08 грудня 2014 року Справа № 181660/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Довгої О.І
суддів Ліщинський М.В., Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області про зобов'язання провести нарахування і виплату пенсії,-
Позивач 19.02.2009 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області про зобов'язання відповідача нарахувати як дитині війни, щомісячну державну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії по віку та забезпечити її виплату за 2006-2007 рік.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2012 року (прийнятою в порядку скороченого провадження) позов задоволено частково, визнано дії управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області протиправними, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року включно, із врахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Не погодившись із постановою суду її в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який посилається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.
Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід залишити без змін з наступних підстав.
Встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області пенсії за віком.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнав неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, тому відмова управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області у проведенні перерахунку пенсії позивачу з врахуванням вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є неправомірною.
Як визначено ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта на те, щ положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів пенсій мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України « про соціальний захист дітей війни » є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ст. 183-2, ст. 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області - залишити без задоволення.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять діб після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання рішенням законної сили безпосередньо в суд касаційної інстанції.
Головуючий О.І.Довга
Судді А.М.Ліщинський
І.І. Запотічний