06 листопада 2014 рокусправа № 804/1448/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі №804/1448/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рілейбл" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю „Рілейбл" (далі за текстом - ТОВ „Рілейбл" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми „Р" від 01.10.2013 року: №0001782201 та №0001792201.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення форми „Р" від 01.10.2013 року: №0001782201 та №0001792201 від 01.10.2013 року, прийняті ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ „Рілейбл" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 30.06.2013 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.09.2013 року №500/221/35808961, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги пп. 14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств всього у сумі 406 236 грн., у тому числі за IV квартал 2012 року у сумі 406236,00 грн.; пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 1054208,00 грн., у тому числі за жовтень 2012 року у сумі 170000,00 грн., за січень 2013 року у сумі 533558,00 грн., за березень 2013 року у сумі 19035,00 грн., за травень 2013 року у сумі 316667,00 грн. та за червень 2013 року у сумі 14949,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми „Р" від 01.10.2013 року: №0001782201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1581312,00 грн., в т.ч., за основним платежем збільшено на 1054208 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 527104,00 грн. та №0001792201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 507795,00 грн., в т.ч., за основним платежем збільшено на 406236,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 101559,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження, скаги позивача залишено юез задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми „Р" - без змін.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із протиправності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми „Р".
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання податковою службою послуг, придбаних ТОВ „Рілейбл" у ТОВ „АТБ-Маркет", які надані згідно Договорів про надання маркетингових послуг від 01.01.2012 року №40757 і від 01.01.2013 року №40757, актів наданих послуг від 31.12.2012 №27329, від 31.03.2013 №6868, від 30.06.2013 №9599; податкових накладних від 12.10.2012 №3606, від 15.10.2012 №931, від 31.12.2012 №1917, від 31.01.2013 №1803, від 31.03.2013 №3194, від 23.04.2013 №1636, від 30.06.2013 №2941; платіжних доручень.
Крім того, позивачем надані копії звітів, що складаються ТОВ „АТБ-Маркет" у відповідності до умов Договорів про надання маркетингових послуг від 01.01.2012 року №40757 і від 01.01.2013 року №40757 та підтверджують надання цих послуг.
Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, а у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу у разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді; платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу; якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду" - п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України.
У відповідності до пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
В „Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат", затвердженій Наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 р. № 123, зазначено наступне: "Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори). Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут. Мотиваційні виплати можуть включати таке: премія (бонус) за дострокову сплату дебіторської заборгованості, за виконання плану закупівель товарів постачальника, за точність закупівельних прогнозів, за дотримання певного асортименту товарів при закупівлі. Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг".
В цій же Узагальнюючій податковій консультації вказано, що маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.
Тобто, узагальнююча податкова консультація не обмежує суб'єктний склад ініціатора та замовника маркетингових послуг лише виробником та власником торгівельної марки товарів, щодо яких ініціюються та надаються маркетингові послуги.
Згідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання податкового орагну в акті перевірки на відсутність зв'язку між отриманим позивачем доходом та понесеними витратами на оплату послуг (маркетингових, з просування товарів). Позивач використав придбані маркетингові послуги та послуги з просування товарів з метою збільшення обороту, а отже вказані витрати були понесені у зв'язку із здійсненням власної господарської діяльності.
Судом першої інстанції було досліджено первинні документи (податкові накладні, акти наданих послуг, платіжні доручення, звіти), встановлено використання у господарській діяльності товариства придбаних товарів та послуг, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.
Спірні послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів Позивача на ринку України шляхом популяризації продукції (товарів) серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача. При цьому вказані дії з просування товару мають економічну цінність самі по собі, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень форми „Р".
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі №804/1448/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров