Справа: № 754/446/14-а(2а/754/91/14) Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
11 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Бєлової Л.В., Кобаля М.І.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії,-
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду м.Києва із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку її пенсії та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва провести перерахунок та виплату її пенсії з урахуванням сум, зазначених у довідках від 8 січня 2014 року № 3-б, з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, починаючи з 8 липня 2013 року.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 перебувала на державній службі в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації.
Позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
За даними довідки Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації № 3-б від 08.01.2014 року про складові заробітної плати (за останні 24 місяці роботи або будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач отримувала матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 991 грн. 43 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань в розмірі 8 673 грн. 97 коп. (а.с. 12).
На всі виплати, що були включені в довідку Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації № 3-б від 08.01.2014 року, відповідачем було нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Проте зазначені суми не були враховані відповідачем при розрахунку пенсії позивача.
13 січня 2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку її пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань (а.с. 6).
Однак листом від 13.01.2014р. № 153/09/Н-20 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії та роз'яснено, що її пенсія була призначена у відповідності до вимог діючого законодавства.
Звертаючись з даним позовом позивач зауважує на тому, що відповідач на момент проведення перерахунку пенсії діяв всупереч нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим просить зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити перерахунок розміру її пенсії відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, визначаються Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.
Згідно частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу», на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу», державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Зазначена норма не містить жодних застережень, який вид пенсії буде отримувати особа після досягнення пенсійного віку державного службовця, а містить лише імперативний припис щодо того, що для отримання грошової допомоги необхідно: по-перше - звільнення у зв'язку з виходом на пенсію, по-друге - наявність стажу державної служби не менше 10 років.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України «Про державну службу».
Отже, зважаючи на вищевикладені норми чинного законодавства та беручи до уваги те, що Законом України «Про державну службу» не ставиться у залежність право державного службовця на отримання грошової допомоги від формулювання причини звільнення, а лише зазначає необхідність наявності стажу державної служби не менше 10 років та факт виходу державного службовця на пенсію, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог даного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 18 травня 2010 року була звільнена з посади головного спеціаліста Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранг, надбавки за вислуги років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Питання що вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000р., пунктом 1 якої встановлено, що виплата (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 або 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або 60.
Згідно із частиною першою статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, з аналізу наведених вище норм чинного законодавства, вбачається, що матеріальна допомога та допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки повинні бути враховані у заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_2, оскільки факт їх виплати підтверджується наявною в справі довідкою Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації № 3-б від 08.01.2014 року про складові заробітної плати (за останні 24 місяці роботи або будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2013 року у справі № К/9991/25759/12.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.В. Бєлова М.І. Кобаль
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Кобаль М.І.