25 листопада 2014 р. Справа № 804/7089/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.01.2014р. №0000111501.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач, виконуючи положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» про здійснення оплати праці працівників в першочерговому порядку, а всіх інших платежів - після виконання зобов'язання щодо оплати праці, не мав можливості проводити своєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, внаслідок чого у нього і утворилася податкова заборгованість перед відповідачем, на яку останнім і було нараховано штрафні санкції згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Однак, така несвоєчасна сплата відбулася не з вини позивача, а через відсутність коштів, тим більше, що у зв'язку із тим, що субвенції з державного бюджету по відшкодуванню пільг та субсидій для населення за надання послуг водопостачання та водовідведення підприємство отримує лише після 25 числа місяця наступного за звітним, що, в свою чергу, призводить до недостачі оборотних коштів позивача. Внаслідок незаконного застосування штрафних санкцій підприємству будуть нанесені збитки у сумі штрафу, що суттєво погіршить фінансове становище позивача.
Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не з'явився, але надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за результатами камеральної перевірки позивача було встановлено порушення останнім приписів п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.п.14.1.3 п.14.1 ст.14, п.п.17.1.17 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (далі - Закон №2181-ІІІ) (чинного на час виникнення спірних правовідносин), а саме допущення затримки сплати (несвоєчасна сплата) узгодженої суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Так, самостійно задекларовані позивачем суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість були розстрочені на підставі укладених договорів про розстрочення з урахуванням вимог Закону України №2181-ІІІ, що передбачає безпосередньо порядок надання та сплати розстрочки податкових зобов'язань. Проте у встановлені строки розстрочені грошові зобов'язання позивачем сплачено не було, вони були сплачені остаточно лише у 2011 році. Тому на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ та п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., до позивача і були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов'язань (розстрочених), з урахуванням кількості днів такої затримки.
Представник відповідача у судове засідання з розгляду справи не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Зважаючи на приписи ч.4 ст.122 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (код ЄДРПОУ 03341339) знаходиться на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків та, зокрема, є платником податку на додану вартість.
Відповідно до абз. «а» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, чинного на час виникнення спірних правовідносин, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяцю.
На виконання вимог вищеозначених норм Закону №2181-ІІІ КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради були подані наступні податкові декларації з податку на додану вартість:
- від 18.04.2008р. №14495 за березень 2008 року;
- від 20.05.2008 року №21462 за квітень 2008 року;
- від 20.06.2008 року №23924 за травень 2008 року;
- від 15.07.2008 року №31254 за червень 2008 року;
- від 17.09.2008 року №41445 за серпень 2008 року;
- від 17.10.2008 року №50148 за вересень 2008 року;
- від 19.12.2008 року №60643 за листопад 2008 року(а.с.51-64).
Згідно п.п.5.3.1п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Судом встановлено, що позивач у встановлені законодавством строки грошові зобов'язання, самостійно задекларовані відповідно до вищенаведених податкових декларацій, не сплатив у зв'язку із чим у останнього утворився податковий борг з податку на додану вартість, проте Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради звернулося до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області із заявою про розстрочення цього податкового боргу.
Так, п.п.14.1.3. п.14.1 ст.14 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно п.п.14.3.1 п.14.3 ст.14 Закону України № 2181-ІІІ розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.
Судом встановлено, що між КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради та відповідачем були укладені договори про розстрочення самостійно задекларованих позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно вищенаведених податкових декларацій, а саме:
- договір від 30.04.2008р. №72 про розстрочення грошових зобов'язань за березень 2008 року на строк з 30.04.2008р. по 22.12.2008р.;
- договір від 30.05.2008р. №90/1 про розстрочення грошових зобов'язань за квітень 2008 року на строк з 30.05.2008р. по 19.12.2008р.;
- договір від 01.07.2008р. №106 про розстрочення грошових зобов'язань за травень 2008 року на строк з 01.07.2008р. по 19.12.2008р.;
- договір від 30.07.2008р. №117 про розстрочення грошових зобов'язань за червень 2008 року на строк з 30.07.2008р. по 19.12.2008р.;
- договір від 30.09.2008р. №144 про розстрочення грошових зобов'язань за серпень 2008 року на строк з 30.09.2008р. по 22.12.2008р.;
- договір від 30.10.2008р. №156 про розстрочення грошових зобов'язань за вересень 2008 року на строк з 30.10.2008р. по 19.12.2008р.
На підставі означених договорів податковий борг КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради був розстрочений, було встановлено суми розстрочених грошових зобов'язань та строки, в які вони повинні бути сплаченими. З урахуванням приписів п.п.14.1.3. п.14.1 ст.14 Закону України № 2181-ІІІ, ці грошові зобов'язання вважаються узгодженими.
Оплата за договорами розстрочення грошових зобов'язань була здійснена позивачем на підставі платіжних доручень протягом періоду з 2009 року по 2011 рік, тобто з затримкою від 315 до 1053 днів, що позивачем визнається.
Отже, фактично позивач визнає несвоєчасну сплату цих узгоджених грошових зобов'язань.
При цьому п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що штрафні санкції накладаються контролюючими органами у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Оскільки позивачем не було здійснено у встановлені терміни сплати погашення сум згідно договорів про розстрочення, а саме:
- по договору №72 від 30.04.2008р. підприємством не було здійснено у визначені терміни сплату, тобто 10.12.2008 року, то починаючи з 23.12.2008 року суми податкових зобов'язань, визначені в такому договорі про розстрочення вважаються узгодженими і штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями), який діяв на момент вчинення правопорушення, нараховуються на загальних підставах, як на несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань;
- по договору №90/1 від 30.05.2008 року підприємством не було здійснено у визначений термін сплати, тобто 10.12.2008 року, то починаючи з 20.12.2008 року суми податкових зобов'язань, визначені відповідному договорі про розстрочення вважаються узгодженими і штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями), який діяв на момент вчинення правопорушення, нараховуються на загальних підставах, як на несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань;
- по договору №106 від 01.07.2008 року підприємством не було здійснено у визначений термін сплати, тобто 19.12.2008 року, то починаючи з 20.12.2008 року суми податкових зобов'язань, визначені в даному договорі про розстрочення вважаються узгодженими і штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими зондами» (із змінами та доповненнями), який діяв на момент вчинення правопорушення, нараховуються на загальних підставах, як на несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань;
- по договору №117 від 30.07.2008 року підприємством не було здійснено у визначений термін сплати, тобто 19.12.2008 року, то починаючи з 20.12.2008 року суми податкових зобов'язань, визначені в даному договорі про розстрочення вважаються узгодженими і штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІП від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими зондами» (із змінами та доповненнями), який діяв на момент вчинення правопорушення, нараховуються на загальних підставах, як на несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань;
- по договору №144 від 30.09.2008 року підприємством не було здійснено у визначений термін сплати, тобто 10.12.2008 року, то починаючи з 23.12.2008 року суми податкових зобов'язань, визначені в даному договорі про розстрочення вважаються узгодженими і штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями), який діяв на момент вчинення правопорушення, нараховуються на загальних підставах, як на несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань;
- по договору №156 від 30.10.2008 року підприємством не було здійснено у визначений термін сплати, тобто 10.12.2008 року, то починаючи з 20.12.2008 року суми податкових зобов'язань, визначені в даному договорі про розстрочення вважаються узгодженими і штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями), який діяв на момент вчинення правопорушення, нараховуються на загальних підставах, як на несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань.
Як зазначалося вище, остаточне погашення податкового боргу було здійснено позивачем у 2011 році, тобто на момент дії Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011р.
Відповідно до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Так, згідно п.100.1 ст.100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Приписами п.п.100.12.2 п.100.12 ст.100 Податкового кодексу визначено, що договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, зокрема, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.
Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
30 грудня 2013 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради з податку на додану вартість щодо своєчасності сплати грошових зобов'язань з цього податку.
За результатами перевірки було складено акт від 30.12.2013р. №1590/151/03241339, згідно якого було зафіксовано порушення позивачем приписів п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.п.14.1.3 п.14.1 ст.14, п.п.17.1.17 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ, що виявилося у допущенні затримки сплати (несвоєчасна сплата) узгодженої суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, а саме: оплату за договорами розстрочення грошових зобов'язань з цього податку із затримкою від 315 до 1053 днів (а.с.29-39).
На підставі означеного акту перевірки Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 20.01.2014р. №0000111501, згідно якого до КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1053 календарних дні сплати грошового зобов'язання у розмірі 615045,30грн. було застосовано штраф у 20% розмірі суми несвоєчасно сплаченого зобов'язання, а саме у розмірі 123009,06грн. (а.с.6).
Враховуючи те, що узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради були сплачені з затримкою, що позивачем фактично визнається, то застосування до нього штрафних санкцій у сумі 123009,06грн. на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України є правомірним та підтверджується детальним розрахунком штрафних санкцій, наданих Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (а.с.48-50).
Отже, відповідачем правомірно було застосовано штрафні санкції, а, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.
При цьому доводи позивача відносно того, що штрафні санкції, застосовані до нього на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є протиправними, оскільки при їх нарахуванні не було враховано, що несвоєчасна сплата розстрочених грошових зобов'язань з податку на додану вартість відбулася не з вини КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, а через відсутність коштів, зокрема, у зв'язку із тим, що субвенції з державного бюджету по відшкодуванню пільг та субсидій для населення за надання послуг водопостачання та водовідведення підприємство отримує лише після 25 числа місяця наступного за звітним, що, в свою чергу, призводить до недостачі оборотних коштів позивача, не спростовують правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Тим більше, що чинне податкове законодавство не ставить обов'язок платників податків сплачувати узгоджені грошові зобов'язання в залежність від наявності у такого платника оборотних коштів.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правомірно було застосовано штрафні санкції, а, отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Турова