ДАК-ТРАНС» про транспортні витрати на перевезення вантажу за маршрутом м. Оренбург (Російська Федерація) - МАПП «Весело-Вознесенка» (Російська Федерація) - м. Бердянськ (Україна) № 07/02 від 7 лютого 2013 року; пакувальний лист: сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 8 лютого 2013 року; довідку Бердянської філії Запорізької торгово-промислової палати від 21 січня 2013 року; лист ПрАТ «БЕРТІ» щодо страхування придбаного товару; паспорти на товар від 7 лютого 2013 року; повідомлення митниці від постачальника товару про вартість навантажувальних робіт № 10 від 11 лютого 2013 року; повідомлення митниці від постачальника товару про відсутність роялті та ліцензійних платежів № 11 від 11 лютого 2013 року; копію митної декларації країни відправлення; договір №1/12 на виконання робіт з переробки давальницької сировини від 1 лютого 2012 року, укладений між ЗАТ «Оренбургрезинотехника» Російська Федерація та ТОВ ТД «ОРТ» Російська Федерація; акт № 00000139 від 3 січня 2013 року про виконання робіт відповідно до умов договору №1/12 на виконання робіт з переробки давальницької сировини від 1 лютого 2012 року, укладеного між ЗАТ «Оренбургрезинотехника» Російська Федерація та ТОВ ТД «ОРТ» Російська Федерація; калькуляцію собівартості товару, що постачається ТОВ ТД «ОРТ» (Російська Федерація) ПАТ «БЕРТІ» (Україна) згідно умов зовнішньоекономічного контракту поставки № 02/13 від 9 січня 2013 року.
При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, митний орган встановив, що подані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме :
- наявні сумніви щодо достовірності пакувального листа № б/н та без зазначення дати. Пакувальний лист не може бути ідентифікований до даної поставки товару, оскільки не містить дати складання, реквізитів зовнішньоекономічного договору, специфікації або рахунку-фактури;
- паспорт якості також не має номеру і не містить жодних даних, які б дозволили його ідентифікувати до даної поставки;
- відповідно до п. 4.3 зовнішньоекономічного контракту від 09.01.2013 року № 02/13 відвантаження продукції здійснюється після 100 % сплати, узгодженої в специфікації партії продукції, впродовж трьох діб після прибуття автомобіля Покупця на склад Продавця, що не відповідає умовам п. 2 специфікації № 2 від 06.02.2013 до вищезазначеного контракту. Згідно з п.2 специфікації умови сплати: 100% впродовж 14 робочих днів від дати відвантаження продукції.
13.02.2013 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 112040000/2013/000012/2 від 13.02.2013 року, згідно з яким митну вартість товарів, що імпортуються, визначено із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, згідно наявної у митного органу інформації щодо раніше визнаних митних органом вартостей за методом 1 (92,0 RUB/кг).
У зв'язку з цим відповідачем було надіслано декларанту, електронним повідомленням, вимогу про надання додаткових документів, а саме: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також декларанту було роз'яснено його право надати додаткові документи про підтвердження заявленої митної вартості товару.
13.02.2013 року уповноваженою особою митного брокера були надані наступні додаткові документи: договір №1/12 від 01.02.12 на виконання робіт по переробці давальницької сировини; калькуляція на полімери стрейновані від 11.02.2013; комерційна пропозиція №74-о/пр от 24.12.2012; лист ТОВ ТД «ОРТ» №11 від 11.02.2013; лист ЗАТ «Оренбургрезинотехнка» б/н від 21.01.2013; каталог, а також надіслано повідомлення про неможливість надання інших додаткових документів.
Митне оформлення вказаного товару здійснено та випущено у вільний обіг за митною декларацією від 14.02.2013 №112040000/2013/000326 під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу X МК України.
Протягом дії гарантійних зобов'язань за МД від 14.02.2013 №112040000/2013/000326 додаткові документи для підтвердження рівня заявленої митної вартості товару в повному обсязі до митниці декларантом не надані, а надані додаткові документи для підтвердження рівня заявленої митної вартості товару, згідно листа Запорізької митниці від 02.04.2013 № 07-02-25-24/2633, містили розбіжності та не містили всіх відомостей.
08.04.2013 р. у зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № 110010000/2013/20007.
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв правомірно, оскільки у зв'язку з наданням позивачем до митного органу документів, які містили суперечливу інформацію, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів за другорядним методом, за ціною договору щодо ідентичних товарів, відповідно до ст. 59 МК України.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 112040000/2013/000012/2 від 13.02.2013 було те, що надані позивачем документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме :
- наявні сумніви щодо достовірності пакувального листа № б/н та без зазначення дати. Пакувальний лист не може бути ідентифікований до даної поставки товару, оскільки не містить дати складання, реквізитів зовнішньоекономічного договору, специфікації або рахунку-фактури;
- паспорт якості також не має номеру і не містить жодних даних, які б дозволили його ідентифікувати до даної поставки;
- відповідно до п. 4.3 зовнішньоекономічного контракту від 09.01.2013 року № 02/13 відвантаження продукції здійснюється після 100 % сплати, узгодженої в специфікації партії продукції, впродовж трьох діб після прибуття автомобіля Покупця на склад Продавця, що не відповідає умовам п. 2 специфікації № 2 від 06.02.2013 до вищезазначеного контракту. Згідно з п.2 специфікації умови сплати: 100% впродовж 14 робочих днів від дати відвантаження продукції.
Між тим, пакувальний лист та паспорт якості не входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, визначеного ч.2 ст.53 МК України, отже наявність у відповідача сумнівів щодо достовірності пакувального листа та думки про неможливість ідентифікації паспорта якості, згідно із ч.3 ст.53 МК України, не є підставами для витребування додаткових документів.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача, як на підставу для надання додаткових документів, на наявність розбіжностей в зовнішньоекономічному контракті позивача від 09.01.2013 року № 02/13, оскільки п. 4.3 зовнішньоекономічного контракту від 09.01.2013 року № 02/13 передбачено, що відвантаження продукції здійснюється після 100 % сплати, узгодженої в специфікації партії продукції, впродовж трьох діб після прибуття автомобіля Покупця на склад Продавця, що не відповідає умовам п. 2 специфікації № 2 від 06.02.2013 до вищезазначеного контракту, згідно з п.2 якої умови сплати: 100% впродовж 14 робочих днів від дати відвантаження продукції, оскільки, п.5 специфікації № 2 від 06.02.2013 року передбачено, що умови вказаного контракту діють в частині умов не передбачених цією специфікацією. Тобто наявність інших умов оплати товару в специфікації яка є невід'ємною частиною зовнішньоекономічного контракту від 09.01.2013 року № 02/13 свідчить лише про зміну сторонами умов контракту від 09.01.2013 року № 02/13.
Щодо доводів митного органу про те, що в результаті проведеного контролю були виявлені розбіжності, а саме заявлена митна вартість, згідно наданих документів нижча, ніж в електронних документах, пов'язаних з перевіркою даних за МД, суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 3 статті 53 МК України такої підстави для витребування додаткових документів не передбачено.
Отже суд апеляційної інстанції вважає, що аналіз наданих позивачем документів свідчить про те, що відомості про заявлену ним митну вартість є об'єктивними, та такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Митницею не доведено правомірність витребування додаткових документів та як наслідок неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.
Відтак позовні вимоги про визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 112040000/2013/000012/2 від 13.02.2013 року підлягають задоволенню.
У відповідності з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим відповідачем протягом розгляду справи не довів у процесуальний спосіб правомірність оскарженого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» - задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі №808/6811/13-а - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 112040000/2013/000012/2 від 13.02.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» судовий збір у розмірі 1306 (одна тисяча триста шість) грн. 25 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений 28 листопада 2014 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: О.О. Круговий