16 жовтня 2014 рокусправа № 804/6911/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі № 804/6911/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавництво „Весна" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю „Видавництво „Весна" (далі за текстом - ТОВ „Видавництво „Весна") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська № 0000052203 від 13 січня 2014 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 0000052203 від 13 січня 2014 року.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська в період з 09.12.2013 року по 13.12.2013 року на підставі наказу від 03.12.2013 р. №449 згідно з п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ „Видавництво „Весна" щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару та його подальшої реалізації за межами митної території України у березні 2012 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт №1215/04-65-22-03/24989085 від 20.12.2013 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п.198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 73095 гривень, в тому числі у вересні 2011 року - 2193 гривні, у березні 2012 року - 70902 гривні.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052203 від 13 січня 2014 року, яким ТОВ „Видавництво „Весна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 91368,75 гривень, з них: основний платіж - 73095,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції - 18273,75 гривень.
Судом встановлено, що 27 вересня 2011 року між ТОВ „Видавництво „Весна" (покупець) та ТОВ „ДВВ груп" (постачальник) укладено договір №70, згідно умов якого постачальник продає, а покупець приймає гальмівні колодки до легкових і вантажних автомобілів, що вироблені постачальником. Загальна сума договору складає 3000000,00.
На підтвердження виконання зазначених умов договору №70 від 27 вересня 2011 року позивачем надано видаткові накладні та податкові накладні, товаро-транспортна накладна.
20 жовтня 2011 року між ТОВ „Видавництво „Весна" (постачальник) та ТОВ „Соліс" (покупець) укладено договір №16, відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець приймає на умовах поставки СРТ м. Самара (Росія) гальмівні колодки до вантажних і легкових автомобілів, а також накладки гальмівні для автомобілів, вироблені на замовлення ТОВ „Видавництво „Весна" у м. Дніпропетровську (Україна) фірмою ТОВ „ДВВ групп". Загальна сума договору складає 10000000,00 російських рублів.
На підтвердження виконання зазначених умов договору №16 від 20 жовтня 2011 року ТОВ „Видавництво „Весна" надані суду: специфікація №2 на суму 1408950,00 рублів, вантажна митна декларація №104153 від 05 березня 2012 року, платіжне доручення №С0312D1UAP від 12 березня 2012 року на суму 1408950,00 рублів.
25 жовтня 2011 року між ТОВ „Видавництво „Весна" (замовник) та ТОВ „Дніпротранссервіс" (перевізник) укладено договір №33 перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого перевізник зобов'язується везти автомобільним транспортом ввірений замовником вантаж до пункту призначення в установлений договором строк та видати його уповноваженому на отримання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
На підтвердження виконання зазначених умов договору №33 від 25 жовтня 2011 року ТОВ „Видавництво „Весна" надано акт здачі прийняття виконаних робіт на суму 4650,00 гривень та податкову накладну.
Судом встановлено, що 01 березня 2012 року між ТОВ „Видавництво „Весна" (замовник) та ТОВ „Автопорт „Південний" (виконавець) укладено договір №15, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується прийняти та розмістити автотранспорт замовника у митній зоні, виконавець зобов'язується у випадку тривалого знаходження (доба та більше) автотранспорту замовника у митній зоні, забезпечити схоронність автотранспорту по прийнятому акту прийому-передачі, шляхом зовнішнього огляду представниками замовника та виконавця. Виконавець не видає замовнику податкову накладну, оскільки є платником єдиного внеску. Замовник зобов'язується здійснити оплату послуг виконавця за виставленими рахунками шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок впродовж трьох банківських днів або через касу підприємства.
На підтвердження виконання зазначених умов договору позивачем надано акти прийому-здачі виконаних послуг, платіжні доручення, сертифікати походження товару, податкова накладна.
Відповідно до матеріалів справи, при здійсненні експортної операції ТОВ „Видавництво„Весна" отримано дохід в розмірі 8700,31 гривень, що відповідає ознакам господарської операції.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 Податкового кодексу України України, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 135.4. статті 135 Податкового кодексу України зазначено, що дохід від реалізації товарів визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі.
Відповідно до підпункту 139.1.6. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару, що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.
Пунктом 136.1.2. статті 136 Податкового кодексу України (про не включення ПДВ у склад доходу) та пунктом 139.1.6. статті 139 Податкового кодексу України (про не включення ПДВ до складу витрат) закріплено, що податок на додану вартість не можна вважати ані доходом, ані витратами.
Згідно з пунктом 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визанчно, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до матеріалів справи, ТОВ "Видавництво "Весна" має митну декларацію, оформлену відповідно до вимог митного законодавства,а так як, пунктом 195.1.1 статті 195 Податкового кодексу України визначено,що операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою та вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України, то нульова ставка з експорту застосована відповідно до положень Податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України сума ПДВ, сплачена платником при придбані товарів, включається до складу витрат лише у випадку, коли проводяться операції з продажу товарів (виконання послуг), які звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, а також ПДВ, сплачений при придбані товарів, робіт, послуг, не включений до податкового кредиту такого платника відповідно до розділу V Податкового кодексу України. Як зазначено вище, операції з експорту товару не є такими, що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, а є такими, що оподатковуються за ставкою 0%.
Враховуючи що операції з реалізації товарів на умовах експорту підлягають оподаткуванню, то право на віднесення сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з придбанням зазначених товарів, зберігається в повному обсязі.
З огляду на викладене, підстави для зменшення податкового кредиту у ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська відсутні, а формування ТОВ „Видавництво „Весна" податкового кредиту відбувалось у відповідності до вимог Податкового кодексу України з підтвердженням належним чином оформленими первинними документами.
Щодо посилань відповідача на відсутність в спірних господарських операціях розумної економічної причини (ділової мети), суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Відповідно до даної норми платник податків має мати намір одержати економічний ефект в результаті господарської діяльності в цілому.
Згідно зі статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Господарська діяльність, в першу чергу, повинна мати направленість на отримання доходу. При цьому окрема господарська операція може не призвести до отримання доходу, однак це не свідчить про те, що діяльність платника податку не була направлена на отримання доходу і не є господарською в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з урахуванням того, що ця господарська операція, яка безпосередньо не направлена на отримання доходу, може бути передумовою для отримання доходу в майбутньому, або на запобігання понесення необґрунтованих збитків у подальшому.
Статтею 234 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним; фіктивний правочин визнається недійсним судом.
ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська не надано судового рішення про визнання спірних правочинів, за результатами яких ТОВ „Видавництво „Весна" сформовано податковий кредит, недійсними.
Разом з тим, позивачем надано до суду висновок експертного економічного дослідження №2670/2671-13 від 26 листопада 2013 року на підставі листа генерального директора ДП „Імекс" ТОВ „Видавництво „Весна" Ушакова О.О., яким встановлено, що висновки акту документальної позапланової перевірки ДП „ІМЕКС" ТОВ „Видавництво „Весна" №355/04-65-22-03/24993721 від 03 вересня 2013 року щодо встановлення порушень пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у травні 2012 року на суму 81022,00 гривень при здійсненні операцій по придбанню товару та подальшої його реалізації за межами митної території України, документально та нормативно не підтверджуються.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про протиправність дій податкового органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000052203 від 13 січня 2013 року.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ч. 1 ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі № 804/6911/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров